Джеймс Шерр: НАТО стало предметом політичного торгу в Україні

На думку Джеймса Шерра, НАТО перетворилося на предмет політичних торгів в українській столиці, і саме це затьмарює образ України в НАТО. В інтерв’ю Радіо Свобода британський експерт наголосив, що висловлює лише свою власну думку, яка може не збігатись з позицією британського уряду:

«Сьогодні торг іде практично про все. І це не створює прихильного образу України серед її партнерів. Питання полягає у тому, чи українське керівництво діє в національних інтересах і готове серйозно і професійно вирішувати проблеми, які стоять на перешкоді українським національним інтересам. Чи його хвилють проблеми швидкоплинні, вузькі і особисті».

Р.С.: Що конкретно Ви маєте на увазі?

Д..Ш.: «За кордоном панує думка, що цього разу, на відміну від попереднього, уряд Прем’єр-міністра Тимошенко починає діяти набагато більш професійно, системно і відповідально. І звичайно, українські партнери по НАТО хотіли б, щоб так було і надалі. Бо в Україні все ще залишаються дуже серйозні проблеми в економіці, суспільстві, у політичній та правовій системі, які потрібно вирішувати. І це те, в чому найбільше зацікавлені українські партнери. Це те, що дає партнерам упевненість в Україні. І це набагато важливіше, ніж те, чи Україна звернеться за отриманням Плану дій, чи висловить бажання вступити в НАТО. НАТО зацікавлене не в щирості української заявки, а в її міцності».

Р.С.: Після наради міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі було багато коментарів про російський чинник, який стоїть на перешкоді розширенню НАТО. Навіть генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схефер мусив спростовувати це і нагадувати, що лише країни-члени НАТО і тільки вони мають право вирішувати, кого приймати до альянсу. Наскільки важливий російський чинник, на Вашу думку?

Д.Ш.: «Російський чинник і далі отруює стосунки. Часом він є контр-продуктивним для самої Росії, чи принаймні для будь-якого освіченого розуміння власного російського інтересу. Тому, що такі погрози, які президент Путін висловлював на адресу України, і такий стиль «газової дипломатії» просто скорочує лави тих в Україні, хто довіряє Росії і почувається безпечно поруч з нею. Для мене це означає тільки одне: Україні потрібно навести порядок у власному домі, щоб не бути такою вразливою. Раніше, навіть якщо Росія протестувала, але країни-кандидати були готові до вступу, навіть ті держави, які вагалися, давали згоду. Бо вони не могли допустити того, щоб Росія мала вето на розширення НАТО. Коли Україна сама зіпнеться на ноги і буде готова себе відстоювати, вона побачить, що НАТО буде схильне сказати «так».