Віталій Пономарьов
Завтра в Україні розпочинаються урочистості з нагоди 1020 років запровадження християнства. Для київського князя Володимира, прозваного Хрестителем, прийняття нової віри було сходинкою до шлюбу з «багрянородною» принцесою Анною, який зробив його членом європейської родини правителів. Натомість для України прийняття християнства означало остаточне прилучення до європейської цивілізації.
Восени 987 року головнокомандувач східної візантійської армії Варда Фока повстав проти співправителів імперії Василія ІІ Македонянина та його брата Костянтина VIII. Взимку брати звернулися по військову допомогу до київського князя Володимира Святославича, обіцяючи видати за нього свою сестру Анну, натомість Володимир мав охреститися разом зі своїм народом.
Навесні 988 року 6-тисячне військо Володимира та імператорська армія розбили загони заколотників. Проте Василій та Костянтин не поспішали віддавати свою «багрянородну» сестру за Володимира, якого вважали варваром. Відтак, Володимир вирушив з військом до Криму, оточив Корсунь (Херсонес), що належав Візантії, відвів від міста струмок, з якого городяни брали питну воду, і примусив їх капітулювати. Пограбувавши місто, Володимир надіслав Василію та Костянтинові листа:
«Оце місто взяв ваше славне. Чув я, що маєте сестру дівицю, і якщо не віддасте за мене, то зроблю столиці вашій те, що цьому місту зробив».
Хрещення
Врешті-решт, брати відправили Анну до Корсуня, і Володимир, перед тим охрестившись під іменем Василія, взяв із нею шлюб. Повернувшись з Корсуня до Києва, князь наказав зруйнувати створене за 8 років перед тим язичницьке капище на Старокиївській горі. Запровадження нової віри у своїй державі Володимир розпочав з хрещення киян на Подолі, у водах Почайни при її впадінні в Дніпро:
«Вранці зійшов Володимир із священиками до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а інші – по груди, малі біля берега, інші ж тримали дітей на руках, дорослі бродили, а священики стояли і творили молитву».
(Київ-Прага)