Інформаційні війни: у пошуках українського шляху до перемоги
Київ – Україна дедалі частіше стає об’єктом інформаційних атак з боку інших держав, зокрема – Росії. Проте надійно захистити свій інформаційний простір самотужки держава поки що не здатна. Таких висновків дійшли експерти Інституту Євроатлантичного співробітництва та фонду «Демократичні ініціативи». Як зробити Україну невразливою для подібних нападів? Які приклади успішної протидії інформаційним атакам варто наслідувати?
Два роки тому в центрі Таллінна було демонтовано й перенесено на військовий цвинтар радянський пам’ятник, відомий як «Бронзовий солдат». У відповідь російські хакери почали атакувати естонські урядові сайти, а ЗМІ Російської Федерації – провадити масовану антиестонську кампанію. Найцікавіше, що в тій інформаційній війні Естонія одержала перемогу над більш сильним та заможним супротивником.
Велика Україна має навчитися тому, що вже вміє маленька Естонія
Пізніше, під час російсько-грузинського збройного конфлікту 2008 року, Естонія надавала допомогу Грузії щодо захисту її урядових інтернет-ресурсів та інформаційного простору. На сьогодні естонські фахівці з інформаційної безпеки вважаються одними з найкращих у світі, й не випадково спеціалізацією Естонії в НАТО є саме протидія кібернетичним атакам.
Досвід Естонії варто наслідувати Україні, яка не змогла гідно захистити свій інформаційний простір, ні коли Росія звинуватила її у підтримці Грузії, ні під час наступного газового конфлікту, вважає голова Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Борис Тарасюк.
«Було прикро читати на сторінках українських часописів передруки на дуже делікатні теми, які здійснювалися з російської ініціативи. Інформація подавалася без жодного осмислення та аналізу, в російській «упаковці», і виглядала вона як відверта агресія проти України» – зазначає Борис Тарасюк.
Співпраця з НАТО – як щит проти кібер-атак
У сучасному світі інформаційні війни є реальною загрозою для всіх без винятку держав. Україні в цих умовах слід будувати інформаційну оборону за принципами, які застосовує Північноатлантичний альянс, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів.
«Ми повинні йти тим шляхом, яким іде НАТО, – каже він. – Кожен член Альянсу має свою власну спеціалізацію. В Канади – це протидія катастрофам та стихійним лихам, в Естонії – захист від кібер-тероризму. Україна набагато більша за Естонію, проте в інформаційній сфері нездатна себе самостійно захистити. Тому треба домовлятися з НАТО, співпрацювати вже зараз, обирати певну військову спеціалізацію, не очікуючи вступу до Альянсу».
Ілько Кучерів наголошує на необхідності потужної громадської дискусії щодо європейської інтеграції – як головної передумови для інформаційної безпеки України.
Зміцнити владу, підняти економіку, захистити банки
Натомість заступник голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Леонід Кожара вважає такою передумовою не дискусії, а політичну та економічну стабільність.
«Коли ми говоримо про інформаційні війни – ми цим показуємо світові, що наша країна вразлива, і не може себе захистити в світовому інформаційному просторі. Такі війни легко вигравати, якщо країна має сильні економіку, фінансову систему та політичну владу. Певною мірою захистом від кібер-атак займається і НАТО. Україна має співпрацювати з усіма організаціями, які протистоять кібер-злочинності», – зазначає Леонід Кожара.
Він не бачить підстав стверджувати, що проти України точиться спланована інформаційна війна. За його словами, більш актуальним є створення системи захисту від кібер-атак, спрямованих проти банків та інших комерційних установ. І в такої точки зору є чимало прибічників. Проте, яку б модель інформаційної безпеки не обрала Україна, її буде складно втілити в життя без використання світового досвіду та співпраці з міжнародними безпековими структурами.
(Київ – Прага)