Конфлікт у кримській організації Партії регіонів, що розпочався наприкінці минулого року, її центральному керівництву не вдалося погасити, і він таки вихлюпнувся у Верховну Раду Криму. Місцеві експерти вважають високою можливість зміни керівництва і парламенту, і уряду автономії. Нинішнє протистояння на кримському владному олімпі має кілька аспектів, але преса обговорює переважно його кримінально-економічний і внутрішньополітичний моменти.
Справді, боротьба між групами «регіоналів» Анатолія Гриценка і Василя Кисельова значно послаблює Партію регіонів та її позиції в Криму, і в цьому зацікавлені, практично, усі більш-менш впливові політичні сили автономії. Тож у нинішньому протистоянні у парламенті кожна з фракцій чи груп у Верховній Раді АРК веде свою власну гру, лише формально – на боці однієї чи іншої групи «регіоналів».
Не викликають сумнівів і слова начальника кримського главку міліції Геннадія Москаля про криміналізовані елементи та їхній вплив на керівництво Криму. Проте він називав не тільки прізвище Олександра Мельника – близького до спікера Анатолія Гриценка впливового та авторитетного депутата. Але й згадав Миколу Котляревського – депутата із досить скандальною біографією, який пройшов до парламенту автономії за списком партії «Союз» і близький до не менш суперечливого політика Лева Міримського. Останній є нині неформальним лідером опозиції і реальним претендентом на прем’єрське крісло.
Напевно, зовнішньополітичний чинник у владному протистоянні одного (хоч і важливого) з українських регіонів, не головний. І все ж, активна участь у процесах, що останнім часом гостро протікають на кримському владному олімпі, такої слухняної та обережної прокремлівської сили як «Російська громада Криму», змушує це брати до уваги і прораховувати можливі наслідки зміни кримської влади.
Якщо прокремлівські сили очолять Крим…Група першого віце-спікера кримського парламенту, першого заступника голови кримської організації Партії регіонів, голови «Російської громади Криму» Сергія Цекова у Верховній Раді автономії нараховує 12 депутатів. Практично всі вони – нинішні або колишні члени партії «Російський блок». Деякі з них, у тому числі й сам Сергій Цеков, перед черговими парламентськими виборами 2006 року вийшли з «Російського блоку» і вступили до Партії регіонів. За неофіційними даними, це було зроблено за ініціативою і сприяння депутата Державної Думи Російської Федерації, «куратора» Криму у владних коридорах Росії, тепер уже нев’їзного в Україну Костянтина Затуліна.
Результатом такого перетікання «патріотичних сил» стало створення кримськими організаціями Партії регіонів і Партії «Російський блок» виборчого об’єднання Блок «За Януковича!». Останній отримав більшість місць як у Верховній Раді автономії, так і майже в усіх міських, районних та інших місцевих радах півострова.
Висуванці «Російського блоку», попри свою нечисленність, обійняли ключові посади в органах місцевої влади Криму. Сам Сергій Цеков став першим заступником голови, а ще два його соратники – членами президії Верховної Ради АРК, інші – у кримському уряді представлені на рівні заступників міністрів, а в місцевих радах, переважно на рівні секретарів рад і керівників депутатських комісій.
Експерти вважають відставку голови Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка, якого називають лідером «прагматичного» крила кримських «регіоналів», ймовірною якщо не на вересневій, то на жовтневій сесії місцевого парламенту. Але обрання нового спікера може виявитися нереальним завданням для депутатів, котрі вже налаштовуються на вибори, що мають відбутися навесні наступного року. І тоді кримський парламент «тимчасово» очолюватиме перший віце-спікер. Як довго – неважливо. Важливо, що в Києві це швидко відчують, як відчули перше спікерство Сергія Цекова 1994-95 років.
Саме тоді Верховна Рада Криму оголосила референдум про «статус Республіки Крим». Саме тоді спікер, як вища посадова особа автономії, їздив до Москви і просив у Державній Думі Росії «прийняти у лоно». Закінчилося це тим, що сам же кримський парламент усунув його з посади спікера, а потім і позбавив депутатських повноважень.
Втім, тоді Сергій Цеков, очевидно, не мав такої підтримки Кремля, в тому числі фінансової. Зараз він контролює практично всю легальну, і не тільки, допомогу, яку надають російські офіційні структури прокремлівським політикам у Криму. «Російська громада» є найбільшим і головним реципієнтом цієї допомоги, а Костянтин Затулін – успішним її лобістом для «групи Цекова» в кремлівських та федерально-урядових коридорах. Тож не дивно, що кожне загострення російсько-українських міждержавних відносин одразу ж віддзеркалювалося сплеском публічної політичної активності «Російської громади Криму», як це, наприклад, було у січні-лютому і липні-серпні нинішнього року.
Більшість опитаних мною кримських експертів ймовірність обрання Сергія Цекова новим головою цієї Верховної Ради Криму вважають невисокою, але всі погоджуються, що його вплив у парламенті та й загалом в автономії у випадку відставки нинішнього керівництва суттєво зросте. І маргінальна колись група радикалів згодом може перетворитися у впливову політичну силу, представникам якої у кримській і місцевій владі у певний момент достатньо буде змінити прапори на флагштоках.
(Сімферополь – Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.