На Прикарпатті є спільні пам’ятники воїнам Другої світової війни і воякам УПА

Під час відкриття пам’ятника в с.Торговиця у червні минулого року

Сільський голова Торговиці Федір Новосельський згадує про свою родину: один рідний вуйко був засуджений на 25 років як повстанець, другий змушений був втекти до Австралії – і нема від нього жодної звістки, залишилось тільки фото, сестру батька у 14 років вивезли на спецпоселення. Саме йому належала ідея спорудження нового обеліска.

«Коли я став головою сільської ради, я не міг дивитися на той радянський пам’ятник воїнам. І за указом Президента «Крок до примирення» ми вирішили сільською громадою побудувати новий пам’ятник. Ми назвали його пам’ятником скорботи», – каже Федір Новосельський.

Будували його чотири місяці: сільська рада надала 40 тисяч гривень, виручених від продажу майна, місцеві підприємці допомагали хто плиткою, хто асфальтом, хто технікою. Зведений він у центрі села. Скульптор – Сергій Бухало з Рівненської області. Навіть матеріали підбирали особливі: міцний граніт, церковна бронза на дзвін, щоб був сильний звук, розповідає Федір Новосельський.

«Це граніт найвищої якості, дзвін, колона: воїнам Другої світової війни, воїнам ОУН-УПА, репресованим, жертвам Голодомору, воякам, які воювали в Чечні, Афганістані, – всім пам’ятник», – наголошує він.

Їх об’єднує те, що вони воювали за Україну

На колоні ліворуч слова «Ой, війна, війна, світова війна» і гвоздики, праворуч – «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї» і терновий вінок, посередині – «Слава Героям України! Від вдячних односельців».

На пам’ятнику викарбувані імені торговицьких людей, які загинули або вже пізніше померли: 45 радянських солдатів, 40 воїнів УПА, 35 вивезених до Німеччини, 26 спецпоселенців, ще 20 – голод 1947 року.

Зараз живуть у селі 33 ветерани Другої світової війни, 20 учасників визвольних змагань, є по три учасники бойових дій в Афганістані, Югославії, Чехословаччині. Коли вони відійдуть у вічність, їхні імена тут теж будуть викарбувані.

Не всі однозначно сприйняли встановлення таких пам’ятників у Торговиці і Крихівцях. Представники лівих сил були ображені, що їх не запросили на відкриття, і вважають це свідченням однобокості.

Вшановувати пам’ятниками тих і тих треба, але не одним спільним, вважає перший секретар Івано-Франківського обкому Компартії України Михайло Стула.

«Ну не можна відкривати пам’ятник тому, хто стріляв у спину. Давайте реально дивитися: були воєнні часи, були страхіття тут, є жертви з тої і тої сторони. І я думаю, що в одні могили ставити загиблих, хто воював один проти другого – це неправильно. Якщо вони будуть поряд стояти – будь-ласка: одні будуть нести квіти до одного пам’ятника, другі – до другого. Кожний поклоняється своєму Богу, своєму герою», – заявляє комуніст.

Але Федір Новосельський, навпаки, переконаний, що обеліск має бути один – пам’ятник скорботи: «Це пам’ятник об’єднувальний. Бо хто би де не воював, вони думали про те, що воюють за Україну».

Коли в Торговиці помирає хтось із ветеранів війни чи воїнів УПА, оживає дзвін і до пам’ятника приносять вінок. А на День Перемоги дзвін ударить 63 рази.