... На перший погляд простий малюнок олівцем: маленький равлик тягне за собою годинник на ланцюжку. Глибше вдивляюся і стає зрозуміло: художник дивиться на равлика з-за ґрат, а равлик від них тікає. Цей твір 19-річного Андрія Суслова називається «Втрачений час».
Глава УГКЦ Любомир Гузар. Архівна фотографія.
Роботи на виставці «Преображення Господньою любов’ю» – різні. Класичні пейзажі, портрети, а також те, що зараз називають сучасним мистецтвом. Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар звернув особливу увагу гостей та журі на ікони та картини, які зачіпають філософські питання.
«Мене щонайбільше цікавить те, що ці люди звертають увагу на ікону. Малювати ікону – це релігійний акт. Це бачити щось святе в житті – це дуже важливо, це вияв якогось внутрішнього релігійного переконання. Ми маємо таких людей підтримувати, заохочувати, щоб вони повернулися до нормального життя. Можливості для в’язнів повернутися в суспільство... Вони посилають нам сигнал, переконують своїми творами, що вони не перестали бути людьми. А ми не відписали їх із людської спільноти, у нас є надія, що вони піднімуться над своїм минулим», – зазначив Глава УГКЦ.
«Найголовніше – це можливість бути собою навіть там»
Семен Глузман, правозахисник та колишній політв’язень переконаний, що такі виставки є підтвердженням відкритості українського суспільства. «Яке дивне життя, я пам’ятаю іншу тюрму, радянську, – каже він. – Чим частіше я буваю на таких заходах, тим більше я переконуюся, що живу в новій країні. Найголовніше – це можливість бути собою навіть там, де все обмежено, там, де існує режим. І я щасливий, що дожив до цього часу».
Представники Департаменту виконання покарань вважають, що саме лише позбавлення волі й ізоляція людини від суспільства результату не дадуть. Тому засуджених стимулюють до творчості: закуповують фарби, полотна, надають приміщення для занять. Виконувач обов’язків голови держдепартаменту виконання покарань Микола Ільтяй розповів, що в цьому році за підтримки УГКЦ 30 картин ув’язнених уже було направлено на міжнародну виставку, яка відбулася у Відні. А три українські картини були премійовані міжнародними преміями.
Із понад ста творів поважне журі має відібрати 50, які потраплять на міжнародний конкурс образотворчого мистецтва ув’язнених «Очима інших» у Берліні.
(Київ – Прага)
«Мене щонайбільше цікавить те, що ці люди звертають увагу на ікону. Малювати ікону – це релігійний акт. Це бачити щось святе в житті – це дуже важливо, це вияв якогось внутрішнього релігійного переконання. Ми маємо таких людей підтримувати, заохочувати, щоб вони повернулися до нормального життя. Можливості для в’язнів повернутися в суспільство... Вони посилають нам сигнал, переконують своїми творами, що вони не перестали бути людьми. А ми не відписали їх із людської спільноти, у нас є надія, що вони піднімуться над своїм минулим», – зазначив Глава УГКЦ.
«Найголовніше – це можливість бути собою навіть там»
Семен Глузман, правозахисник та колишній політв’язень переконаний, що такі виставки є підтвердженням відкритості українського суспільства. «Яке дивне життя, я пам’ятаю іншу тюрму, радянську, – каже він. – Чим частіше я буваю на таких заходах, тим більше я переконуюся, що живу в новій країні. Найголовніше – це можливість бути собою навіть там, де все обмежено, там, де існує режим. І я щасливий, що дожив до цього часу».
Представники Департаменту виконання покарань вважають, що саме лише позбавлення волі й ізоляція людини від суспільства результату не дадуть. Тому засуджених стимулюють до творчості: закуповують фарби, полотна, надають приміщення для занять. Виконувач обов’язків голови держдепартаменту виконання покарань Микола Ільтяй розповів, що в цьому році за підтримки УГКЦ 30 картин ув’язнених уже було направлено на міжнародну виставку, яка відбулася у Відні. А три українські картини були премійовані міжнародними преміями.
Із понад ста творів поважне журі має відібрати 50, які потраплять на міжнародний конкурс образотворчого мистецтва ув’язнених «Очима інших» у Берліні.
(Київ – Прага)
