Прага – Минуло трохи більше місяця відтоді, як Європейський Союз запропонував своїм сусідам на сході «Східне партнерство». Але експерти вже б’ють на сполох і кажуть, що якщо ЄС якнайшвидше не включиться до тіснішої співпраці з регіоном, він ризикує побачити ще не один «серпневий сюрприз» у Молдові, Україні чи знову в тій же Грузії. Свою розмову з одним із авторів звіту Європейської ради із закордонних справ Андрю Вілсоном Радіо Свобода розпочало із запитання про Україну.
– Пане Вілсон, у своєму звіті Ви пропонуєте ЄС призначити політичного куратора для вирішення проблем України. Чи ця людина зможе щось зробити під час нинішньої політичної кризи?
– Ніхто не зможе допомогти українцям, якщо вони не хочуть допомогти собі самі. І раніше були спроби допомогти знайти політичну злагоду з боку людей поза Україною, включно з представниками Європейської народної партії. Але, зрештою, якщо українці не хочуть співпрацювати, не хочуть слухати представників цих місій, то так і буде. Але є приклади, коли вони прислухалися, як це було у 2004 році.
Але, звичайно, це має бути місія достатньо високого рівня, на чолі з чинним чи відставним політиком, який би мав престиж і міг би привезти зі собою і пряники, і батоги. Але найважливіше для України зараз – запропонувати пакет економічної допомоги. Це не мусить бути предметом переговорів, але Україна має проблеми з тим, щоб організувати футбольні змагання у 2012 році, і з тим, щоб розвинути березневу угоду про модернізацію її газотранспортної системи
– У звіті багато уваги приділяється економічним питанням, і тому, що може статися, якщо економіки сусідніх країн почнуть валитися. Чи причини цієї уваги дійсно економічні, чи в глибині вони все ж таки політичні?
– Проблеми сусідів взаємопов'язані. Класичний приклад – це Молдова. Криза, що сталася після виборів, звичайно, мала суто політичне походження і полягала в тому, як проходили самі вибори. Але з того часу криза набула й економічного аспекту.
В Україні це також питання про курку і яйце. Економічна криза погіршує політичну, а політична криза не дає зібрати політичну волю для того, щоб здійснити необхідні кроки, які вимагає МВФ для боротьби з кризою.
У Білорусі ситуація протилежна до молдовської. У Білорусі головною була економічна проблема. Саме через те, що Мінськ негайно потребував грошей, він почав загравати з Європейським Союзом.
Тобто у кожному випадку це по-різному, але що спільного в регіоні, так це те, що відбувається криза на багатьох рівнях. Переплелися криза слабкої державності, глобальна фінансова криза, криза, породжена російським тиском. У цьому регіоні ці кризи впливають одна на одну.
– Ви говорите про те, що ЄС повинен співпрацювати з Росією для підтримки її пропозицій щодо безпекової архітектури. Але чи не турбує Вас, що Тбілісі і Кишинів можуть подумати, що ЄС хоче відійти від принципу їхньої територіальної цілісності?
– Ці проблеми є дуже складними, тому вимагають комбінації багатьох підходів для їхнього вирішення. Регіон «Східного партнерства» не схожий на ті країни, які подавалися на членство в ЄС у 1990-х роках, і які потім стали членами Євросоюзу. Росія є потугою в цьому регіоні, хочете ви цього чи ні. Росія користується цією владою на добро чи зло. ЄС має зосередити свою увагу і протидію на тих випадках, коли роль Росії є каральною і деструктивною.
Є проблема з новою політикою адміністрації Обами, який оголосив про «перезавантаження». Політики у Східній Європі побоюються, що почнуть ухвалювати рішення над їхніми головами, що будуть якісь торги між Росією і Заходом з приводу угоди про європейську безпеку. Тому ми пропонуємо під час шведського головування здійснити консультаційну поїздку регіоном, щоб вислухати всі ці побоювання. Це буде дуже корисно в багатьох аспектах.
Зрештою, більшість каменів спотикання у стосунках ЄС-Росія є у Східній Європі. Тож добрі стосунки неможливо буде збудувати доти, доки ці проблеми не будуть вирішені, і вирішувати їх буде потрібно за участю східних європейців.
(Прага – Київ)