Все, що не заборонене законом, має право на існування. Але якщо заборони прописані нечітко і навіть механізми їх реалізації відсутні, то виникає широке поле для маніпуляцій, залежності, створення комісій, підписання угод і тому подібного.
Саме це стало основною причиною створення Комісії з питань суспільної моралі, а потім і підписання Хартії між урядом та телеканалами, вважає голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
За його словами, в Конституції та в законах норми виписані таким чином, що вони не діють. Також закон не передбачає адміністративної відповідальності, а лише кримінальну. Це ускладнює справу, бо доведення в суді, що хтось розпалює національну ворожнечу чи допускає інші порушення суспільної моралі, розтягується на роки. Адміністративна ж відповідальність спростила б процедуру. Заплативши істотні штрафи, телеканали були б зацікавлені у недопущенні таких порушень.
Тому Євген Захаров наголошує, що необхідно вдосконалювати законодавство, а не підписувати Хартії. Глядачам же радить бути вимогливішим до телепродукції, «голосуючи кнопкою» за ті програми, які є справді гідними уваги.
Телеканали вимушено пішли на підписання Хартії
Дуже скептичне ставлення до дій Комісій з суспільної моралі та підписання Хартії з 9 телеканалами висловив і юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай
Він наголошує, що це його особиста думка, але він вважає, що телеканали просто примусили підписати цю угоду з урядом. «Їм просто пояснили, що якщо вони не будуть співпрацювати з Комісією із захисту моралі, то до них застосовуватимуть якісь санкції», – зауважив Ігор Розкладай.
З іншого боку, самі телеканали «теж не є ангелами і їхнє небажання виробити спільні підходи, їхнє формальне ставлення до підписання редакційних статутів, які мали запровадити етичні норми щодо відбору програм та підготовки сюжетів» і спровокувало владу.
На екранах забагато насилля і відвертого обману
Вже давно точиться дискусія, щодо засилля на телевізійних екранах жорстокості та насилля. Не рідко у денних програмах, коли діти повертаються зі школи, демонструються фільми з еротичними сценами, а нічний ефір заповнений усілякими телеіграми, єдиною метою яких є примусити глядача зателефонувати за вказаним номером.
Це підтвердили і результати опитування, проведеного Інститутом Горшеніна. Згідно з даними дослідження, більше половини респондентів вважають, що в Україні існує свобода слова (55,2%). Водночас, понад 59% опитаних висловилися за необхідність цензури у ЗМІ.
Зокрема, на їхню думку, це стосується, перш за все, сцен насильства і жорстокості, а також пропаганди кримінального способу життя, показ яких у ЗМІ, вважають респонденти, повинен бути підданий цензурі.
Однак, практика показує, що «голі заборони» не дають бажаних наслідків, а от чіткі правила і обов’язкова відповідальність за їхнє порушення приносять свої результати.
Для прикладу, один рейтинговий британський телеканал заплатив великий штраф за те, що сфальшував результати опитування, яке він сам і проводив. Таку поведінку каналу визнали непрофесійною і такою, що не відповідає нормам етики.
Що ж до «каналів для дорослих», то вони у більшості розвинутих країн є платними і дивитися їх можна лише за підпискою.
Творці й урядовці – проти цензури
Між тим стаття 54 Конституції України гарантує свободу творчості. І лауреат Національної премії імені Шевченка письменник Лесь Уляненко, останню книгу якого Комісія з моралі визнала порнографічною, у властивій йому радикальній манері застерігає, що заборони є небезпечними для суспільства.
Уляненко вважає, що дії Комісії з питань суспільної моралі та підписання Хартії – «це перша ознака диктатури та бажання «закрутити гайки» перед виборами. Почали з мене і пішли далі. Ми не маємо права забороняти нічого, бо з простої заборони починається шлях до терору, коли людей розстрілюють під стіною».
Проти цензури категорично висловився й ініціатор підписання Хартії з телеканалами віце-прем’єр-міністр України Іван Васюник.
«Введення цензури – це шлях репресивний», – сказав Васюник на церемонії підписання Хартії про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі.
А тому уряд наразі пропонує телеканалам діалог.
До нього поки готові не всі телеканали. Серед них і «Інтер».
(Київ – Прага)
Саме це стало основною причиною створення Комісії з питань суспільної моралі, а потім і підписання Хартії між урядом та телеканалами, вважає голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
За його словами, в Конституції та в законах норми виписані таким чином, що вони не діють. Також закон не передбачає адміністративної відповідальності, а лише кримінальну. Це ускладнює справу, бо доведення в суді, що хтось розпалює національну ворожнечу чи допускає інші порушення суспільної моралі, розтягується на роки. Адміністративна ж відповідальність спростила б процедуру. Заплативши істотні штрафи, телеканали були б зацікавлені у недопущенні таких порушень.
Тому Євген Захаров наголошує, що необхідно вдосконалювати законодавство, а не підписувати Хартії. Глядачам же радить бути вимогливішим до телепродукції, «голосуючи кнопкою» за ті програми, які є справді гідними уваги.
Телеканали вимушено пішли на підписання Хартії
Дуже скептичне ставлення до дій Комісій з суспільної моралі та підписання Хартії з 9 телеканалами висловив і юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай
Він наголошує, що це його особиста думка, але він вважає, що телеканали просто примусили підписати цю угоду з урядом. «Їм просто пояснили, що якщо вони не будуть співпрацювати з Комісією із захисту моралі, то до них застосовуватимуть якісь санкції», – зауважив Ігор Розкладай.
З іншого боку, самі телеканали «теж не є ангелами і їхнє небажання виробити спільні підходи, їхнє формальне ставлення до підписання редакційних статутів, які мали запровадити етичні норми щодо відбору програм та підготовки сюжетів» і спровокувало владу.
На екранах забагато насилля і відвертого обману
Вже давно точиться дискусія, щодо засилля на телевізійних екранах жорстокості та насилля. Не рідко у денних програмах, коли діти повертаються зі школи, демонструються фільми з еротичними сценами, а нічний ефір заповнений усілякими телеіграми, єдиною метою яких є примусити глядача зателефонувати за вказаним номером.
Це підтвердили і результати опитування, проведеного Інститутом Горшеніна. Згідно з даними дослідження, більше половини респондентів вважають, що в Україні існує свобода слова (55,2%). Водночас, понад 59% опитаних висловилися за необхідність цензури у ЗМІ.
Зокрема, на їхню думку, це стосується, перш за все, сцен насильства і жорстокості, а також пропаганди кримінального способу життя, показ яких у ЗМІ, вважають респонденти, повинен бути підданий цензурі.
Однак, практика показує, що «голі заборони» не дають бажаних наслідків, а от чіткі правила і обов’язкова відповідальність за їхнє порушення приносять свої результати.
Для прикладу, один рейтинговий британський телеканал заплатив великий штраф за те, що сфальшував результати опитування, яке він сам і проводив. Таку поведінку каналу визнали непрофесійною і такою, що не відповідає нормам етики.
Що ж до «каналів для дорослих», то вони у більшості розвинутих країн є платними і дивитися їх можна лише за підпискою.
Творці й урядовці – проти цензури
Між тим стаття 54 Конституції України гарантує свободу творчості. І лауреат Національної премії імені Шевченка письменник Лесь Уляненко, останню книгу якого Комісія з моралі визнала порнографічною, у властивій йому радикальній манері застерігає, що заборони є небезпечними для суспільства.
Уляненко вважає, що дії Комісії з питань суспільної моралі та підписання Хартії – «це перша ознака диктатури та бажання «закрутити гайки» перед виборами. Почали з мене і пішли далі. Ми не маємо права забороняти нічого, бо з простої заборони починається шлях до терору, коли людей розстрілюють під стіною».
Проти цензури категорично висловився й ініціатор підписання Хартії з телеканалами віце-прем’єр-міністр України Іван Васюник.
«Введення цензури – це шлях репресивний», – сказав Васюник на церемонії підписання Хартії про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі.
А тому уряд наразі пропонує телеканалам діалог.
До нього поки готові не всі телеканали. Серед них і «Інтер».
(Київ – Прага)
