Доступність посилання

ТОП новини

«Дитяча злочинність». Кількість підлітків у виправних колоніях меншає, але злочини неповнолітні скоюють жорстокіші


Вихованці Курязької колонії для неповнолітніх
Вихованці Курязької колонії для неповнолітніх

У 10 колоніях для неповнолітніх (9 для хлопчиків та 1 для дівчаток) нині відбувають покарання майже 1800 засуджених українських підлітків. Ще 1000 – за гратами у слідчих ізоляторах. Такі дані наводить Державний департамент з питань виконання покарань. Які причини дитячої злочинності? Наскільки гуманною до них є вітчизняна кримінально-виконавча система? Чи можна перевиховати підлітка в українських колоніях? Яким чином малолітнього злочинця можна повернути до повноцінного життя?

Соціальна занедбаність неповнолітніх – одна з основних бід

В Україні нині існує 10 виховних колоній для неповнолітніх. Більше половини засуджених підлітків – віком від 14 до 17 років. Третина відбуває строк за крадіжки, третина – за розбій і пограбування, 13% молодих в’язнів засуджені за умисні вбивства. Такі цифри наводить перший заступник голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Микола Ільтяй.

На його думку, причиною зростання дитячої злочинності є соціальна занедбаність неповнолітніх. Простіше кажучи, діти кинуті напризволяще, до них байдуже батькам, причому це відбувається як у неблагополучних родинах, так і у сім’ях з матеріальним достатком, продовжує далі Микола Ільтяй.

«Майже 70% засуджених вели асоціальний спосіб життя. 24% не працювали і не вчилися. 22% – сироти. Ці діти не мали батьківського піклування, турботи, впливу. Їх виховувала вулиця, вона ж на них і впливала, через це вони є зараз такими. Багато про що говорить те, що 50-70 осіб щорічно до нас приходять неграмотними, які не вміють писати та читати ».

Зросла кількість тих, хто відбуває покарання за тяжкі злочини

З 1800 неповнолітніх, засуджених в Україні, – 116 дівчата. За словами заступника начальника Мелітопольської колонії для неповнолітніх правопорушниць Олени Христофорової, нині кількість засуджених скоротилася вдвічі в порівнянні з минулими роками. Проте зросла кількість тих, хто відбуває покарання за тяжкі злочини. «Якщо в 2001 році за вбивство відбувало покарання 2-3 особи, то, на жаль, сьогодні – 14. А за особливо тяжкі злочини – 50% від усіх вихованців. 82% дівчат – із неблагополучних сімей. Я думаю, що чисельність у наших закладах зменшилась, тому що новий Кримінальний кодекс 2001 р. ввів нові альтернативні види покарання, не пов’язані з позбавленням волі».

Психологія неповнолітніх злочинців

У колонії для хлопчиків міста Самбора Львівської області відбувають покарання 180 засуджених, з них 20 сидять за тяжкі тілесні ушкодження і вбивства. 5 осіб засуджені на термін більше 10 років. До таких неповнолітніх правопорушників необхідний особливих підхід, зазначає начальник цієї установи Юрій Капустенський: «Психологія дітей, які потрапляють у місця позбавлення волі, доволі непроста. Приходячи в установу, вони поводяться, як їжаки. Тому колектив установи в першу чергу має знайти спільну мову з неповнолітніми».

Велику роль, за словами Юрія Капустенського, у вирішенні цього питання відіграє релігія.

Спеціальна психотерапія має бути за межами виправних установ

Майже 70% засуджених вели асоціальний спосіб життя. 24% не працювали і не вчилися. 21% – сироти
52% неповнолітніх правопорушників, яким суд виніс покарання у вигляді позбавлення волі, виростали у неблагополучних або неповних родинах, з низькими статками. 21% – сироти. Проте є випадки, коли на хибний шлях стають діти з цілком нормальних, на перший погляд, родин, зазначає дитячий тюремний психолог Ігор Марцинківський. Як правило, це так звані гіперактивні діти і діти, обділені батьківською турботою, з дефіцитом уваги до них. На думку психолога, таких дітлахів в Україні щонайменше 50 тисяч. «За іншими викладками, таких дітей може бути й 150 тисяч. Це є фон, з якого дуже часто виходить дитяча злочинність і з ним потрібно щось робити ще й за межами виправних установ. Доки дитина нічого не скоїла, суспільство чекає, поки вона щось скоїть. Це є спеціальна психотерапія», – каже Марцинківський.

Умови життя за гратами

Ті малолітні правопорушники, які вже опинилися за ґратами, мають жити в умовах, максимально наближених до нормального людського життя, вважає перший заступник голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Микола Ільтяй. « У дорослих установах на першому плані стоїть режим, а в дитячих установах – виховання. Підйом, фізична зарядка, туалет, сніданок, навчання в школі до 18-00 або робота, якщо підлітку виповнилось 18 років. Діти займаються музикою, малюють. Звичайно, ми маємо дати навики професії. Коли вони нас залишать, щоб були самодостатніми. У нас 18 чоловік вступили у вищі навчальні заклади».

Проте українська кримінально-виконавча система багато в чому успадкувала хиби радянської пенітенціарної системи, вважає правозахисник Євген Захаров. Насамперед, пригнічується особистість підлітка. «Там є система жорсткого конвою і всі йому підкоряються. Ті, хто керує колонією, узгоджує це з адміністрацією. А адміністрації це вигідно, щоб був порядок хоч таким чином. Та й стосунки між ув’язненими дуже далекі від нормальних».

Одна з небагатьох...

22-річна Ірина з Львівщини 1,5 роки тому повернулася з місць позбавлення волі. У Мелітопольській колонії відсиділа 6 років за 152 статтею Кримінального кодексу – «насильство». Нині працює нянею і мріє стати психологом, щоб допомагати сиротам і дітям з неблагополучних сімей. «Коли я звільнилася, мені було дуже важко, бо я не знала куди йти і як працювати. Але добре, що наші тюремні педагоги розповідали про соціальні служби з працевлаштування. Родина мене добре зустріла. Але з друзями я не спілкуюся. Друзі є, коли тобі добре, а коли ти в біді – їх немає. На жаль, це правда».

Таких, як Ірина, одиниці. За даними департаменту з питань виконання покарань, із загальної кількості неповнолітніх правопорушників до 800 застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, а 34 повторно засуджені до позбавлення волі.

(Київ Прага)

  • Зображення 16x9

    Наталка Коваленко

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2005 року. Магістр Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Народилася на Полтавщині 1984 року. Кореспондентка та редакторка сайту Радіо Свобода

     

  • Зображення 16x9

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG