Доступність посилання

ТОП новини

Неофеодалізм як український діагноз


Гості Свободи: декан гуманітарного факультету Києво-Могилянської Академії, історик Віталій Щербак і консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика», філософ Сергій Дацюк

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Ірина Штогрін: …Охарактеризувати суспільний лад я попрошу наших гостей.

Історик Віталій Щербак
Віталій Щербак:
Явище, коли дійсно люди володіли певними маєтностями, воно відоме з Середньовіччя. І, щоправда, ніяких дуже великих таких довідок про дії тих чи інших володарів ми не маємо конкретних. Але за переказами, за народним фольклором, звичайно, можна сказати, що це явище не перевелося і до сьогодення.

Тобто, воно є настільки таким вкоріненим в певних суспільствах, що є яскравим прикладом беззаконня. І невипадково воно стало навіть таким приводом до створення окремих казок.

– А суспільний лад?

Віталій Щербак:
А суспільний лад – це близько до того середньовічного, до феодального, коли дійсно безмежжя закону, право сили було первинним.

– Пане Дацюк, прошу. Ваш діагноз?

Сергій Дацюк: Керівник районної прокуратури, керівник районної МВС, керівник районної адміністрації і керівник райради. Оце сьогоднішнє панство, яке складає удільну еліту, яка все вирішує.
Сергій Дацюк:
Власне, часи змінюються, а звичаї змінюються дуже мало. Зокрема мало змінюються звичаї існування удільних еліт.

Якщо брати сьогодні картину удільної еліти, то можна сказати, що до неї належать чотири чоловіки. Це керівник районної прокуратури, керівник районної МВС, керівник районної адміністрації і керівник райради. Оце сьогоднішнє панство, яке, власне, і складає ту саму, так би мовити, удільну еліту, яка все вирішує.

– Якщо уділ, то це теж феодалізм…

Як сталося так, що за роки незалежності у нас сформувалося таке ставлення до влади і ставлення влади до народу і до тих багатств, які належать всьому народу України за Конституцією, що ми можемо їх кваліфікувати як неофеодалізм?

Віталій Щербак: Ті, хто сьогодні є при владі, діють гірше, ніж ті феодали тисячу років назад, тому що у них немає запобіжника у вигляді того ж Божого розуміння.
Віталій Щербак:
Щоб зрозуміти, як сталося, треба зрозуміти, що було до того.

Це абсолютно нормальний історичний підхід, тому що насправді більше 70 років цей експеримент над людьми, що проводила комуністична влада, вона певною мірою, з одного боку, відбила, намагалася відбивати голодоморами і всілякими репресіями людей від землі, від того, що вони були її власниками.

З іншого боку, оця так звана суспільна власність викохувалася, я сказав би так, вона представлялася як загальнонародна, де все є своє.

Але зі здобуттям незалежності насправді люди не здобули тих земель і тих багатств, які їм належать за Конституцією. Тому що до влади фактично прийшли люди, які зуміли завдяки своїм посадам попереднім, партійним насамперед і шляхом такого прямого і напівпрямого рейдерства заволодіти дуже багатьма землями і маєтностями сьогоднішньої незалежної України.

Звичайно, що в цих людей, не говорячи вже ні про яку совість взагалі, ментальність надзвичайно така, я сказав би, навіть не середньовічна, тому що отака жорстокість і такий підхід до людини як особистості, він насправді з часів Середньовіччя мотував в більш жорсткі форми.

Тому ті, хто сьогодні є при владі, хто має можливість займати ці угіддя, діють гірше, ніж ті феодали тисячу років назад, тому що у них немає запобіжника у вигляді того ж Божого, як кажуть, розуміння. І це спричинило і спричиняє і в нашій незалежність України отакі події.

– І засоби вдосконалилися. Замість коней на царському полюванні БТРи.

Пане Дацюк, як Ви оцінюєте цю ситуацію? Звідки виникло це явище? Як воно з’явилося?

Сергій Дацюк: Новиною не є те, що підозрюють в цьому причетність депутата БЮТ. Не можна сказати, що депутати іншої фракції не помічені в чомусь подібному. Це загальна тенденція.
Сергій Дацюк:
Я хочу відразу сказати, що давайте розглянемо, що є новиною в цій ситуації? Новиною не є те, що, скажімо, підозрюють в цьому причетність депутата БЮТ. Тобто, не можна сказати, що депутати іншої фракції не помічені в чомусь подібному. Це загальна тенденція.

По-друге, новиною не є також те, що наші депутати безліч разів уникали кримінальної відповідальності за подібні ж дії. Ну, не тільки депутати, але й прирівняні до них особи, тобто особи вищого рангу влади.

Але от що дійсно, що є новиною в цій ситуації…

– Що вона проявилася.

Сергій Дацюк:
Що вона проявилася і що такі випадки є досить часті. Ми ще не встигли забути про новину, коли, начебто, син Ющенка причетний до стрілянини у Києві, тут відразу ж виникає новина про те, що депутат стріляє бомжа.

Сергій Дацюк: Українська політика не робиться ані в міністерствах, ані в парламенті, українська політика робиться в застіллях, а банях з дівчатками і в мисливських угіддях.
При чому не виникає навіть сумніву те, що тримається рефреном у цій історії, а саме: українська політика не робиться ані в міністерствах, ані в парламенті, українська політика робиться в застіллях, а банях з дівчатками і в мисливських угіддях. Отам робиться українська політика!

Але для цих місць, так би мовити, місць неформального спілкування теж є свої правила. Скільки пити? Чи можна стріляти, чи можна не стріляти? Що і як робити? З ким як і про що говорити? Які межі?

Оскільки у нас межі зникають, перш за все це виявляється у порушенні жахливому, надмірному, кричущому порушенні правил дорожнього руху нашими владоможцями і порушенні елементарних, я сказав би так, навіть біблейських законів: не вбий, не вкради і таке інше нашими владоможцями – це, як мені здається, є найбільш кричущою новиною.

– Найцікавіше, мені видається, зрозуміти, як працює свідомість, тому що спочатку не все так працювало. Спочатку (екологи про це кажуть, і вони поклали дуже багато зусиль на те, щоб довести це до рівня суду) винищували зубрів, їх розстрілювали з автоматів у заповідниках.

Оленів так само. Буквально ось зараз мені розповів генеральний директор заповідника «Хортиця», як браконьєри на гарнооснащеній і технічно, і зброєю розстрілюють оленів, а потім їх просто скидають в яму.

А десь от на цьому рівні вже виникає людина як об’єкт полювання.

Як це свідомість людей трансформується? Звідки вона?

Віталій Щербак: Східний світ тримається на звичаях, західний – на законах. У нас ні те, ні інше не спрацьовує.
Віталій Щербак:
Це дуже складно, тому що східний світ тримається на звичаях, західний – на законах. У нас ні те, ні інше не спрацьовує.

А те, наскільки безкарність в нашій незалежній державі стала явним і, можна сказати, безміром, то тут про свідомість людей, які таке вчиняють, говорити навіть не можна. Тому що це звичайний такий бандитизм, який прикривається тими владними повноваженнями, що набуваються людьми в різний спосіб, людьми, для яких ні совість, ні закон не діють.

Тому ми не знаємо в незалежній Україні жодного, я повторюю, що жодного (!) прикладу, коли якийсь злочин був би насправді покараний. Такий чинник діє на всі рівні і особливо на тих людей, які вважають себе такими невеличкими панками на своїй, начебто, землі.

– Є сподівання, що справа Валерія Олійника стане прецедентом, тому що політичний момент такий настав…

Є ще одна дуже важлива річ. Це відповідальність самої громади. Бо якщо так чи інакше своїм мовчанням, чи своїм потуранням, чи своїм страхом ми даємо цим людям можливість забрати у нас право покупатися у ставку, на берегах якого ми виросли, або піти у ліс, в якому збирав гриби ще наш дід, тим самим ми по суті і дозволяємо реалізуватися оцьому дикому праву.

Як тут можна зробити так, щоби люди зрозуміли, що вже мовчати не можна просто?

Віталій Щербак: Коли громада буде повноправним господарем цієї землі, цього району, її думка буде почута і її рішення будуть виконуватися, то про які ж потім подібні акції може бути.
Віталій Щербак:
Тут можна не просто так зробити. І ідея про адміністративну реформу нормальна. Ідея. Але все-таки її реалізація потребує певних зусиль.

І дійсно, коли громада буде повноправним, можна сказати, господарем цієї землі, цього району, її думка буде почута і її рішення, цієї громади, будуть виконуватися, то про які ж потім подібні акції може бути.

– Пане Дацюк, чи поділяєте Ви цей оптимізм?

Сергій Дацюк:
Давайте по порядку.

По-перше, я не підкреслював… В нас в Україні чомусь завжди люблять поговорити про те, що закони треба виконувати. Закони треба не виконувати. Закони у нас виконують винятково чиновники. Закон потрібно не порушувати.

Дуже мало законів є такими, що приписують якусь певну дію. Більшість законів, які в нас є, закони, які накладають ті чи інші певні обмеження. Тому закони потрібно не порушувати. Це стосується більшості громадян. А виконувати їх мають чиновники. Це принципово різні речі. Це по-перше.

Сергій Дацюк: Є лише один цербер, який може слідкувати за тим, щоб ці закони не порушували. Це ЗМІ. Четверта влада. До речі, цей скандал виник завдяки знову ж таки позиції мас-медіа.
По-друге, закони не є панацеєю від усіх таких речей, тому що люди, які мають владу, зазвичай ці закони порушують. І є лише один цербер, який може слідкувати за тим, щоб ці закони не порушували. Навіть не громада. В громади, як не дивно, сили для цього немає.

Ну, що може зробити районна громада по відношенню до районного прокурора, по відношенню до представників влади? Та вони для них ніхто! Вони з цією громадою що захочуть, те й зроблять.

Є структура, яка сьогодні є ефективною. Це ЗМІ. Четверта влада. І вона сьогодні є більш ефективно, ніж, наприклад, в тій же Росії, скажімо. Це те, чим ми сьогодні можемо пишатися. В нас небагато є чим пишатися після Помаранчевої революції, але от свобода наших ЗМІ – це одне з того, чим ми маємо пишатися.

Ми собі можемо дозволити набагато більше по відношенні до владоможців… І, до речі, цей скандал виник завдяки знову ж таки позиції мас-медіа, зокрема. Зауважте: не всіх мас-медіа!

Не всі мас-медіа спричинилися до того, що ставлять болючі питання. В цьому ви не побачите канал «Інтер». В цьому ви не побачите деякі газети, які під нашими олігархами. Вони цим не займаються. Цим займаються дійсно видання, які відстоюють оте, про що Ви говорите, відстоюють громадянську позицію.

Тому моя теза така, друга теза, що громадянське суспільство саме по собі не може. Це може зробити преш за все четверта влада, яка привертає до цього вагу.

А от коли вже увага привернута, тоді включається громадянське суспільство, бо воно своїми оцінками, своїми вимогами, своїм несприйняттям робить, власне, пабліситі, воно, власне, робить розголос цієї ситуації, і воно, власне, не дозволяє владі ці справи прикривати, тобто кричущі випадки порушення законів не дозволяє прикривати…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG