Українсько-італійський проект із дослідження трудової міграції
Київ – Нині та Тернопільщині та Буковині стартує перший українсько-італійський проект із дослідження трудової міграції і допомоги дітям українських заробітчан. Його ініціювали уряди Італії та України, а підтримку надає Міжнародна організація з міграції.
За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), в Італії зареєстрували понад 195 тисяч українських заробітчан. У цілому ж, кількість заробітчан із України на Апеннінах сягає одного мільйона осіб. Із них понад 80 відсотків – жінки, в яких вдома залишились родини, діти.
Точну кількість таких дітей, «соціальних сиріт», встановити майже неможливо. Як зазначає експерт МОМ Дайва Вілкеліге, українські нелегали у державах ЄС не реєструються. Тож вважаються такими, що перебувають вдома. І їхні діти, яких насправді доглядають родичі (а іноді і сусіди), опиняються поза увагою держави.
Новий українсько-італійський проект покликаний у першу чергу допомогти дітям. За сприяння італійців та Міжнародної організації з міграції, на Тернопіллі та Буковині розпочинаються семінари для місцевої влади, активістів громад та освітян, які працюють із дітьми заробітчан або ж доглядають їх.
Фахівець Міністерства освіти України Ольга Шиян розповіла: «Нас цікавить саме на місцевому рівні співпраця усіх виконавчих органів влади, та й освітяни переймаються цим питанням. Дійсно, у школі дитина перебуває більшість свого часу – через те, ніхто краще, аніж учитель, вихователь не буде знати про дитину, про її проблеми».
Феноменом міграції з України
Представник Міністерства закордонних справ Італії Вінченцо Оддо стверджує, що новий проект дозволить українським та італійським громадам, педагогам, соціологам не лише допомогти конкретним тисячам дітей та їхнім батькам-заробітчанам, а й допоможе дослідити проблеми трудової міграції зі сходу на захід Європи.
«Феномен міграції з України останніх десяти років викликає інтерес науковців. Адже більшість мігрантів – жінки, які доглядають (на чужині) тяжко хворих або літніх людей. Психологи відзначають: українки ретельно ставляться до своєї праці, а з іншого боку – вони щиро співчувають своїм підопічним, часто переносять на них нерозтрачені материнські почуття. А ми у нашому новому проекті хочемо допомогти їхнім дітям, які цих почуттів позбавлені. І також сподіваємося дослідити особливості міграційних проблем», – зазначає Вінченцо Оддо.
Ще один результат, на який очікують ініціатори проекту, – це посилити соціальну свідомість українських та італійських громад, місцевих органів влади перед співгромадянами, яких недоля закинула далеко від Вітчизни, а їхні родини вдома залишила наодинці зі своїми проблемами.
(Київ – Прага)