Роман Купчинський
Вашингтон – Нещодавно розсекречені архіви Центрального розвідувального управління США проливають світло на встановлення контактів та початок співпраці між ЦРУ та Українською Головною Визвольною Радою (УГВР), створеною у 1944 році для політичного керівництва збройною боротьбою Української Повстанської Армії (УПА).
Ці документи змальовують природу угоди, на базі якої відбувалася співпраця між двома сторонами та надають важливу інформацію про те, якими були перші спеціальні операції на початку «холодної війни».
Один із документів, що називається «Операція Белладонна», описує за яких обставин і чому уряд США увійшов у контакт із представниками УГВР у Римі, і чому саме УГВР було вибрано як партнера.
Як свідчить документ, ця співпраця була вигідна обом сторонам і була спрямована на підтримку українського визвольного руху з одного боку, і на постачання інформації про радянські плани у повоєнній Європі, з іншого.
«Операція Белладонна»
Документ «Операція Белладонна», що з’явився у листопаді 1946 року, складається з 25 сторінок огляду українських організацій, що діяли у повоєнній Європі, біографії їхніх лідерів та оцінка спроможності цих груп бути корисними в зборі розвідувальної інформації для Сполучених Штатів.
Серед цілого спектру організацій звіт виділяє дві: УГВР та Організацію Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери.
«Після докладного вивчення проблеми і порівняння інформації з кількох джерел у Німеччині, Австрії та Римі, наше джерело вважає, що УГВР, УПА та ОУН Бандери є єдиними великими та ефективними організаціями серед українців. І що більшість інших організацій є малими емігрантськими групами, що не мають впливу і контактів із батьківщиною. УГВР визнають як організацію, що має підтримку серед молодого покоління та серед українців в Україні, а її лідери, Гриньох та Лебедь мають незаперечний авторитет. Деякі інші групи заздрять структурі УГВР через те, що організація є незалежною та потужною і завжди відмовлялася йти на співпрацю з німцями, поляками, чи росіянами».
Згідно з документом, перший контакт із неназваним американським офіцером розвідки відбувся з представниками УГВР у квітні 1946 року в Римі за допомогою зв’язків Української Греко-Католицької Церкви у Ватикані.
«Контакт було встановлено з УГВР із метою отримання розвідувальної інформації, що стосується СРСР та радянських операцій в середині країни та за кордоном. Від самого початку нам дали зрозуміти, що українці вважають себе не агентами, а партнерами американців, і що їхні низові агенти не повинні знати про американські аспекти їхньої роботи. На цій основі було встановлено контакти з представниками УГВР на найвищому рівні, (Іваном) Гриньохом, (Юрієм) Лопатницьким, та (Миколою) Лебедем».
УГВР, як політичне керівництво УПА, контролювала мережу партизанських груп в Україні і Польщі, котрі мали можливість функціонувати як система раннього попередження та надавати точну та вчасну інформацію в тому випадку, якби сталінська Червона Армія розпочала наступ на Захід. Ця інформація була безцінною для американської розвідки, Центральної розвідувальної групи, яку незабаром замінила ЦРУ.
Для УГВР найголовнішою місією УПА була боротьба з радянськими силами за встановлення незалежної української держави. Будь-які інші завдання, які УГВР ставила перед УПА, мали другорядне значення. Але для УГРВ було надзвичайно важливо знайти західного союзника, який би міг фінансувати її, здавалося б, романтичну й безнадійну діяльність. Тому Сполучені Штати були для них найбільшою надією, і керівництво вірило, що прийнятна угода про співпрацю послужить інтересам обох сторін.
«Здібні люди з психологією переслідуваних»
Американський розвідник залишив свідчення і про особистості якості та характер людей, з якими йому було доручено встановити контакт:
«Вони рішучі та здібні люди, але вони мають психологію переслідуваних. Вони готові принести в жертву своє життя, чи покінчити життя самогубством, якщо це піде на користь їхній справі. Вони також готові на вбивство, якщо буде потрібно. Вони налаштовані працювати з нами, чи без нас, а якщо буде потрібно, то і проти нас. Вони не шукають особистої вигоди чи користі.
Наше джерело відчуває, що конспіративна ментальність та надзвичайний ступінь недовіри до всього і всіх, хто не пройшов перевірки, є великими перешкодами на шляху співпраці з українцями. Потрібно завжди пам’ятати, що вони мають майже релігійну віру у свою націю та не довіряють нічому іноземному: передусім польському, потім російському, і на решті, німецькому. Підсумовуючи його тривалі спостереження за цими людьми, джерело переконане, що за умов правильного поводження з ними, вони можуть бути корисними у будь-який час та для будь-якої мети».
До 1952 року «Операція Белладонна» пройшла великими змінами. Боротьба УПА не принесла бажаного результату, але США продовжували підтримувати зв’язки з УГВР. За допомогою фінансової підтримки ЦРУ було створено дослідницьку та видавничу компанію «Пролог» (Prolog Research and Publishing, inc). Також у Філадельфії було створено бюро УГВР, яке пізніше змінило свою назву на «Закордонне представництво», чи «ЗП УГВР».
Історія «Прологу» є однією з найзахопливіших, але невідомих сторінок «холодної війни». За 36 років свого існування «Пролог» мобілізував сотні людей, більшість із яких і не підозрювали про співпрацю «Прологу» з ЦРУ, на допомогу справі здобуття свободи і незалежності України, попри великий особистий ризик.
(Вашингтон)
Роман Купчинський очолював «Пролог» у 1978-88 роках. Наведені документи зберігаються в Національному архіві США і увійдуть до нової книги про історію діяльності «Прологу».