Згідно із цією постановою, комсомол був «унікальною школою мужності, ідейного та морального загартування, виховання на кращих бойових і трудових традиціях нашого народу для десятків мільйонів співвітчизників», отож «великий внесок комсомольського руху в розвиток держави не може бути лише надбанням історії, а повинен слугувати вихованню у нинішнього молодого покоління почуття особистої відповідальності за долю своєї країни, несприйняття корупції, пияцтва, наркоманії, проституції та інших негативних явищ». А відтак Кабміну та органам місцевої влади доручено «здійснити необхідні заходи щодо відзначення 90-річчя створення комсомолу України», маючи на меті «посилення уваги до проблем молоді, її виховання, підвищення активності у вирішенні завдань, що стоять перед нашою країною».
Іншими словами, цілі визначені, завдання поставлені, за роботу, товариші, любив говорити свого часу Микита Хрущов, котрий за своє бурхливе життя встиг побувати 10 років на чолі партії більшовиків України, яка здійснювала безпосереднє й опосередковане одночасно керівництво згаданим в постанові «республіканським загоном комсомолу» в усіх його діях.
Та, з другого боку, перше квітня минуло, то чи не варто депутатам почухати потилиці, підкрутити (якщо є) вуса та й замислитися: а що, власне, Україна влітку святкуватиме на державному рівні?
А для того, щоб потилиця оброблялася ефективніше, варто подати додаткову інформацію для депутатських роздумів. Найперше ж проведімо своєрідний, хоча й дещо жорстокий для деяких закомплексованих персон, експеримент.
Гітлер-юґенд і ленінський комсомол – брати-близнюки«3-4 липня 1926 року виповнюється 83 роки від часу створення Гітлер-юґенду Німеччини. Історія Гітлер-юґенду – це складова минулого нашої держави, це будівництво гігантів індустрії, шахт Руру, героїзм мільйонів Гітлер-юґендів у Другій світовій війні, винаходи молодих вчених. Гітлер-юґенд був активним учасником реалізації соціально-економічної політики держави, захищав права молоді, виховував її на засадах патріотизму, інтернаціоналізму та колективізму, разом із державними інститутами формував активну життєву позицію, свідоме відношення до громадянських обов’язків, нетерпимості до порушення норм моралі та права. В Гітлер-юґенд проходили свої першу життєву школу багато державних і політичні діячів, вчених, освітян, діячів культури, військовослужбовців та правоохоронців, майстрів спорту.
Сьогодні, коли в Німеччині загострилися проблеми молоді, набули небезпечного поширення безпритульність, негативні прояви: злочини, правопорушення, наркоманія, СНІД, пияцтво, аморальність, коли порушуються права молодих людей на працю, житло та якісне медичне обслуговування, творче використання досвіду гітлерюґенду сприятиме поліпшенню роботи серед молоді, вдосконаленню діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, посиленню їх участі в реалізації державної молодіжної політики, студентському та учнівському самоврядуванні.
Уявімо собі, що такий документ надійшов до Бундестагу ФРН у ці дні. Як ви думаєте, яким робом відреагували б на нього німецькі парламентарії? Невже ж взяли б до розгляду відповідну постанову й ухвалили її, відзначаючи на державному рівні 83-річчя цієї молодіжної організації?
...А тим часом у супроводжувальній записці, в якій обґрунтована потрібність і важливість ухвалення Верховної Радою постанови про 90-ліття комсомолу, я лише замінив слова «Україна», «Комсомол», «Донбас», «Велика Вітчизняна» на німецькі відповідники і вилучив дві молодіжні проблеми, що не мають жодного стосунку до сьогоднішньої Німеччини. От і вся різниця між обґрунтуванням «історичних заслуг» двох молодіжних організацій – якщо, звісно, це обґрунтування робитимуть умілі політичні шулери, які викинуть головне: йдеться про ТОТАЛІТАРНІ молодіжні організації, що діяли під керівництвом відповідних партій і були важливими складовими ТОТАЛІТАРНИХ політичних систем. При цьому комсомол невдовзі після створення отримав назву «ленінського комсомолу» – так само, як націонал-соціалістичний молодіжний рух Німеччини за кілька років по заснуванню одержав назву Гітлер-юґенду.
Звісно, існувала й різниця між двома «злочинними політичними режимами», як їх охрестив знаний німецький філософ-антифашист Карл Ясперс, – як між двома чобітьми, що їх так полюбляли носити Гітлер та Сталін. Носок одного загнутий трохи праворуч, іншого – ліворуч. От і все. А так і колективізм, і патріотизм, й активна життєва позиція, і винаходи молодих вчених, й участь у розбудові індустрії – все було. Навіть інтернаціоналізм у Третьому райху існував, щоправда, своєрідний – інтернаціоналізм «арійських націй», коли водночас деякі «неправильні» нації та раси оголошувалися «ворогами райху». Але чим істотно відрізнявся радянський інтернаціоналізм, де, у повній відповідності до вчення Маркса-Енґельса, ціла низка націй де-факто і де-юре оголошувалася «контрреволюційними», такими, що мають «загинути у полум’ї революції»? Нацисти знищили у роки Другої світової війни (за участі Гітлер-юґенду) близько половини європейських євреїв; це страхітливий злочин геноциду. А комуністи у ті ж роки знищили близько половини кримських татар, також за участі комсомольців, яких чимало було у військах НКВД та Червоної армії, що проводили депортацію населення Криму та стерегли місця нового «розселення» народу у дикому степу, який перетворився на величезний концтабір – що, це не геноцид?
І з Другою світовою війною ой як непросто. Бо ж «комсомольці-добровольці» були ударною силою радянської агресії проти Фінляндії у 1939-40 роках, і їх вистачало у лавах «армії-переможниці» у 1944-45 роках, яка по-звірячому вбила сотні тисяч цивільних німців (в тому числі й дітей) на окупованій території Німеччини, а у взятому штурмом Берліні героїчно зґвалтувала сотні тисяч жінок. Російський письменник і художник Леонід Рабічев, який був тоді молодим лейтенантом-комсомольцем, безжально описав у своїх спогадах
«Війна все спише» те, що коїла тоді Червона армія на німецькій території з цивільним людом...
«Комсомольці-добровольці»: міф і реальність
Усе сказане зовсім не означає, що в діяльності комсомолу (як і його двійника у нацистській Німеччині) не було певних позитивних рис. Адже через ці молодіжні організації здійснювалося чимало прагматичних речей, а на додачу обидві організації перейняли певні методи діяльності у своїх «буржуазних» попередників – скаутів. Автор цих рядків сам був свого часу і комсомольцем, і членом комсомольського бюро свого курсу (займаючись там організацією наукової студентської роботи), і до газети-стіннівки дописував. А потім без зайвої помпи 1984 року розстався з комсомолом, знявшись з обліку і не вставши на нього на новому місці (квиток члена ЛКСМУ і досі лежить у мене вдома, не відданий райкому, як належало, коли кінчався комсомольський вік). Я щиро вдячний секретареві університетського комітету комсомолу, нині – знаному історикові, що він не став роздмухувати ту ситуацію, а зробив вигляд, ніби нічого не сталося. Втім, це все речі особисті, які, з іншого боку, засвідчують складність суспільних процесів, особливо у добу розкладу радянської тоталітарної системи.
Але сказане не означає виправдання комсомолу. Я цілком переконаний, що наукову студентську роботу у вишах у всі часи можна було організувати без будь-яких «спрямовуючих» інстанцій, ба більше – без ідеологічного контролю вона була б ефективнішою. А щодо прагматичного боку діяльності ленінського комсомолу та Гітлер-юґенду... Сучасний російський дослідник молодіжного руху у нацистській Німеччині Сергій Корміліцин пише: «В цілому, молодіжна політика НСДАП в рамках Гітлер-юґенд була спрямована на виховання покоління, ідеологічно стійкого до чужих впливів, міцного фізично, добре підготовленого професійно і безмежно відданого режиму. Методи роботи, які застосовувалися при цьому, були більшою частиною запозичені в інших молодіжних організацій, попередників нацистів... В результаті багато які представники старшого покоління Німеччини – ті, кому в середині 30-х років було 10-18 років, згадують роки членства в Гітлер-юґенд як час товариськості, захопливих походів і театральних постановок – і зовсім не згадують про загонові вечори, просякнуті пропагандою». Та хіба у нинішній Німеччині все це виливається у відзначення на державному (і навіть громадському!) рівнях яких-небудь річниць тоталітарної молодіжної організації, яка вірно служила правлячому злочинному режимові?
В Україні ж ситуація ускладнюється тим, що комсомол був знаряддям не лише проведення тоталітарно-терористичної, а й колонізаторської політики Москви. Власне, український комсомол як такий не існував: це був бойовий загін всесоюзного комсомолу, який ставив на меті зближення, а потім і злиття націй. Комсомольські активісти («легка кавалерія») були ударною силою колективізації, розкуркулення й початкових етапів Голодомору (у розпал голоду померло чимало тих молодих осіб, хто його організовував). Чимало комсомольців потрапило до ҐУЛАҐу за реальні, а найчастіше – міфічні провини перед режимом; але ж серед охоронних військ НКВД теж вистачало членів комсомолу. Ну, а що стосується Другої світової війни, то архівні документи засвідчують, що серед керівників реальної (а не суцільно міфологізованої) «Молодої гвардії» були комсомольці, які ненавиділи не лише Гітлера, а й Сталіна разом з його режимом. Посмертно їх усіх зробили полум’яними прихильниками ідей комунізму, але все було не так...
До речі: невже ж ніхто з тих депутатів, що підтримав постанову «Про відзначення 90-річчя створення комсомолу України», не замислився, як вона суміщається із Законом про Голодомор 1932-33 років, що визначає цю трагедію як геноцид українського народу і засуджує «дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору»? Режиму, складовою якого завжди був комсомол?
(Київ – Прага)Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.