Доступність посилання

ТОП новини

Любов з кулаками. Масштаби домашнього насильства в Україні


Майже 90 000 українців регулярно застосовують фізичну силу стосовно своїх рідних та близьких - такі дані наводить Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. За 7 місяців цього року до міліції надійшло 50 000 скарг від жертв домашнього насильства. Які причини цього явища? І які його реальні масштаби?

Статистика

Офіційні дані щодо проявів насильства в українських сім’ях – лише верхівка айсберга, констатує голова департаменту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту Елла Ламах. Насправді тих, хто полюбляє «повиховувати» свою дружину, дітей або навіть чоловіка за допомогою стусанів – мінімум удвічі більше. Головною причиною такого явища пані Ламах називає звичаї, від яких не можуть і не хочуть відмовлятися деякі прихильники «твердої руки». «Скільки є таких, які просто живуть у насильстві, не помічаючи його або соромлячись цього, і не кажуть про це вголос. Усе пов’язано зі стереотипами, жахливими традиціями. 21-е століття – а Ви собі не уявляєте, скільки сімей дозволяють собі бити дітей, жінок. До чоловіків теж застосовують насильство, це більше психологічне, економічне насильство».

За 8 місяців цього року лише в Києві співробітники правоохоронних органів виявили 2 225 осіб, які вчинили насильство у родинах, – розповідає Ігор Корецький, головний спеціаліст зв’язків з громадськістю головного управління ВМС у місті Києві. «Минулого року ця цифра становила 2001. Зараз всього на обліку перебуває 4205 таких осіб, складено 2973 адміністративних протоколи», – зазначив Корецький.

«Я потрапила в лікарню з переломом ребер»

35-річна киянка Олена 10 років прожила у шлюбі зі своїм чоловіком – громадянином Болгарії. Спершу, каже жінка, – жили «душа в душу», проте після народження дитини поведінка чоловіка різко змінилася. Він почав пити і бив свою дружину. «На перший день народження мого сина я потрапила в лікарню з переломом ребер, розривом легенів, струсом мозку і численними синцями. Я не змогла цього забути чи вибачити, хоча з чоловіком продовжувала жити заради дитини. Зараз ми вже не живемо разом. Він мені погрожує, що забере сина», – розповідає Олена.

Половина з офіційно зареєстрованих скарг від жертв домашньої тиранії стосуються фізичного побиття, 40% – це скарги на психологічне насильство і 8 – на економічне. Особливо актуальною ця проблема є для маленьких містечок і сіл, зазначає керівник рівненського проекту «Влада і громада проти гендерного насильства і дискримінації» Лариса Гунько. «Ми намагаємося в першу чергу привернути увагу громадськості до того, що насильство не повинне панувати в суспільстві. І якщо ми раніше працювали більше в Рівному і в районних центрах, то зараз намагаємося дійти до «глибинок» у сільській місцевості. Адже, на превеликий жаль, на селі настільки зараз терпиме ставлення до того, що це ніби нормально, що в сім’ях проблеми вирішуються насильницьким шляхом. Зараз почали звертатися жінки з дальніх сіл з такими безпрецедентними випадками, коли палять хату, коли чоловік може вдарити сокирою сина, який кинувся захищати матір… Коли жінки з трьох сусідніх хат кладуть дітей спати одягнутими і дивляться, чий чоловік прийде перший, підніме скандал і бійку, тоді вони піднімають дітей – і до сусідки, яка також готова в будь-який час здійняти дітей і піти вночі до сусідки.

Чоловіча проблема

За неофіційною статистикою, дві з трьох українських жінок ставали жертвами домашнього насильства. Хоч і меншою мірою, але чоловіки також потерпають від насильства у сім’ї.

За даними Міністерства у справах сім’ї та молоді, за цей рік від жінок надійшло 40 тисяч скарг, а від чоловіків вчетверо менше. Подібна картина спостерігається і у Сполучених Штатах. Розповідає директор української служби Радіо Свобода Ірина Халупа. «Гарвардська медична школа провела дослідження. Вони опитали 11 000 осіб, і 28% жінок сказали, що в ті чи інші часи вони потерпали від насильства. Певна кількість чоловіків, значно менша, звичайно, 11%, також запевнили, що вони потерпали від насильства з боку їхніх дружин. Загалом приблизно 850 тисяч чоловіків у США зазнали насильства з боку жінок».

Де шукати допомоги

Якщо людину б’ють у сім’ї, вона має право викликати дільничного інспектора міліції, який зобов’язаний скласти протокол. Також дільничний дає направлення на експертизу.

Із цим направленням і паспортом можна йти до медичної установи і засвідчити побої. Експертиза безкоштовна. Якщо її висновки засвідчать тілесні ушкодження (середнього ступеня або тяжкі), міліція мусить порушити кримінальну справу. І потім суд. Згідно з його рішенням, правопорушник може навіть сісти за ґрати. А його жертва на час розслідування має право на притулок, розповідає голова департаменту Міністерства у справах сім’ї та молоді Елла Ламах. «Є притулки для жертв насильства при Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За Законом «Про попередження насильства в сім’ї», всі ці структури повинні надавати допомогу безкоштовно. Найголовніше не побоятися і звернутися туди».

Україна, одна з перших держав колишнього Радянського Союзу, ухвалила закон «Про попередження насильства в сім‘ї». Це сталося ще 8 років тому. Однак, як зазначають правозахисники, головна хиба цього закону в тому, що жертва насильства має не тільки заявити, а й довести, що проти неї скоїли злочин. А за кордоном, навпаки, звинувачений мусить доводити, що він не розпускав руки.

Чи стикались Ви з проблемою домашнього насильства?
Валентина, менеджер: На жаль, стикалася. Це було і фізичне, і психологічне насильство. Важливо, щоб люди знали, куди скаржитися, куди звертатися. Я в свій час не знала цього.
Юлія, бухгалтер: Особисто я не стикалася з такою проблемою. Але зараз у світі стільки жорстокості, що більшає її і в сім’ях.
Світлана, педіатр: Насильство в сім’ях існує дуже часто через те, що мама чи тато – алкоголіки. У мене в сім’ї, Слава Богу, такого немає. Але я працюю педіатром і знаю, як дітей не годують по декілька днів і жорстоко б’ють.
Руслан, інженер: У мене в сім’ї насильства нема і не було. Але, звичайно, я чув про таке. Це питання виховання з дитинства, а також соціального оточення.
  • Зображення 16x9

    Марічка Набока

    У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. У 2010-му отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Маю публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі «Ера». На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG