Колись робота «вахтовиків» вважалася престижною і добре оплачуваною. По два тижні працювали в Сибіру і отримували в 3-4 рази більше, ніж пересічні прикарпатці. Хоча всі погоджувалися: і перельоти, і робота на буровій – то нелегко.
Сказати, скільки газу є, може лише розвідувальне буріння
Сьогодні прикарпатські буровики працюють лише в Україні. Суперновиною вважають те, що в цьому році в районі Охтирки Сумської області пробурили свердловину, яка відкрила нове газоконденсатне родовище. А от на Заході родовища старі, виснажені. Перспективний хіба Надвірнянський нафтопромисловий район. Та вільних коштів для розвідувального буріння нема, – каже начальник Прикарпатського УБР Іван Федорук.
«Сьогодні з нас держава бере великі податки, орендна плата велика. І частину цих коштів мали б повертати на розвідувальне буріння, щоб ми могли нарощувати запаси і не «з'їдати» те, що знайдене ще при Союзі. Сьогодні держава нам ті кошти практично не повертає. А якщо сьогодні не розвідувати, то завтра не буде нафти, не буде газу, який конче потрібний Україні», – наголосив Іван Федорук.
«Чужа» нафта дорога, а своя не потрібна?
Частково на розвідувальне буріння свої господарські кошти виділяє «Укрнафта», але цього замало, – кажуть буровики. Та й експлуатаційне буріння менше можливого. Прикарпатське УБР може за рік бурити 70 тис. м, а добре, якщо виходить до 50 тис. м. Отих 20 тисяч – це «втрачені» п'ять свердловин.
Повністю забезпечити себе нафтою і газом Україні не під силу, – кажуть науковці. Але стверджують: їхні запаси в Україні є. Як приклад – чорноморський шельф. І шукати варто нові. Розвідувати запаси вуглеводнів треба вдвічі більше, ніж видобувати, каже завідувач кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, професор, доктор геолого-мінералогічних наук Борис Маєвський.
За словами Бориса Маєвського, на сьогодні освоєно тільки 50 відсотків вуглеводневих ресурсів, які є в надрах України, а близько 50 ще потрібно освоювати. «Тому питання сьогодні, що потрібна техніка, технології і відповідне фінансування для того, щоб продовжити далі геологорозвідувальні роботи. Всі хочуть отримати нафту і газ, нічого не вкладаючи. Сьогодні потрібне фінансування», – зазначив Борис Маєвський.
Шукати нафту в Україні, а не по світах – хочуть, але не можуть
З тих часів, коли бурили в Сибіру, дехто з «вахтовиків» там і залишився. Кажуть, мають зараз гарну зарплату. Прикарпатське УБР нових фахівців набирає за рахунок Дрогобицького технікуму та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. А з деяких інших управлінь спеціалісти виїжджають ледь не бригадами.
Зараз і прикарпатці змушені зупиняти роботи на деяких свердловинах, бо довго чекають ліцензії, та й ціни на них «космічні». «У зв'язку з тим, що сьогодні робиться в Україні, доводиться зупиняти деякі свердловини, які вже буряться, бо закінчився термін ліцензії. Бригади відпускаємо у безплатні відпустки. І це тероризує управління бурових робіт», – каже Іван Федорук
Буровики вважають, що невеликі фірми не можуть скласти їм серйозну конкуренцію, бо їхні свердловини за глибиною до 1000 м, тоді як в УБР – 5-6 тис. м. Та самі, без інвестицій не зможуть бурити ні розвідувальні, ні експлуатаційні свердловини.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага )