Напівгрузинка, напівабхазка намагається відродити абхазьку мову
Прага – Абхазія, яка односторонньо проголосила відокремлення від Грузії, має прапор, гімн і власну історію, на якій хоче базувати і своє майбутнє. Але один із визначальних елементів національної ідентичності – мова – майже відсутній. Лиш невелика частина абхазів здатна говорити рідною мовою, решта не лише з прибульцями, а й навіть між собою послуговується не зовсім правильною російською. Напівгрузинка, напівабхазка Лела Авідзба, ентузіастка з Тбілісі, намагається через батьківську мову відновити не лише зв’язок поколінь, але і зв’язок двох народів.
Лела Авідзба
Лела – одна з небагатьох, хто може прочитати поему видатного грузинського поета Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» однаково добре і грузинською, і абхазькою мовами:
Не зупинять смерті й скелі, і гірське вузьке пуття!
Рівні в смерті й муж хоробрий, і знедолене дитя.
Чи старі, чи юні – врешті всім в землі є сповиття.
Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя.
(Переклад Миколи Бажана)
Лела Авідзба опинилася в Тбілісі після того, як війна між Грузією та її сепаратистським регіоном, Абхазією, розділила її родину, як і тисячі інших змішаних грузинсько-абхазьких сімей. Батьки послали її до Тбілісі, а самі лишилися в Сухумі. Після смерті Лелиного батька три роки тому її мама залишилась у Сухумі, проте побачитися з нею Лела не може – абхазька влада заборонила їй в’їзд.
Як каже сама Лела, політики роз’єднують грузинський та абхазький народи так само, як вони роз’єднують окремі родини. «Ми жили разом ціле життя. Абхазьку та грузинську культуру неможливо розділити. Є спільні традиції і змішані родини. Моя мама грузинка, а тато був абхаз. Це найгірша ситуація для родини. Обидві сторони є частиною мене», – каже вона.
Лела, для якої рідні і грузинська, і абхазька мови, намагається відновити втрачені зв’язки між народами. Як речниця грузинського уряду вона виступає обома мовами, веде телевізійне ток-шоу абхазькою мовою на грузинському телебаченні. І на прикладі власної родини демонструє, що вона вірить у те, що проповідує, бо зі своїм малим сином говорить також обома мовами.
В Абхазії в грузинах бачать «ворогів»
Згадуючи про власне воєнне дитинство, п’ять років тому Лела допомогла організувати приїзд до Грузії групи абхазьких дітей, які втратили батьків під час грузинсько-абхазької війни. Діти могли погуляти містом, піти у славетні тбіліські лазні і навіть зустрітися з грузинським президентом.
Коли вони повернулися, то за словами Лели, писали теплі листи. Але вона каже, що не має ілюзій із приводу таких поодиноких візитів, бо коли діти повертаються додому, то чують про грузинів щось зовсім інше. До того ж є набагато більше абхазьких дітей, які виросли з усвідомленням того, що поруч живуть не сусіди і родичі, а «вороги».
«Чи сил тоді не вистачило, чи то була ейфорія, але ніхто тоді, після проголошення незалежності Грузії, не піднявся і не виступив проти цієї війни. Тепер час працює проти нас. В Абхазії підростає покоління, яке ніколи не бачило грузинів, вони не знають, які вони насправді. Для них грузин – це просто ворог», – шкодує вона.
Проте Лела не збирається складати руки – вона планує нові акції, спрямовані на зближення двох народів, хоча і визнає, що після серпневої війни і визнання Росією незалежності Абхазії це буде робити ще складніше.
(Прага – Київ)