Роман Скрипін: Сьогодні у нас надзвичайно цікава дійова особа, яку ми довго чекали. Іван Вакарчук, міністр освіти та науки. Добрий вечір. Передбачу, що буде багато дзвінків, бо міністр приходить не завжди, а до Вас питань, очевидно, дуже багато. Мені, принаймні, слухачі телефонували і запитували, що робити нині з напливом пільговиків у вишах. І це питання ставимо Вам. А насамперед біографія гостя.
Міністр освіти та науки Іван ВакарчукІван Вакарчук – міністр освіти і науки України (від 18 грудня 2007), український фізик, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, батько лідера рок-гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.
Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.
Автор понад 240 наукових праць. Автор книг «Лекції з загальної теорії відносності» (1990 р.), «Квантова механіка» (1998 р.), «Вступ до проблеми багатьох тіл» (1999 р.) та ін. За підручник «Квантова механіка» удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки. У 2007 році на 14-му Львівському книжковому форумі «Квантова механіка» була названа однією з найкращих книг.
Народився Іван Вакарчук 6 березня 1947 в республіці Молдова. Навчався в Братушанській середній школі, яку закінчив із медаллю.
У 1965-70 роках – навчання на фізичному факультеті Львівського Державного університету імені Івана Франка.
13 листопада 1990 обраний ректором Львівського державного університету імені Івана.Франка (переобраний на цю ж посаду 2001 року).
1991 – обраний президентом Малої академії наук Львівщини.
1996 – обраний головою Ради ректорів Львівщини, нагороджений Почесною відзнакою Президента України.
Із 1996 року – головний редактор і засновник «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».
З 2001 року – президент Українського фізичного товариства.
У лютому 2005 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
Із 18 грудня 2007 року – міністр освіти і науки України
Одружений. Дружина – Світлана, викладач фізики, доцент Львівської національної академії ветеринарної медицини імені Гжицького.
Син Святослав – соліст групи «Океан Ельзи», син Олег – співробітник банку.
Як говорить сам Іван Вакарчук, його захоплення – написання формул.
Роман Скрипін: У нас є вже дзвінок. Аліна з Донецька.
Слухачка: Я студентка Донецького інституту соціальної освіти. Нам цього року сказали, що за наказом міністра, філологію та психологію не можна викладати разом.
Тобто, у нас була спеціальність «Українська мова та література, психологія». Мовляв, Іван Олександрович сказав, що філологія та психологія – далекі науки, щоб давати їх разом в одну спеціальність. Чи міг би він пояснити, чому так вирішив? Адже вчитель повинен бути, в першу чергу, психологом. І у нас давали універсальну спеціальність, яка допомагала викладачу бути психологом.
Іван Вакарчук: Я вперше чую, що я видав такий наказ. Такого немає.
Роман Скрипін: Ось і вся відповідь, такого немає. Вас, очевидно, ввели в оману в Донецьку, посилаючись на Івана Вакарчука.
В принципі, пане Вакарчук, на Вас валять дуже багато. Якщо подивитись на політичні перипетії (а Ви, на щастя, перебуваєте поза політикою), якщо пригадати буремні часи, згадаємо, як систему освіти та освітян використовували як систему репресивну, ганяли на мітинги, виключали з вишів тих, хто ходив не на ті мітинги і так далі. У вас такого не спостерігається. І це добре.
Іван Вакарчук: Без сумніву. Кожна людина від народження має права, це її натуральні права. Я думаю, реалізувати свої права вона може в демократичній державі. Зокрема, якщо йде мова про студентів, то студентська спільнота в кожному вищому навчальному закладі має своїх лідерів, своїх виразників інтересів. Думаю, сама автономія вищого навчального закладу цьому сприяє.
Роман Скрипін: Маємо наступного слухача – Олену зі Львова.
Слухачка: Пане міністре, я навчаюсь у фінансовій академії міста Львова. Скажіть, чи знаєте Ви, наскільки зараз там розвинута корупція?
Іван Вакарчук: Яка офіційна назва вищого навчального закладу?
Слухачка: Львівська державна фінансова академія?
Іван Вакарчук: Я не можу знати, яка саме. Ви мені сказали, тепер буду знати.
Роман Скрипін: Нехай наша слухачка наведе приклад корупції, тому що із зовнішнім тестуванням мені мало зрозуміло, яка може бути корупція? Якщо є у Вас приклади, давайте.
Слухачка: Є приклади. Наприклад, щодо курсових робіт. За курсову роботу треба заплатити 100 євро. Щоб була зарахована.
Роман Скрипін: Це незалежно від того, чи Ви підготували її.
Слухачка: Так.
Іван Вакарчук: Я пропоную Вам та вашим колегам разом прийти до ректора і сказати, щоб ректор запровадив опитування, моніторинг «Викладач очима студентів». Це таке анонімне опитування, яке я запровадив свого часу у Львівському національному університеті імені Івана Франка, коли був там ректором. Ваші колеги, які є лідерами студентського самоврядування, нехай змусять керівництво провести таке опитування, тоді кожен викладач побачить себе в студентському дзеркалі. Якщо там є корупція чи потворні явища, це значно зменшить їх кількість. Думаю, кожен викладач, який побачить себе, змінить своє ставлення до студентів, і напевне буде краще викладати.
Роман Скрипін: А Ваші дії як міністра?
Іван Вакарчук: Мої дії відповідні. Я думаю, що поговорю з ректором. Хоча ректор без сумніву скаже, що такого немає. Тому треба ще більш конкретно.
Слухачка: Так вони всі можуть сказати, що такого немає. А в дійсності таке є, бо я там вчусь.
Роман Скрипін: Це ж справа кримінальна, розумієте? Вам треба звертатись у правоохоронні органи, які можуть імітувати чи сприяти тому, що беруть хабар... А потім затримати на місці, як це роблять. Є прості шляхи. Хіба що ваші однокурсники не знаю, чи будуть вдячні. Тому що завжди легше купити, ніж складати.
Слухачка: : Але є такі люди, в яких немає можливості купити.
Роман Скрипін: То йдіть до правоохоронних органів.
Слухачка: Хіба що так, але хто не хоче закінчити і мати освіту якусь?
Іван Вакарчук: От бачте, вже є пересторога, це страх. Треба говорити завжди правду.
Слухачка: Та бояться через те, щоб не вигнали. Може, навіть на останньому курсі.
Іван Вакарчук: Міністерство освіти та науки – це не жандармерія, не можна застосовувати силові методи, цим займаються правоохоронні органи. Але для цього потрібні точні відомості. Можна організувати круглий стіл у вашій академії. Запросіть і мене, будь-ласка, я прийду і поговоримо.
Слухачка: Дякую за відповідь.
Роман Скрипін: Як могло статись, що в родині фізиків народився син, який співає і не став фізиком? У Вас окремий пункт у біографії – син Святослав, очільник гурту «Океан Ельзи».
Іван Вакарчук: Він почав співати, наскільки я пам’ятаю, коли мав до 2 років. Співав різні пісні, які навчила його бабця і одна, і друга, і мама, і я, зрештою. Насправді він і фізик, оскільки він за власним бажанням, без будь-якого примусу (він сам говорив не раз про це) вступив на фізичний факультет Львівського університету. Це було дуже дивно, оскільки я вже був людиною, яка могла ніби змушувати його.
Ми ніколи своїх дітей не змушували нічого, крім дійсно говорити правду. Це єдиний імператив, який був у нас у вихованні. Те, що він від природи має чудовий слух і можливості реалізувати себе як музикант – це нас також дуже тішить.
Роман Скрипін: Вам легко так жити, що у Вас син зірковий, а йому, може, також не дуже легко, що у нього батько – така відома людина, високий посадовець.
– Частіше кажуть, що я є батьком Святослава, ніж що Святослав є моїм сином. Але я думаю, в родині ми дійсно щасливі з того, що він є відома людина, відомий музикант, має можливості допомагати іншим. Зрештою, моя дружина дуже гарно малює, має свої виставки, хоча вона також фізик.
– У Вас є хобі? Чи у вас все забирає робота?
– Я пишу формули, це єдине.
– У нас знову є слухачка, Людмила з Рівного.
Слухачка: Пане міністре, наша дочка закінчила цього року 11 клас екстерном, тому що минулого року вона навчалась за програмою в Америці. Там із відзнакою закінчила школу, прилетіла сюди, здала тести, набравши 566 балів. Жоден із запропонованих вишів, куди вона подалась, вона не проходить.
Іван Вакарчук: А звідки ви знаєте, це ще невідомо.
Слухачка: Тому що вже видно, що в усіх вузах, куди вона подала, пільговики йдуть поза конкурсом, їх виходить більше. Дзвонять колеги з Америки, де вона вчилась у школі, вони кажуть, що це нонсенс, коли одна з найкращих учениць в Америці, яка за рік навчання здобула гарні оцінки, отримала похвальну грамоту, в Україні ніде не потрібна.
Іван Вакарчук: Я хочу вас заспокоїти, це зовсім не так. Ви говорите за пільговиків, що вони проходять поза конкурсом. Це психоз, пов’язаний з пільговиками. Насправді це наша країна в такому стані, що будь-що можна перетворити в дійсно психоз, на жаль.
Справа в тому, що додаткові місця будуть там, де була надлишкова кількість пільговиків. І ректор буде мати можливість зараховувати тих дітей, які набрали високі бали.
Роман Скрипін: Ви кажете, що психоз. Але це має місце в нашому житті. От мені телефонували з регіонів, наприклад, з Дніпропетровська, і говорять про те, що пільговики позабирали місця, тому що пільговиків така маса, їх обов’язково мають прийняти до вишів, а от всі решта, хто при зовнішньому тестуванні набрав необхідну кількість балів, тепер опинились поза вишами.
Іван Вакарчук: Ще раз скажу. Кожен пільговик має право подавати заяву, як і будь-хто, не в один і не в два, а в десяток вищих навчальних закладів. У всіх цих вишах він нібито забрав ваші місця. Насправді він обере після того всього, як буде зарахований, одне місце, звільняючи десятку інших. Реально пільговиків не буде більше, ніж вступників. Реально їх є до 5%.
– Люди полякались цих пільговиків.
– Я повторю, є додаткові місця для того, щоб ректор міг зарахувати людей з високими балами.
– Я хочу Вас запитати про політичні речі у Верховній Раді. Партія регіонів вимагала відставки двох міністрів. Одного назвали алкоголіком, йшлося про пана Луценка після франкфуртського інциденту. І іншого націоналістом, тобто Вас. Де Ваша провина? Де Ви там перейшли дорогу Партії регіонів, що вони Вас називають націоналістом і вимагають Вашої відставки?
– Я б не дуже хотів коментувати це запитання, але якщо є прямо поставлене питання, то я відповім таким чином. Напевне, ті радикальні реформи, зокрема, зовнішнє незалежне оцінювання, ті реформи, які здійснює Міністерство освіти та науки, стосовно вищої школи, середньої школи, викладання історії, викладання української мови, мабуть, це все разом складало таку характеристику як націоналіст. Але я вважаю, що це справа кожної людини – давати оцінки будь-якому.
У даному випадку, на мій погляд, це справді печерне мислення. Особливо ті звинувачення, які в основі своїй є неправдивими, а далі розкручується логіка вже на неправдивих твердженнях. Це просто для того, щоб зробити боляче. А з іншого боку, щоб принизити ті досягнення, рівень тих реформ, бо вони справді є радикальні, ви самі це відчуваєте, це відчуває суспільство. Щоб принизити цей рівень, і тим самим досягнення уряду і тої політики, яку провадить Президент і Прем’єр-міністр.
– У нас є слухачка Наталія з Харкова.
Слухачка: Щодо корупції Ви кажете, треба звертатись до правоохоронних органів. Як же захищатись студентам? З приводу кожного порушення бігти в міліцію чи прокуратуру? Навіщо тоді Міністерство освіти?
І друге питання. Мій син працює викладачем англійської мови в Харкові. Вийшов наказ міністра Вакарчука, щоб скоротити викладання іноземної мови на одну годину. Тобто, мій син залишається без роботи. Як це пояснити?
Іван Вакарчук: Щодо корупції. Якщо Міністерство освіти та науки є лише для того, щоб проводити боротьбу з корупцією, цим займаються інші правоохоронні структури. Щодо ролі міністра та міністерства як такого, я вже сказав, є в кожному вищої навчальному закладі можливість студентам організуватись, там є студентське самоврядування, і активно так само взяти на себе відповідальність за те, що відбувається в тому чи іншому навчальному закладі.
Академічна спільнота – це не лише викладачі, а й студенти. Вони разом складають те, що ми називаємо вищим навчальним закладом. Тобто, будь ласка, беріть відповідальність на себе, кожен вищий навчальний заклад має ще так звану автономію, вона залежить від того, скільки бере на себе відповідальності керівництво, викладачі, самі студенти.
Стосовно другого питання. Так, був виданий наказ. Але там зовсім не йде мова про скорочення годин, а йде мова про те, щоб студенти мали можливість обирати курси з гуманітарної частини своєї світи. Не так, як у Радянському Союзі була історія КПРС, був діамат, істмат, науковий комунізм, науковий атеїзм, і це весь гуманітарний набір совєцького студента.
Ми запропонували так, як є у європейських університетах зокрема, відповідно до болонської декларації, кожен студент має на вибір дисципліни. Перший крок, який ми зробили, це видали наказ, де гуманітарна складова, скажімо, в технічних університетах складає до 10%, із них частина є на вибір. Там не йде мова про скорочення зокрема англійської мови, це право університету – розподіляти, а не міністра. Міністр дав наказ, щоб студенти мали можливість вибирати дисципліну.
Роман Скрипін: Маю питання стосовно мови. Вас називають націоналістом.
Іван Вакарчук: Я не бачу в цьому нічого поганого. Дивлячись, хто що розуміє у слові націоналіст.
– В Одеському театрі, наприклад, Проскурню не любили за те, що він ходив у вишиванці.
– Прикро, талановита людина.
– Вас звинувачують у націоналізмі, але коріння цього – у зовнішньому тестуванні, яке у нас відбувається державною мовою. Весь ґвалт вчинили у Партії регіонів через те, що Ви нібито забираєте або звужуєте права, проводячи тестування лише державною мовою, звужуєте права тих, хто не може складати це зовнішнє тестування державною мовою. Тут говорять про те, що треба впровадити тестування російською чи мовою меншин, хоча йдеться лише про російську там, де володіють мовою.
– Насамперед відповідно до нашої Конституції, державної мовою в Україні є українська мова. Кожен громадянин, починаючи з першого класу, вивчає українську мову.
Тестування, яке зараз відбувається і буде відбуватись наступного року, стосується вступу до вищого навчального закладу. Вища освіта не є обов’язковою. Для того, щоб навчатись у вищому навчальному закладі, для цього треба мати відповідний рівень знань, для цього запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання. Кожен з нас, коли вступав до університету, до інституту, готував себе. Я думаю, така вимога щодо тестування, зокрема, російською (мовою), вона неправомірна за Конституцією.
По-друге, чи є приклади в інших державах? Наприклад, у Росії. Чи там можна складати єдиний державний екзамен іншими мовами? Ні, там чітко написано, що тільки російською. Будь-яку країну візьміть європейську, це є право держави – ставити відповідно до Конституції вимоги вступників до вищих навчальних закладів.
Щодо середньої освіти, ми маємо можливість навчати своїх дітей. Батьки мають право вибирати мову навчання в українських школах. Мова навчання може бути чи українська чи угорська, чи польська, чи молдовська, чи румунська, чи кримськотатарська. Це бажання батьків.
– Маємо слухача, Володимира з Києва.
Слухач: Моє питання щодо пільгових категорій. Запропонована система – конкурс породжує дуже багато питань щодо пільговиків. Чи не краще було б зробити у міністерстві комісію чи щось, що якої звернувся пільговик, і яка б його направила в той виш, в який би він хотів.
У такому випадку в міністерстві копії документів лишались би, а гроші йшли в той виш, куди він був направлений. Не треба було б потім перевіряти справжність пільгових документів, не треба було породжувати цю нервову ситуацію щодо пільговиків. Тобто гроші йшли б за пільговиком, а не забирали пільгове місце у звичайних дітей.
Іван Вакарчук: Якщо я сказав, що пільговиків порядку 5%, якщо це взяти від 400 тисяч людей, це виходить порядку 20 тисяч. Уявіть собі у міністерстві підрозділ, який би цю 20-тисячну чергу передивлявся, контролював, копіював всі ці документи, які стосуються цих пільг.
Мені видається, що насамперед ми повинні один одного виховувати, повинні бути свідомими того, що не всі українці є неправдиві. Ми повинні вірити людям. Інше питання, якщо виявиться пізніше, що є фальшиві довідки, то зрозуміло, що це кримінальна справа. І це буде зроблено. І будуть перевірені всі вищі навчальні заклади, як це було минулого року з минулорічним тестуванням, з минулорічними пільгами. І адміністративні, і неадміністративні заходи були зроблені.
Роман Скрипін: Ви знаєте анекдот про українського міліціонера, який каже: ну що, допомогло йому те, що він знає мову? У нас базове знання мов. Чи не варто було б впровадити в Україні базове знання української та російської, оскільки у нас вже є де-факто білінгвізм у державі. Добре, коли людина добре знає дві мови: і російську, і українську. І обов’язково, щоб людина знала ще й англійську мову, тому що це мова міжнаціонального спілкування на європейському континенті і взагалі у світі. Або французьку. Але частіше користуються англійською як універсальною мовою для спілкування.
От впровадити обов’язкове вивчення для спілкування. Тому що у нас Євро-2012 насувається, і досить смішна ситуація. До нас приїдуть іноземці, а як вони будуть спілкуватись з тими, хто їх приймає? А приймають ті, хто обов’язково цю мову не вчив. Це йдеться і про міліцію, і про готельний сервіс. Знання дуже паскудні.
– Може з останнього почну. Щодо знання мови тих, хто буде обслуговувати, правоохоронні органи, готелі, волонтери. Є програма урядова, ця програма передбачає підготовку спеціальну цих всіх людей у необхідній кількості. Це одне з трьох завдань Міносвіти, що стосується Євро-2012. Думаю, з цим проблем не буде.
Ви самі сказали, що де-факто у нас є білінгвізм. Ви назвали, що є українська та російська мови. Давайте будемо вчити англійську. Щодо англійської та російської, то є природна мотивація, не треба їх робити обов’язковими.
А щодо державної мови, на жаль, її треба підтримувати, мати можливість зробити державний протекціонізм, тому що мова сотні років була задавлена, були не знаю скільки Емських та Валуєвських указів, але їх було насправді багато сотень. І в радянські часи так само. Тому ця мова потребує дуже обережного поводження з нею.
Такі відверті нападки на українську мову роблять багато шкоди. Думаю, перші реальні кроки, зроблені в нашій державі стосовно підтримки української мови, мали б підтримувати і наші громадяни, українці, які говорять своєю рідною мовою.
– Я запитав, чи не варто впровадити англійську як обов’язкову?
– Там є сильна мотивація.
– Так, у людини з’являється мотивація, коли вона потрапляє закордон, коли українець обирає собі місцем проживання країну, куди він хоче, скажімо, Італія, Іспанія. І вони дуже швидко вивчають мову. Ви ж розумієте, мотивація дійсно є, тому що людина не може вижити в цій державі.
Але для того, щоб українці спокійно спілкувались з європейським континентом, є універсальна англійська. Чому б її не впровадити як обов’язкову для вивчення? І тоді купа проблем би зникла.
– Англійська мова зараз домінує у вищих навчальних закладах, і там є достатня кількість годин. І в початковій школі так само. У Міносвіти ми не раз розглядали, обговорювали різні програми, збираючи всеукраїнські наради з різних дисциплін. Зокрема, з іноземної мови в молодших класах (і в дошкільній освіті, і в молодших класах).
У нас була спеціально проведена всеукраїнська нарада, як і десяток інших нарад стосовно фізики чи математики, чи біології. Розроблена людьми, що брали участь у цих нарадах, спеціальна програма. Це обговорено на колегії Міносвіти. Ця програма введена в дію, вона направлена на підсилення, на мотивацію до іноземних мов, зокрема, і найпоширенішої англійської мови.
– У нас знову є слухач. Володимир зі Львова.
Слухач: Чому ми називаємося українцями від слова «окрайна», малоросами – від слова «мала Росія», хохлами від хохли, а чому ми не від слова Київська Русь – русичами не називаємось? Росіяни – від Росії, а ми – від Русі. Чому не поновили Київську Русь, а лишили окрайну – Україну. Для чого це нам потрібно?
Іван Вакарчук: Я думаю, що ми маємо чудову назву нашої держави і українська мова є чудова. А щодо таких пропозицій, як Ви говорите, будь ласка, ставимо на всенародне обговорення, на референдум. Один міністр освіти й науки не може видати наказ.
Роман Скрипін: Тут цікава Ваша думка як людини.
– Я сказав її, ми маємо чудову назву нашої держави, ми маємо чудову українську мову.
– Подивіться зараз на перспективу президентських виборів. Як Вам у цьому кріслі? Не пече Вам? Раптом хтось захоче знову використовувати систему освіти, я вже згадував про це, як бойовий загін політичних партій, проводити політику в навчальних закладах, ставити під одне начало всіх учителів і говорити, що треба так.
– Ми вже це проходили, результат очевидний.
– Вам крісло не пече? Може, хтось хоче цим скористатись, все ж таки це величезна система.
– Як тільки буде така ситуація, що бодай якісь натяки на це будуть, я відразу піду у відставку. Але поки що жодного натяку не було, і я дякую Президенту України, Прем’єр-міністру України, Голові Верховної Ради.
– Але якби хтось інший був на цій посаді, таке можливо? Запобіжників тут немає?
– Я не можу сказати, як буде. Є моральний аспект, є добра воля. Цього зараз не буде.
– Ну користався колись міністр освіти. За Кучми – пам’ятаєте, як освітян ганяли? Зараз при Вас цього не буде, але запобіжників немає. У нас є слухач Олександр з Бердичева, прошу.
Слухач: Романе Скрипін, із великою повагою до Вас і, звісно, не меншою до Вакарчука. Хотів би Вам, як міністру, поставити наступне питання. Справа в тому, що ми бачимо, у нас у всіх структурах мають стояти здорові люди. Що Ви робите для того, щоб кожен навчальний заклад, який претендує випускати спеціалістів, не отримав би ліценції, якщо не має факультету чи викладання фізичної підготовки. Це перше.
Для дітей це обов’язкове явище в період їх розвитку. Щодня має бути урок фізкультури. Англійська мова – дати елементарне уявлення, щоб людина, яка потребує, швидко змогла піти в цьому напрямку.
Крім іншого, мова. Це ж основа держави, це її границя, це її душа. Як можна до душі таким чином ставитись? Якщо, наприклад, я вважаю своєю необхідністю йти десь у державні структури, якщо є в мене розум та хоч найменший інтелект, я зобов’язаний вивчити мову.
Іван Вакарчук: Я Вам дуже дякую за це запитання. У ліцензійних умовах це, безумовно є. І дотримання ліцензії є обов’язковим. Я думаю, це надзвичайно важливо – дати можливість викладати, і не лише викладати, а щоб студент мав можливість займатись у секціях там, де він би хотів. Для цього треба створити відповідні умови, і кожен керівник вищого навчального закладу мав би брати на себе такі зобов’язання.
Якщо умови не відповідають ліцензії, то такий виш позбавляється відповідної ліцензії. Цих ліцензій за останні півтора року було анульовано немало. Були закриті вищі навчальні заклади, зокрема, кілька десятків. Ліцензію анулювати за те, що не на якісному рівні є викладання цієї дисципліни, не так просто. Однак ми стоїмо на тому і будемо стояти.
Роман Скрипін: Анатолію з Рівного, слухаємо тепер Вас.
Слухач: Добрий день, я хочу сказати, що пишаюсь тим, що Ви потрапляєте в категорію націоналістів, а не в категорію космополітів чи п’ятої колони якоїсь держави: чи західної, чи східної.
А по-друге, в мене є пропозиція щодо вступної кампанії. Це на майбутнє. Як Ви вважаєте, чи можливо так, щоб не було цієї метушні, що зараз твориться, коли абітурієнти подаються одночасно у багато вузів. Щоб запровадити реєстрацію через інтернет, електронним шляхом. Щоб абітурієнт міг зареєструватись в одному місці, і, наприклад, в порядку пріоритету, куди б він захотів вступити, як зараз копії подаються, щоб він зареєструвався і в загальноукраїнському рейтингу брав участь. А потім уже якась загальнодержавна комісія, щоб вона все утрясала.
Іван Вакарчук: Дякую за запитання і за оцінку діяльності Міністерства освіти та науки. Поки що ми в такому стані, коли для нас дивно, що можна вступати до багатьох вищих навчальних закладів. Ми бачимо на екрані комп’ютера всю державу. Кожен, хто може дістатись до інтернету, може побачити, де який конкурс.
Я думаю, обмежувати ми не маємо права. Ми не можемо обмежувати права людини, не даючи адміністративної можливості вступати в той чи інший вищий навчальний заклад. Ми маємо дати можливість кожній людині вступати туди, куди вона має за милування, куди з її здібностями якнайкраще буде навчатись. Тому просто ставити адміністративні бар’єри, мені здається, так не можна робити.
Роман Скрипін: Дякую. Наступний слухач – Юрій з Києва. Прошу.
Слухач: Добрий день. Я до міністра ставлюсь з великою повагою. Але думаю, напевне міністр не зовсім у курсі ситуації, яка відбувається у вишах. Наприклад, я маю прямий стосунок до викладацького складу університету Шевченка. Можу сказати про порядок на факультетах, наприклад, гуманітарних.
Серед вступників – до 90% тих, що мають пільги. Тобто екзамени відбувається, тестування, фактично, між пільговиками. І ті факти, які ви наводите, що в районі 5%, це далеко не так. По-друге, проблема є з дисципліною на факультетах.
Моя пропозиція до міністра – Ви частіше виїжджайте на місця або якимсь чином комісії складайте, щоб вони виїжджали й дивились, що там фактично відбувається, щоб не оперувати статистичними даними.
Іван Вакарчук: Щодо вступників. Ще раз хочу наголосити на тому, що не раз говорив. Всі права тих людей, які мають високі бали, будуть реалізовані. Всі місця, які заповнили пільговики, будуть відтворені в повному обсязі, щоб люди, які мають високі бали, могли вступити до університету.
Роман Скрипін: А не простіше просто ліквідувати ці пільги?
На жаль, вони голосуються у Верховній Раді. Я не маю права.
– Цікава Ваша думка. У нас запровадили зовнішнє тестування. Маємо обурення, що тепер доведеться складати зовнішнє тестування. Вже немає того, що ти йдеш, у тебе іспити, там добрі взаємини з викладачем, погані, чи можна обійти чи надурити. Ось зовнішнє тестування, воно рівне для всіх.
У Росії ставлення до цього також негативне (очевидно, це знакове для пострадянського простору). Тому що тестування урівнює в правах усіх. Або ти здаєш тест або не здаєш. Правильно? Ніхто тобі ніяких преференцій не дасть.
Те ж саме відбувається далі. Знайшли шпарину – пільговики. Тепер можна зробити себе пільговиком. Перевірити, чи він дійсний, надзвичайно важко. Як малюються довідки? Дав туди 100 євро, туди – 100 доларів, ще туди – 5 тисяч гривень, і ти маєш пільги. При цьому все написано нібито чесно. А якби шпарину забрати, я розумію, яке буде обурення, що нас пільговикам не дають вступати, але…
– Моє ставлення до пільг. Зрозуміло, ми мали б дати людям з особливими потребами рівний доступ до освіти. Взагалі більшість із них не потребують особливого до них ставлення, вони хочуть бути нарівні з усіма. Я мав розмову з багатьма людьми, які потребують особливого ставлення до них, ці люди також мають свою гідність. Їм просто треба давати належну освіту, щоб вони могли вступати до вищих навчальних закладів. Щоб вони були рівні зі своїми колегами, треба давати їм можливості: відповідні підручники, відповідну техніку. Тому що вони справді потребують особливої уваги.
Я за те, що частину пільг потрібно скасувати. Це без сумніву. Але поки що ми не маємо можливості технічно реалізувати те ж тестуванням для людей з особливими потребами. Наступного (року) ми будемо це реалізовувати.
Не знаю, хто і як буде проводити цю вступну кампанію, але в планах Міносвіти є таке, щоб цим людям дати можливість також складати відповідні тести, щоб вони були рівні з усіма. На жаль, сьогодні ми маємо пільги, ухвалені Верховною Радою, це є закон. Я як міністр змушений ці закони виконувати.
– Надавати базову освіту можна в середній школі, а коли йдеться про вищу освіту, там мають бути всі рівні. Після бійки кулаками не махають. А тут виходить, що хтось отримує преференції при вступі до вищого навчального закладу. Тобто ви робите послаблення: ти цього можеш не знати або менший бал. Тобто не ви, а Верховна Рада.
– Я хотів би ще завершити. Наприклад, маємо 20 державних місць. Якщо ці всі 20 місць будуть заповнені пільговиками, то Міністерство освіти та науки дасть додатково 20 місць, які були на початку, щоб туди вступали люди, які не мають цих пільг.
– Ви можете розробити законопроект, щоб Верховна Рада ухвалила скасування цих пільг при вступі, тому що трохи дивна ситуація.
– Такий законопроект можна робити, але сьогодні суспільство не готове, щоб такий законопроект сприймати.
– Так воно ніколи не буде готове, Ви ж знаєте. Коли йдеться про важливі кроки, суспільство завжди не готове.
– Давайте обговоримо.
– Спочатку послухаємо Любов із Львівської області, а потім обговоримо це питання.
Слухачка: Добрий день. Ми здавали документи у Львівський університет, пан Вакарчук має прямий стосунок до нього.
Іван Вакарчук: Як і до будь-якого іншого.
Слухачка: Чоловік у мене чорнобилець, дитина також має посвідчення, але серію Д. Я вияснити не могла, чому її не поставили поза конкурсом. У законі України написано, що йдуть учасники ліквідації, яким наданий статус. Менше з тим. По-перше, у дитини запитали, чи тато живий. Якби він помер, то може вона б пішла поза конкурсом. Їй сказали, що таке посвідчення, як у неї, має кожен другий.
Роман Скрипін: А Ви наполягаєте, щоб такі люди йшли поза конкурсом?
Слухачка: Якщо у нас в державі є такі закони, чому би й ні?
Іван Вакарчук: У понеділок, будь ласка, підійдіть до ректора, я з’ясую. Ми з'ясуємо це питання за законом.
Роман Скрипін: Що у нас з фінансуванням освіти? Воно поліпшилось чи система далі з простягнутою рукою?
Іван Вакарчук: Міністерство освіти й науки завжди було з простягнутою рукою.
Роман Скрипін: Це ж недобре.
– Це недобре, зрозуміло. Мова зараз йде (особливо в цей рік, коли ми маємо фінансово-економічну кризу) про достойне виживання, щоб за якийсь час ми вийшли з цієї кризи, не втративши в жодній ділянці освіти та науки. На сьогодні фінансується на сто відсотків зарплата, на сто відсотків стипендія, всі соціальні виплати, включаючи цей місяць.
Зрозуміло, що фінансування на розвиток немає. Навіть не те, щоб у необхідній кількості, а просто його немає. Такий рівень фінансування, думаю, зміниться, коли ми перейдемо цю кризову точку. Щодо тих необхідних виплат, щоб провадити освіту і науку на необхідному рівні, фінансування є.
– Тобто для підтримки штанів, фактично?
– Ну, якщо ці штани є добрими, зрозуміло, підтримувати їх є чим.
– Але ж настає рано чи пізно час, коли треба купувати нові штани.
– То буде завтра, а не сьогодні. А завтра така можливість буде.
– Ще маємо слухача. Володимир з Києва.
Слухач: Чому не можна пільговиків пускати не за окремими списками, а в загальній черзі, додаючи їм за кожну пільгу додаткові бали? Наприклад, якщо ти чорнобилець – додаткові 15 балів.
Роман Скрипін: Тобто Ви також вважаєте, що це треба робити? Що є рівні серед рівних, а є пільговики, яким додавати.
Слухач: Пільговикам додавати за певну пільгу.
Роман Скрипін: Але ж людина від цього розумнішою і талановитішою не стає.
Слухач: Не стає, але є закон.
Роман Скрипін: Все ж таки глобальне питання – пільговики. Воно зараз у нас червоною ниткою.
Іван Вакарчук: Я хочу відповісти тим, що на сьогодні кожен ректор, керівник вищого навчального закладу і приймальна комісія мали таку можливість, яка б зменшила кількість пільговиків. Вони мали можливість піднести прохідний рівень для профільного предмету на будь-яку позначку.
Наприклад, є вищі начальні заклади, які поставили позначку 180 балів. Хто має нижче, ніж 180, не подає документи. Але ректори чомусь залишились на межі 124 бали. Насправді кожен вищий навчальний заклад мав цю можливість, і цього психозу б не було, як я сказав. Але чомусь вони чи з обережності, чи не знаю, з яких інших міркувань, цього не зробили. Тобто, така можливість насправді є.
Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.
Автор понад 240 наукових праць. Автор книг «Лекції з загальної теорії відносності» (1990 р.), «Квантова механіка» (1998 р.), «Вступ до проблеми багатьох тіл» (1999 р.) та ін. За підручник «Квантова механіка» удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки. У 2007 році на 14-му Львівському книжковому форумі «Квантова механіка» була названа однією з найкращих книг.
Народився Іван Вакарчук 6 березня 1947 в республіці Молдова. Навчався в Братушанській середній школі, яку закінчив із медаллю.
У 1965-70 роках – навчання на фізичному факультеті Львівського Державного університету імені Івана Франка.
13 листопада 1990 обраний ректором Львівського державного університету імені Івана.Франка (переобраний на цю ж посаду 2001 року).
1991 – обраний президентом Малої академії наук Львівщини.
1996 – обраний головою Ради ректорів Львівщини, нагороджений Почесною відзнакою Президента України.
Із 1996 року – головний редактор і засновник «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».
З 2001 року – президент Українського фізичного товариства.
У лютому 2005 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
Із 18 грудня 2007 року – міністр освіти і науки України
Одружений. Дружина – Світлана, викладач фізики, доцент Львівської національної академії ветеринарної медицини імені Гжицького.
Син Святослав – соліст групи «Океан Ельзи», син Олег – співробітник банку.
Як говорить сам Іван Вакарчук, його захоплення – написання формул.
Роман Скрипін: У нас є вже дзвінок. Аліна з Донецька.
Слухачка: Я студентка Донецького інституту соціальної освіти. Нам цього року сказали, що за наказом міністра, філологію та психологію не можна викладати разом.
Тобто, у нас була спеціальність «Українська мова та література, психологія». Мовляв, Іван Олександрович сказав, що філологія та психологія – далекі науки, щоб давати їх разом в одну спеціальність. Чи міг би він пояснити, чому так вирішив? Адже вчитель повинен бути, в першу чергу, психологом. І у нас давали універсальну спеціальність, яка допомагала викладачу бути психологом.
Іван Вакарчук: Я вперше чую, що я видав такий наказ. Такого немає.
Роман Скрипін: Ось і вся відповідь, такого немає. Вас, очевидно, ввели в оману в Донецьку, посилаючись на Івана Вакарчука.
В принципі, пане Вакарчук, на Вас валять дуже багато. Якщо подивитись на політичні перипетії (а Ви, на щастя, перебуваєте поза політикою), якщо пригадати буремні часи, згадаємо, як систему освіти та освітян використовували як систему репресивну, ганяли на мітинги, виключали з вишів тих, хто ходив не на ті мітинги і так далі. У вас такого не спостерігається. І це добре.
Іван Вакарчук: Без сумніву. Кожна людина від народження має права, це її натуральні права. Я думаю, реалізувати свої права вона може в демократичній державі. Зокрема, якщо йде мова про студентів, то студентська спільнота в кожному вищому навчальному закладі має своїх лідерів, своїх виразників інтересів. Думаю, сама автономія вищого навчального закладу цьому сприяє.
Роман Скрипін: Маємо наступного слухача – Олену зі Львова.
Слухачка: Пане міністре, я навчаюсь у фінансовій академії міста Львова. Скажіть, чи знаєте Ви, наскільки зараз там розвинута корупція?
Іван Вакарчук: Яка офіційна назва вищого навчального закладу?
Слухачка: Львівська державна фінансова академія?
Іван Вакарчук: Я не можу знати, яка саме. Ви мені сказали, тепер буду знати.
Роман Скрипін: Нехай наша слухачка наведе приклад корупції, тому що із зовнішнім тестуванням мені мало зрозуміло, яка може бути корупція? Якщо є у Вас приклади, давайте.
Слухачка: Є приклади. Наприклад, щодо курсових робіт. За курсову роботу треба заплатити 100 євро. Щоб була зарахована.
Роман Скрипін: Це незалежно від того, чи Ви підготували її.
Слухачка: Так.
Іван Вакарчук: Я пропоную Вам та вашим колегам разом прийти до ректора і сказати, щоб ректор запровадив опитування, моніторинг «Викладач очима студентів». Це таке анонімне опитування, яке я запровадив свого часу у Львівському національному університеті імені Івана Франка, коли був там ректором. Ваші колеги, які є лідерами студентського самоврядування, нехай змусять керівництво провести таке опитування, тоді кожен викладач побачить себе в студентському дзеркалі. Якщо там є корупція чи потворні явища, це значно зменшить їх кількість. Думаю, кожен викладач, який побачить себе, змінить своє ставлення до студентів, і напевне буде краще викладати.
Роман Скрипін: А Ваші дії як міністра?
Іван Вакарчук: Мої дії відповідні. Я думаю, що поговорю з ректором. Хоча ректор без сумніву скаже, що такого немає. Тому треба ще більш конкретно.
Слухачка: Так вони всі можуть сказати, що такого немає. А в дійсності таке є, бо я там вчусь.
Роман Скрипін: Це ж справа кримінальна, розумієте? Вам треба звертатись у правоохоронні органи, які можуть імітувати чи сприяти тому, що беруть хабар... А потім затримати на місці, як це роблять. Є прості шляхи. Хіба що ваші однокурсники не знаю, чи будуть вдячні. Тому що завжди легше купити, ніж складати.
Слухачка: : Але є такі люди, в яких немає можливості купити.
Роман Скрипін: То йдіть до правоохоронних органів.
Слухачка: Хіба що так, але хто не хоче закінчити і мати освіту якусь?
Іван Вакарчук: От бачте, вже є пересторога, це страх. Треба говорити завжди правду.
Слухачка: Та бояться через те, щоб не вигнали. Може, навіть на останньому курсі.
Міністерство освіти та науки – це не жандармерія, не можна застосовувати силові методи, цим займаються правоохоронні органи.
Слухачка: Дякую за відповідь.
Роман Скрипін: Як могло статись, що в родині фізиків народився син, який співає і не став фізиком? У Вас окремий пункт у біографії – син Святослав, очільник гурту «Океан Ельзи».
Іван Вакарчук: Він почав співати, наскільки я пам’ятаю, коли мав до 2 років. Співав різні пісні, які навчила його бабця і одна, і друга, і мама, і я, зрештою. Насправді він і фізик, оскільки він за власним бажанням, без будь-якого примусу (він сам говорив не раз про це) вступив на фізичний факультет Львівського університету. Це було дуже дивно, оскільки я вже був людиною, яка могла ніби змушувати його.
Ми ніколи своїх дітей не змушували нічого, крім дійсно говорити правду. Це єдиний імператив, який був у нас у вихованні. Те, що він від природи має чудовий слух і можливості реалізувати себе як музикант – це нас також дуже тішить.
Роман Скрипін: Вам легко так жити, що у Вас син зірковий, а йому, може, також не дуже легко, що у нього батько – така відома людина, високий посадовець.
– Частіше кажуть, що я є батьком Святослава, ніж що Святослав є моїм сином. Але я думаю, в родині ми дійсно щасливі з того, що він є відома людина, відомий музикант, має можливості допомагати іншим. Зрештою, моя дружина дуже гарно малює, має свої виставки, хоча вона також фізик.
– У Вас є хобі? Чи у вас все забирає робота?
– Я пишу формули, це єдине.
– У нас знову є слухачка, Людмила з Рівного.
Слухачка: Пане міністре, наша дочка закінчила цього року 11 клас екстерном, тому що минулого року вона навчалась за програмою в Америці. Там із відзнакою закінчила школу, прилетіла сюди, здала тести, набравши 566 балів. Жоден із запропонованих вишів, куди вона подалась, вона не проходить.
Іван Вакарчук: А звідки ви знаєте, це ще невідомо.
Слухачка: Тому що вже видно, що в усіх вузах, куди вона подала, пільговики йдуть поза конкурсом, їх виходить більше. Дзвонять колеги з Америки, де вона вчилась у школі, вони кажуть, що це нонсенс, коли одна з найкращих учениць в Америці, яка за рік навчання здобула гарні оцінки, отримала похвальну грамоту, в Україні ніде не потрібна.
Справа в тому, що додаткові місця будуть там, де була надлишкова кількість пільговиків. І ректор буде мати можливість зараховувати тих дітей, які набрали високі бали.
Роман Скрипін: Ви кажете, що психоз. Але це має місце в нашому житті. От мені телефонували з регіонів, наприклад, з Дніпропетровська, і говорять про те, що пільговики позабирали місця, тому що пільговиків така маса, їх обов’язково мають прийняти до вишів, а от всі решта, хто при зовнішньому тестуванні набрав необхідну кількість балів, тепер опинились поза вишами.
– Люди полякались цих пільговиків.
– Я повторю, є додаткові місця для того, щоб ректор міг зарахувати людей з високими балами.
– Я хочу Вас запитати про політичні речі у Верховній Раді. Партія регіонів вимагала відставки двох міністрів. Одного назвали алкоголіком, йшлося про пана Луценка після франкфуртського інциденту. І іншого націоналістом, тобто Вас. Де Ваша провина? Де Ви там перейшли дорогу Партії регіонів, що вони Вас називають націоналістом і вимагають Вашої відставки?
– Я б не дуже хотів коментувати це запитання, але якщо є прямо поставлене питання, то я відповім таким чином. Напевне, ті радикальні реформи, зокрема, зовнішнє незалежне оцінювання, ті реформи, які здійснює Міністерство освіти та науки, стосовно вищої школи, середньої школи, викладання історії, викладання української мови, мабуть, це все разом складало таку характеристику як націоналіст. Але я вважаю, що це справа кожної людини – давати оцінки будь-якому.
У даному випадку, на мій погляд, це справді печерне мислення. Особливо ті звинувачення, які в основі своїй є неправдивими, а далі розкручується логіка вже на неправдивих твердженнях. Це просто для того, щоб зробити боляче. А з іншого боку, щоб принизити ті досягнення, рівень тих реформ, бо вони справді є радикальні, ви самі це відчуваєте, це відчуває суспільство. Щоб принизити цей рівень, і тим самим досягнення уряду і тої політики, яку провадить Президент і Прем’єр-міністр.
– У нас є слухачка Наталія з Харкова.
Слухачка: Щодо корупції Ви кажете, треба звертатись до правоохоронних органів. Як же захищатись студентам? З приводу кожного порушення бігти в міліцію чи прокуратуру? Навіщо тоді Міністерство освіти?
І друге питання. Мій син працює викладачем англійської мови в Харкові. Вийшов наказ міністра Вакарчука, щоб скоротити викладання іноземної мови на одну годину. Тобто, мій син залишається без роботи. Як це пояснити?
Академічна спільнота – це не лише викладачі, а й студенти. Вони разом складають те, що ми називаємо вищим навчальним закладом. Тобто, будь ласка, беріть відповідальність на себе, кожен вищий навчальний заклад має ще так звану автономію, вона залежить від того, скільки бере на себе відповідальності керівництво, викладачі, самі студенти.
Стосовно другого питання. Так, був виданий наказ. Але там зовсім не йде мова про скорочення годин, а йде мова про те, щоб студенти мали можливість обирати курси з гуманітарної частини своєї світи. Не так, як у Радянському Союзі була історія КПРС, був діамат, істмат, науковий комунізм, науковий атеїзм, і це весь гуманітарний набір совєцького студента.
Ми запропонували так, як є у європейських університетах зокрема, відповідно до болонської декларації, кожен студент має на вибір дисципліни. Перший крок, який ми зробили, це видали наказ, де гуманітарна складова, скажімо, в технічних університетах складає до 10%, із них частина є на вибір. Там не йде мова про скорочення зокрема англійської мови, це право університету – розподіляти, а не міністра. Міністр дав наказ, щоб студенти мали можливість вибирати дисципліну.
Роман Скрипін: Маю питання стосовно мови. Вас називають націоналістом.
Іван Вакарчук: Я не бачу в цьому нічого поганого. Дивлячись, хто що розуміє у слові націоналіст.
– В Одеському театрі, наприклад, Проскурню не любили за те, що він ходив у вишиванці.
– Прикро, талановита людина.
– Вас звинувачують у націоналізмі, але коріння цього – у зовнішньому тестуванні, яке у нас відбувається державною мовою. Весь ґвалт вчинили у Партії регіонів через те, що Ви нібито забираєте або звужуєте права, проводячи тестування лише державною мовою, звужуєте права тих, хто не може складати це зовнішнє тестування державною мовою. Тут говорять про те, що треба впровадити тестування російською чи мовою меншин, хоча йдеться лише про російську там, де володіють мовою.
Тестування, яке зараз відбувається і буде відбуватись наступного року, стосується вступу до вищого навчального закладу. Вища освіта не є обов’язковою. Для того, щоб навчатись у вищому навчальному закладі, для цього треба мати відповідний рівень знань, для цього запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання. Кожен з нас, коли вступав до університету, до інституту, готував себе. Я думаю, така вимога щодо тестування, зокрема, російською (мовою), вона неправомірна за Конституцією.
По-друге, чи є приклади в інших державах? Наприклад, у Росії. Чи там можна складати єдиний державний екзамен іншими мовами? Ні, там чітко написано, що тільки російською. Будь-яку країну візьміть європейську, це є право держави – ставити відповідно до Конституції вимоги вступників до вищих навчальних закладів.
Щодо середньої освіти, ми маємо можливість навчати своїх дітей. Батьки мають право вибирати мову навчання в українських школах. Мова навчання може бути чи українська чи угорська, чи польська, чи молдовська, чи румунська, чи кримськотатарська. Це бажання батьків.
– Маємо слухача, Володимира з Києва.
Слухач: Моє питання щодо пільгових категорій. Запропонована система – конкурс породжує дуже багато питань щодо пільговиків. Чи не краще було б зробити у міністерстві комісію чи щось, що якої звернувся пільговик, і яка б його направила в той виш, в який би він хотів.
У такому випадку в міністерстві копії документів лишались би, а гроші йшли в той виш, куди він був направлений. Не треба було б потім перевіряти справжність пільгових документів, не треба було породжувати цю нервову ситуацію щодо пільговиків. Тобто гроші йшли б за пільговиком, а не забирали пільгове місце у звичайних дітей.
Мені видається, що насамперед ми повинні один одного виховувати, повинні бути свідомими того, що не всі українці є неправдиві. Ми повинні вірити людям. Інше питання, якщо виявиться пізніше, що є фальшиві довідки, то зрозуміло, що це кримінальна справа. І це буде зроблено. І будуть перевірені всі вищі навчальні заклади, як це було минулого року з минулорічним тестуванням, з минулорічними пільгами. І адміністративні, і неадміністративні заходи були зроблені.
Роман Скрипін: Ви знаєте анекдот про українського міліціонера, який каже: ну що, допомогло йому те, що він знає мову? У нас базове знання мов. Чи не варто було б впровадити в Україні базове знання української та російської, оскільки у нас вже є де-факто білінгвізм у державі. Добре, коли людина добре знає дві мови: і російську, і українську. І обов’язково, щоб людина знала ще й англійську мову, тому що це мова міжнаціонального спілкування на європейському континенті і взагалі у світі. Або французьку. Але частіше користуються англійською як універсальною мовою для спілкування.
От впровадити обов’язкове вивчення для спілкування. Тому що у нас Євро-2012 насувається, і досить смішна ситуація. До нас приїдуть іноземці, а як вони будуть спілкуватись з тими, хто їх приймає? А приймають ті, хто обов’язково цю мову не вчив. Це йдеться і про міліцію, і про готельний сервіс. Знання дуже паскудні.
А щодо державної мови, на жаль, її треба підтримувати, мати можливість зробити державний протекціонізм, тому що мова сотні років була задавлена.
Ви самі сказали, що де-факто у нас є білінгвізм. Ви назвали, що є українська та російська мови. Давайте будемо вчити англійську. Щодо англійської та російської, то є природна мотивація, не треба їх робити обов’язковими.
А щодо державної мови, на жаль, її треба підтримувати, мати можливість зробити державний протекціонізм, тому що мова сотні років була задавлена, були не знаю скільки Емських та Валуєвських указів, але їх було насправді багато сотень. І в радянські часи так само. Тому ця мова потребує дуже обережного поводження з нею.
Такі відверті нападки на українську мову роблять багато шкоди. Думаю, перші реальні кроки, зроблені в нашій державі стосовно підтримки української мови, мали б підтримувати і наші громадяни, українці, які говорять своєю рідною мовою.
– Я запитав, чи не варто впровадити англійську як обов’язкову?
– Там є сильна мотивація.
– Так, у людини з’являється мотивація, коли вона потрапляє закордон, коли українець обирає собі місцем проживання країну, куди він хоче, скажімо, Італія, Іспанія. І вони дуже швидко вивчають мову. Ви ж розумієте, мотивація дійсно є, тому що людина не може вижити в цій державі.
Але для того, щоб українці спокійно спілкувались з європейським континентом, є універсальна англійська. Чому б її не впровадити як обов’язкову для вивчення? І тоді купа проблем би зникла.
У нас була спеціально проведена всеукраїнська нарада, як і десяток інших нарад стосовно фізики чи математики, чи біології. Розроблена людьми, що брали участь у цих нарадах, спеціальна програма. Це обговорено на колегії Міносвіти. Ця програма введена в дію, вона направлена на підсилення, на мотивацію до іноземних мов, зокрема, і найпоширенішої англійської мови.
– У нас знову є слухач. Володимир зі Львова.
Слухач: Чому ми називаємося українцями від слова «окрайна», малоросами – від слова «мала Росія», хохлами від хохли, а чому ми не від слова Київська Русь – русичами не називаємось? Росіяни – від Росії, а ми – від Русі. Чому не поновили Київську Русь, а лишили окрайну – Україну. Для чого це нам потрібно?
Іван Вакарчук: Я думаю, що ми маємо чудову назву нашої держави і українська мова є чудова. А щодо таких пропозицій, як Ви говорите, будь ласка, ставимо на всенародне обговорення, на референдум. Один міністр освіти й науки не може видати наказ.
Роман Скрипін: Тут цікава Ваша думка як людини.
– Я сказав її, ми маємо чудову назву нашої держави, ми маємо чудову українську мову.
– Подивіться зараз на перспективу президентських виборів. Як Вам у цьому кріслі? Не пече Вам? Раптом хтось захоче знову використовувати систему освіти, я вже згадував про це, як бойовий загін політичних партій, проводити політику в навчальних закладах, ставити під одне начало всіх учителів і говорити, що треба так.
– Ми вже це проходили, результат очевидний.
– Вам крісло не пече? Може, хтось хоче цим скористатись, все ж таки це величезна система.
– Як тільки буде така ситуація, що бодай якісь натяки на це будуть, я відразу піду у відставку. Але поки що жодного натяку не було, і я дякую Президенту України, Прем’єр-міністру України, Голові Верховної Ради.
– Але якби хтось інший був на цій посаді, таке можливо? Запобіжників тут немає?
– Я не можу сказати, як буде. Є моральний аспект, є добра воля. Цього зараз не буде.
– Ну користався колись міністр освіти. За Кучми – пам’ятаєте, як освітян ганяли? Зараз при Вас цього не буде, але запобіжників немає. У нас є слухач Олександр з Бердичева, прошу.
Слухач: Романе Скрипін, із великою повагою до Вас і, звісно, не меншою до Вакарчука. Хотів би Вам, як міністру, поставити наступне питання. Справа в тому, що ми бачимо, у нас у всіх структурах мають стояти здорові люди. Що Ви робите для того, щоб кожен навчальний заклад, який претендує випускати спеціалістів, не отримав би ліценції, якщо не має факультету чи викладання фізичної підготовки. Це перше.
Для дітей це обов’язкове явище в період їх розвитку. Щодня має бути урок фізкультури. Англійська мова – дати елементарне уявлення, щоб людина, яка потребує, швидко змогла піти в цьому напрямку.
Крім іншого, мова. Це ж основа держави, це її границя, це її душа. Як можна до душі таким чином ставитись? Якщо, наприклад, я вважаю своєю необхідністю йти десь у державні структури, якщо є в мене розум та хоч найменший інтелект, я зобов’язаний вивчити мову.
Іван Вакарчук: Я Вам дуже дякую за це запитання. У ліцензійних умовах це, безумовно є. І дотримання ліцензії є обов’язковим. Я думаю, це надзвичайно важливо – дати можливість викладати, і не лише викладати, а щоб студент мав можливість займатись у секціях там, де він би хотів. Для цього треба створити відповідні умови, і кожен керівник вищого навчального закладу мав би брати на себе такі зобов’язання.
Якщо умови не відповідають ліцензії, то такий виш позбавляється відповідної ліцензії. Цих ліцензій за останні півтора року було анульовано немало. Були закриті вищі навчальні заклади, зокрема, кілька десятків. Ліцензію анулювати за те, що не на якісному рівні є викладання цієї дисципліни, не так просто. Однак ми стоїмо на тому і будемо стояти.
Роман Скрипін: Анатолію з Рівного, слухаємо тепер Вас.
Слухач: Добрий день, я хочу сказати, що пишаюсь тим, що Ви потрапляєте в категорію націоналістів, а не в категорію космополітів чи п’ятої колони якоїсь держави: чи західної, чи східної.
А по-друге, в мене є пропозиція щодо вступної кампанії. Це на майбутнє. Як Ви вважаєте, чи можливо так, щоб не було цієї метушні, що зараз твориться, коли абітурієнти подаються одночасно у багато вузів. Щоб запровадити реєстрацію через інтернет, електронним шляхом. Щоб абітурієнт міг зареєструватись в одному місці, і, наприклад, в порядку пріоритету, куди б він захотів вступити, як зараз копії подаються, щоб він зареєструвався і в загальноукраїнському рейтингу брав участь. А потім уже якась загальнодержавна комісія, щоб вона все утрясала.
Я думаю, обмежувати ми не маємо права. Ми не можемо обмежувати права людини, не даючи адміністративної можливості вступати в той чи інший вищий навчальний заклад. Ми маємо дати можливість кожній людині вступати туди, куди вона має за милування, куди з її здібностями якнайкраще буде навчатись. Тому просто ставити адміністративні бар’єри, мені здається, так не можна робити.
Роман Скрипін: Дякую. Наступний слухач – Юрій з Києва. Прошу.
Слухач: Добрий день. Я до міністра ставлюсь з великою повагою. Але думаю, напевне міністр не зовсім у курсі ситуації, яка відбувається у вишах. Наприклад, я маю прямий стосунок до викладацького складу університету Шевченка. Можу сказати про порядок на факультетах, наприклад, гуманітарних.
Серед вступників – до 90% тих, що мають пільги. Тобто екзамени відбувається, тестування, фактично, між пільговиками. І ті факти, які ви наводите, що в районі 5%, це далеко не так. По-друге, проблема є з дисципліною на факультетах.
Моя пропозиція до міністра – Ви частіше виїжджайте на місця або якимсь чином комісії складайте, щоб вони виїжджали й дивились, що там фактично відбувається, щоб не оперувати статистичними даними.
Роман Скрипін: А не простіше просто ліквідувати ці пільги?
На жаль, вони голосуються у Верховній Раді. Я не маю права.
– Цікава Ваша думка. У нас запровадили зовнішнє тестування. Маємо обурення, що тепер доведеться складати зовнішнє тестування. Вже немає того, що ти йдеш, у тебе іспити, там добрі взаємини з викладачем, погані, чи можна обійти чи надурити. Ось зовнішнє тестування, воно рівне для всіх.
У Росії ставлення до цього також негативне (очевидно, це знакове для пострадянського простору). Тому що тестування урівнює в правах усіх. Або ти здаєш тест або не здаєш. Правильно? Ніхто тобі ніяких преференцій не дасть.
Те ж саме відбувається далі. Знайшли шпарину – пільговики. Тепер можна зробити себе пільговиком. Перевірити, чи він дійсний, надзвичайно важко. Як малюються довідки? Дав туди 100 євро, туди – 100 доларів, ще туди – 5 тисяч гривень, і ти маєш пільги. При цьому все написано нібито чесно. А якби шпарину забрати, я розумію, яке буде обурення, що нас пільговикам не дають вступати, але…
Я за те, що частину пільг потрібно скасувати. Це без сумніву. Але поки що ми не маємо можливості технічно реалізувати те ж тестуванням для людей з особливими потребами. Наступного (року) ми будемо це реалізовувати.
Не знаю, хто і як буде проводити цю вступну кампанію, але в планах Міносвіти є таке, щоб цим людям дати можливість також складати відповідні тести, щоб вони були рівні з усіма. На жаль, сьогодні ми маємо пільги, ухвалені Верховною Радою, це є закон. Я як міністр змушений ці закони виконувати.
– Надавати базову освіту можна в середній школі, а коли йдеться про вищу освіту, там мають бути всі рівні. Після бійки кулаками не махають. А тут виходить, що хтось отримує преференції при вступі до вищого навчального закладу. Тобто ви робите послаблення: ти цього можеш не знати або менший бал. Тобто не ви, а Верховна Рада.
– Я хотів би ще завершити. Наприклад, маємо 20 державних місць. Якщо ці всі 20 місць будуть заповнені пільговиками, то Міністерство освіти та науки дасть додатково 20 місць, які були на початку, щоб туди вступали люди, які не мають цих пільг.
– Ви можете розробити законопроект, щоб Верховна Рада ухвалила скасування цих пільг при вступі, тому що трохи дивна ситуація.
– Такий законопроект можна робити, але сьогодні суспільство не готове, щоб такий законопроект сприймати.
– Так воно ніколи не буде готове, Ви ж знаєте. Коли йдеться про важливі кроки, суспільство завжди не готове.
– Давайте обговоримо.
– Спочатку послухаємо Любов із Львівської області, а потім обговоримо це питання.
Слухачка: Добрий день. Ми здавали документи у Львівський університет, пан Вакарчук має прямий стосунок до нього.
Іван Вакарчук: Як і до будь-якого іншого.
Слухачка: Чоловік у мене чорнобилець, дитина також має посвідчення, але серію Д. Я вияснити не могла, чому її не поставили поза конкурсом. У законі України написано, що йдуть учасники ліквідації, яким наданий статус. Менше з тим. По-перше, у дитини запитали, чи тато живий. Якби він помер, то може вона б пішла поза конкурсом. Їй сказали, що таке посвідчення, як у неї, має кожен другий.
Роман Скрипін: А Ви наполягаєте, щоб такі люди йшли поза конкурсом?
Слухачка: Якщо у нас в державі є такі закони, чому би й ні?
Іван Вакарчук: У понеділок, будь ласка, підійдіть до ректора, я з’ясую. Ми з'ясуємо це питання за законом.
Роман Скрипін: Що у нас з фінансуванням освіти? Воно поліпшилось чи система далі з простягнутою рукою?
Іван Вакарчук: Міністерство освіти й науки завжди було з простягнутою рукою.
Роман Скрипін: Це ж недобре.
Зрозуміло, що фінансування на розвиток немає. Навіть не те, щоб у необхідній кількості, а просто його немає. Такий рівень фінансування, думаю, зміниться, коли ми перейдемо цю кризову точку. Щодо тих необхідних виплат, щоб провадити освіту і науку на необхідному рівні, фінансування є.
– Тобто для підтримки штанів, фактично?
– Ну, якщо ці штани є добрими, зрозуміло, підтримувати їх є чим.
– Але ж настає рано чи пізно час, коли треба купувати нові штани.
– То буде завтра, а не сьогодні. А завтра така можливість буде.
– Ще маємо слухача. Володимир з Києва.
Слухач: Чому не можна пільговиків пускати не за окремими списками, а в загальній черзі, додаючи їм за кожну пільгу додаткові бали? Наприклад, якщо ти чорнобилець – додаткові 15 балів.
Роман Скрипін: Тобто Ви також вважаєте, що це треба робити? Що є рівні серед рівних, а є пільговики, яким додавати.
Слухач: Пільговикам додавати за певну пільгу.
Роман Скрипін: Але ж людина від цього розумнішою і талановитішою не стає.
Слухач: Не стає, але є закон.
Роман Скрипін: Все ж таки глобальне питання – пільговики. Воно зараз у нас червоною ниткою.
Наприклад, є вищі начальні заклади, які поставили позначку 180 балів. Хто має нижче, ніж 180, не подає документи. Але ректори чомусь залишились на межі 124 бали. Насправді кожен вищий навчальний заклад мав цю можливість, і цього психозу б не було, як я сказав. Але чомусь вони чи з обережності, чи не знаю, з яких інших міркувань, цього не зробили. Тобто, така можливість насправді є.
