Усміхнений, завжди підтягнутий і бадьорий, Нурсултан Назарбаєв не виглядає на свої майже 70. А на тлі колег-президентів з країн-учасниць СНД він не виділяється як релікт старого режиму. Хоча кар’єру він, син пастуха, збудував завдяки радянській компартії. Наприкінці перебудови він потрапив у вузьке коло радянського лідера Михайла Горбачова, якого він пережив у політиці на майже 20 років. До влади в Казахстані він прийшов 22 червня 1989 року, а через рік пересів у крісло президента з крісла першого секретаря компартії Казахстану.
Архівна фотографія. Президент Нурсултан Назарбаєв відкриває турнір ґольфу. 23 жовтня 2003 р. Молодь іншого лідера не бачила
Для молодого покоління казахстанців Назарбаєв – єдиний лідер, якого вони бачили в своєму житті. Для них він як батько, суворий, але дбайливий, який завжди на місці.
Дев’ятнадцятилітній алматинець Айдар, випускник університету з доброю зарплатою та великими планами на майбутнє, говорить, що йому подобається курс, яким Назарбаєв веде країну: «Щодо економіки, розвитку, ми маємо дуже великі зрушення у порівнянні з іншими країнами регіону. Рівень життя значно виріс. Рівень навчання покращується. Ми маємо кращу економічну ситуацію та кращі перспективи щодо роботи».
Для Айдара та мільйонів інших казахстанців незмінне перебування при владі Нурсултана Назарбаєва – річ позитивна. Для них він лідер, який вивів багату на нафту країну на значно вищий рівень життя і стабільності, ніж у сусідів. Навіщо ж ризикувати, що прийде хтось невідомий та неперевірений?!
Але інші жителі Казахстану, які помічають речі і поза зростаючим добробутом, говорять, що Назарбаєв є нещадним диктатором, який намагається утриматися при владі за будь-яку ціну. Ще на початку президентської кар’єри він позбавив парламент багатьох повноважень, на перевиборах дискваліфікував головного конкурента, завдяки контролю над парламентом збільшив термін президентських повноважень з початку з п’яти до семи років, а потім і взагалі зняв будь-які обмеження на президентський термін.
Влада безкарних чиновниківЙого критики говорять, що його жадоба до влади витворила коло безкарних чиновників. Його система правління вражена корупцією та кумівством. А будь-яка критика у пресі, чи з вуст опозиції нещадно карається. В інтерв’ю Радіо Свобода опозиційний політик Петро Свойк говорить, що клан Назарбаєва взяв під контроль усі ключові інститути держави: «Парламенту, суду, прокуратури, уряду, які були б незалежні, а не служили б одній людині, просто немає. Тому політична перспектива в Казахстані туманна, а тому тривожна».
Серед молодих кадетів. 7 травня 2009 р. Незгодні з політикою Назарбаєва потрапляють в тюрми, а серед них і відомі журналісти і опозиційні політики, які наважуються заявити, що добробут Казахстану походить не від мудрого правління президента, а від величезних природних ресурсів країни.
Проте, для більшості населення важливішими залишаються великі та вчасно виплачені пенсії, високі зарплати і тисячі стипендій для студентів, які мають можливість вчитися за державний кошт за кордоном. Після того, як політичні опоненти були практично усунуті з поля, казахстанцям не лишилося і реальних альтернатив для зміни лідера. А тому більшість з них, як молодий Айдар, говорять, що «від політики треба триматися по далі, і все буде гаразд».
(Прага – Київ)