Сторінка оприлюдненого в четвер звіту Управління ООН із наркотиків і злочинності, присвячена Україні, не містить ні критики, ні похвали – просто констатація фактів, що в державі торгівля людьми є кримінальним злочином, Міністерство внутрішніх справ має спеціальний підрозділ, присвячений боротьбі з такою торгівлею, а держава надає її жертвам захист і підтримку, – а ще цифри про кількість виявлених жертв торгівлі людьми і засуджених торгівців. Це свідчить: Київ у міру сил бореться з цим явищем.
А це можна сказати далеко не про всі зі 155 досліджених країн. У 40 відсотках їх протягом 2007–2008 року за звинуваченням у торгівлі людьми не засудили жодної людини. І при тому, що кількість засуджених за цей злочин у всьому світі потроху зростає, ця кількість усе одно непропорційно мала порівняно з кількістю жертв.
Деякі ж країни, навіть дуже великі, взагалі не інформують ООН про своє ставлення до цієї проблеми, мовиться в звіті. Серед таких країн – величезний Китай, Іран, низка арабських і африканських держав. Вони чи то такі неорганізовані, що не можуть зібрати цю інформацію, а чи не воліють її подавати, можливо, з сорому, вважає заступник Генерального секретаря ООН, директор-розпорядник Управління ООН із наркотиків і злочинності Антоніо Марія Коста.
Тенденції й небезпеки
Та й попри це дослідження виявило нову тенденцію, каже він: у третині країн, які подали дані про стать злочинців, більшість засуджених становлять жінки. «У цьому конкретному випадку з торгівлею людьми видно велике залучення жінок. У деяких східноєвропейських країнах, країнах колишнього СРСР, Середньої Азії по 60, 70, 80, в одному випадку навіть 83 відсотки злочинців – жінки. І в деяких африканських країнах більшість злочинців у цій торгівлі теж, на жаль, жінки», – каже Антоніо Марія Коста.
Жінки ж і дівчата становлять і більшість жертв торгівлі людьми. «За статистикою, близько 80 відсотків цих злочинів зосереджені на сексуальній експлуатації, – каже керівник агентства ООН проти злочинності. – Але попереджаю: це може бути обман зору в тому розумінні, що про цей злочин найбільше доповідають, він найбільше помітний, особливо ж у заможних країнах: у Європі, в Північній Америці».
І ще одна невесела особливість: «Злочин сексуальної експлуатації, як і інші різновиди сучасного рабства, дуже зосереджений, принаймні в деяких країнах, на неповнолітніх, головно на особах віком до 18 років». Коли загалом у світі діти становлять близько 20 відсотків жертв торгівлі людьми, то в деяких регіонах вони становлять більшість: у деяких частинах Африки, в басейні річки Меконґу, що протікає через низку країн Південно-Східної Азії, або ще в зонах, де йдуть війни: «Хлопців учать убивати раніше, ніж читати, а дівчат змушують до сексуального рабства раніше, ніж вони стають жінками», – каже Антоніо Марія Коста.
Другою найпоширенішою формою торгівлі людьми є примусова праця – 18 відсотків за статистикою. Але, застерігають в ООН, можливо, йдеться про непорозуміння: тоді як сексуальна експлуатація найпомітніша, бо перебуває «на поверхні», прихованих жертв примусової праці виявляють лише зрідка й повідомляють про них нечасто. «Ми бачимо лише хвіст чудовиська», – вважає чільний представник Організації Об’єднаних Націй.
Подолати кризу незнання
Відтак Антоніо Марія Коста закликає держави, в першу чергу африканські, яким наразі бракує юридичних інструментів для боротьби з торгівлею людьми, активніше втілювати міжнародні домовленості, які здатні забезпечити, щоб людські життя не продавалися.
Але він звертає увагу: нинішній звіт Управління ООН із наркотиків і злочинності дає розуміння явища сучасної работоргівлі, але й викриває незнання. «Ми маємо широку картину, але намальовану окремими мазками, і їй бракує глибини», – наголошує діяч ООН. Він побоюється, що проблема погіршується, але довести це неможливо: даних не вистачає, а багато урядів просто чинять перешкоди.
Отож директор-розпорядник Управління ООН із наркотиків і злочинності закликає уряди і вчених-соціологів поліпшити збирання інформації про торгівлю людьми й обмін нею. «Необхідно зробити розтин цієї проблеми, щоб упоратися з її різноманітними формами… Якщо ми не подолаємо цю кризу незнання, ми боротимемося з проблемою з засліпленими очима», – заявив Антоніо Марія Коста.
(Прага – Київ)