Серед тем, які виносилися на обговорення, були: пам’ять про події 20-го століття в Україні та Росії; пам’ять і пам’ятники; досвід підготовки і видання «Книг пам’яті жертв політичних репресій»; національні образи минулого.
Особливої тональності дискусії додала участь у ній таких авторитетних правозахисників і мислителів, як Сергій Ковальов і Євген Сверстюк.
Ці колишні політв’язні виявилися дуже співзвучними, коли наполягали, що в основу будь-якого дослідження обов’язково покладати загальнолюдські цінності.
Саме тому справжня наука, яка, за визначенням голови правління російського «Меморіалу» Сергія Ковальова, є нічим іншим, як безкорисним, безстрашним, неупередженим пошуком істини, може стати потужним стабілізувальним фактором сучасного світу.
Адже будь-яка влада завжди намагається маніпулювати свідомістю громадян і перетворити реальну історію на міфи, використовуючи природний страх перед чужим. «Влада починає на нашій ксенофобії будувати патріотизм і замість того, щоб морально підходити до історії, як цього вимагає справжня наука, будує певні ідеологеми, засновані на міфології», – каже Ковальов.
Протистояти творенню міфів може правдаПротистояти творенню міфів можна, якщо виходити з вічних гуманістичних цінностей. У цьому і має полягати спільна позиція українських та російських істориків, переконаний президент українського Пен-Клубу Євген Сверстюк.
Він констатує, що діалог науковців засвідчив «спільне прагнення чесно осмислювати факти, говорити правду і відійти від обов’язкової політичної моделі».
Однак, на думку Сверстюка, очевидною стала і та різниця у напрямках наукового пошуку, яку формує специфічна ситуація всередині кожної країни. Україна розглядає себе як частину європейської системи, а Росія йде шляхом виокремлення і створення власної моделі історичного бачення.
«Є певна різниця, оскільки Росія має проблему боротьби з інерцію, бо повернення до старого – то є безперспективний шлях, то є інертність мислення. А ми маємо трохи анархічну свободу у пошуках своєї ідентичності. І справді ми йдемо в інших напрямах», – каже Євген Сверстюк.
Навіть болюча «кавказька тема» не завадила діалоговіНа велике задоволення організаторів зустрічі, Фонду імені Гайнріха Белля, різні напрямки розвитку і навіть болюча «кавказька тема» не завадили діалогові. Історики, аналітики, політологи, правозахисники з України та Росії не лише зібралися разом, а й провели конструктивну й толерантну розмову. Ба більше, досягнуто домовленості проводити такі обговорення регулярно.
Адже, як показує досвід, розуміння історії набуває великої ваги саме у кризові періоди. Наприклад, на думку голови правління Міжнародного товариства «Меморіал» Арсенія Рогинського, лише звернення України до міжнародної спільноти щодо визнання Голодомору 1932–33 років геноцидом українського народу примусило Державну думу Росії засудити злочини сталінського режиму. Досі, попри тиск прогресивної громадськості, цього зробити не вдавалося.
(Київ – Прага)
Міжнародне історико-просвітницьке, правозахисне та благодійне товариство «Меморіал» – товариство, котре займається збереженням пам’яті стосовно політичних репресій в СРСР у XX сторіччі та правозахисною діяльністю, налічує у своєму складі десятки громадських організацій у Росії, Казахстані, Латвії, Грузії, Україні та інших країнах.
Товариство «Меморіал» створене 28 січня 1989 року у Москві, тоді під назвою Всесоюзне добровільне історико-просвітницьке товариство «Меморіал». Одним із найактивніших засновників був видатний радянський дисидент і академік Андрій Сахаров. Майже у всіх тодішніх союзних республіках були утворені республіканські товариства, наприклад, український «Меморіал». У 1992 році товариство отримало свою сьогоднішню назву.
Фонд імені Гайнріха Белля є німецьким політичним фондом. Він має 21 закордонне представництво, які ведуть діяльність у 60 країнах світу. У своєму теперішньому вигляді Фонд імені Гайнріха Белля існує з 1997 року. До того часу існувало три окремі організації, які злились в одну і взяли ім’я відомого німецького письменника та громадського діяча Гайнріха Белля.
Пріоритетним завданням фонду є політична освіта, мета якої – сприяти розвиткові демократії, розбудові громадського суспільства, розширенню участі свідомих громадян у суспільному та політичному житті країни, поглибленню порозуміння між народами. У своїй роботі Фонд орієнтується на такі цінності, як екологія, демократія, статева рівність, солідарність та ненасильство, і керується словами Гайнріха Белля: «Втручання є єдиною можливістю залишитись реалістом».