В одному з інтерв’ю 90-річна Дарія Цвек говорила: «Люблю дуже молодіж. То, що я пишу, то для наших молодих. Бо бабці давно це все вміють, а молодість не знає. Не мала, коли навчитися і від кого навчитися».
За освітою вона була біологом, більше 35 років пропрацювала у школі та на станції юних натуралістів. Кілька років змушена була працювати на лікарняній кухні. Тоді й почала серйозніше займатися кулінарією.
Дарія Цвек на святкуванні 90-ліття
Рецепти від мами, бабусі, тети
Хоча ще з 4-го класу Дарка почала записувати у зошит рецепти «від мами, бабусі, тети». Видати їх окремою книгою запропонувала їй Ірина Вільде. І коли письменниця чула заперечення від Дарії Цвек, що не зможе, давала одну пораду: «Як говориш, так і пиши».
У 1961 році, завдяки Ірині Вільде, у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга рецептів «Солодке печиво». Згодом цю книгу було перевидано дев’ять разів. Наступні – «У будні і свята», «На добрий вечір», «Святкова кухня», «Святкуємо всі» та інші. Серед тих сотень тисяч рецептів є нескладні й недорогі, приміром, медівник без яйця. Є зовсім інші, коли на водяній бані тісто треба готувати 7 годин. Є й несподівані – яблучна зупа.
Івано-Франківчанка Дарія Литвин пригадує, як у дитинстві на день народження замовляли «торт від Дарії Цвек» і як вони з братом нишком злизували з нього крем. Каже, нічого смачнішого не куштувала. Тепер її діти мають улюблені ласощі.
«Я готую від Дарії Цвек багато що, особливо солодощі. Мої діти мають улюблений сирний торт. Там багато треба повозитися, не пропустити момент, коли сир треба відігрівати, забирати, охолоджувати. Але я стараюся дотримуватися рецептури. Хоча, як кожна господиня, мушу щось своє дотицьнути. Щоб за Дарією Цвек, але від Дарії Литвин було уже трошечки», – розповідає жінка.
Додати цукру, солі і... фантазії
Пенсіонерка Лідія Безпалько має диплом і зошит з рецептами «від Дарії Цвек». На початку 70-х років вона ходила на курси, які майстриня проводила в медінституті двічі на тиждень. Один день – теорія, наступне заняття – практика. Приносили свої продукти і готували. Пригадує, що пані Дарія любила повторювати: «Не ведіться на рецепти, майте своє чуття».
«Вона казала, що до кулінарії треба мати смак, свою думку, що ти звариш. І особливо чуття і свою фантазію. А не так точно, як там пише книга. Бо ніколи їжа не вийде без того, щоб свою душу не вкласти».
На таких заняттях Дарія Цвек давала і різноманітні поради. А на обласному радіо один час були традиційними її рубрики, як приймати гостей, як сервірувати святковий стіл, як прикрашати ялинку. Особливо популярними були розповіді про дотримання в Галичині традиційних свят Різдва, Великодня. Бо направду була галицькою берегинею, розповідає журналіст Володимир Безгачнюк.
«Дарія Цвек давала такі поради як, скажімо, дитину до школи відправити, яку канапку їй приготувати. Вона, власне, слово бутерброд не вживала, а канапка. Давала житейські поради. Наприклад, чоловік з дружиною посварилися – хто має першим помиритися? Оскільки вона рецептолог, то порада одна: дати чоловікові щось добре з’їсти, і в хаті буде мир та спокій».
Де купити книгу про галицьку кухню?
Кажуть, у кожній галицькій родині є книги Дарії Цвек. От тільки ті, що куплені раніше. На розкладках книгарень поміж великих, яскравих, з багатою палітуркою рецептурних видань їх не знайти. Переконалися у магазинах «Букініст» та «Українське слово».
– Чи є у вас книги Дарії Цвек?
– Ні, давно нема.
– А є люди, що цікавляться, просять?
– Час від часу хтось питає.
– Питають, але давно їх немає. Ми мали «Святковий стіл» Дарії Цвек, то вже два роки як нема.
– А як думаєте, брали б?
– Певно, що так. Раз питають, то брали б.
Дарія Цвек померла на 95-му році життя. Дуже хотіла видати книгу «Енциклопедія галицької кухні». Не встигла.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
За освітою вона була біологом, більше 35 років пропрацювала у школі та на станції юних натуралістів. Кілька років змушена була працювати на лікарняній кухні. Тоді й почала серйозніше займатися кулінарією.
Рецепти від мами, бабусі, тети
Хоча ще з 4-го класу Дарка почала записувати у зошит рецепти «від мами, бабусі, тети». Видати їх окремою книгою запропонувала їй Ірина Вільде. І коли письменниця чула заперечення від Дарії Цвек, що не зможе, давала одну пораду: «Як говориш, так і пиши».
У 1961 році, завдяки Ірині Вільде, у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга рецептів «Солодке печиво». Згодом цю книгу було перевидано дев’ять разів. Наступні – «У будні і свята», «На добрий вечір», «Святкова кухня», «Святкуємо всі» та інші. Серед тих сотень тисяч рецептів є нескладні й недорогі, приміром, медівник без яйця. Є зовсім інші, коли на водяній бані тісто треба готувати 7 годин. Є й несподівані – яблучна зупа.
Івано-Франківчанка Дарія Литвин пригадує, як у дитинстві на день народження замовляли «торт від Дарії Цвек» і як вони з братом нишком злизували з нього крем. Каже, нічого смачнішого не куштувала. Тепер її діти мають улюблені ласощі.
«Я готую від Дарії Цвек багато що, особливо солодощі. Мої діти мають улюблений сирний торт. Там багато треба повозитися, не пропустити момент, коли сир треба відігрівати, забирати, охолоджувати. Але я стараюся дотримуватися рецептури. Хоча, як кожна господиня, мушу щось своє дотицьнути. Щоб за Дарією Цвек, але від Дарії Литвин було уже трошечки», – розповідає жінка.
Додати цукру, солі і... фантазії
Пенсіонерка Лідія Безпалько має диплом і зошит з рецептами «від Дарії Цвек». На початку 70-х років вона ходила на курси, які майстриня проводила в медінституті двічі на тиждень. Один день – теорія, наступне заняття – практика. Приносили свої продукти і готували. Пригадує, що пані Дарія любила повторювати: «Не ведіться на рецепти, майте своє чуття».
«Вона казала, що до кулінарії треба мати смак, свою думку, що ти звариш. І особливо чуття і свою фантазію. А не так точно, як там пише книга. Бо ніколи їжа не вийде без того, щоб свою душу не вкласти».
На таких заняттях Дарія Цвек давала і різноманітні поради. А на обласному радіо один час були традиційними її рубрики, як приймати гостей, як сервірувати святковий стіл, як прикрашати ялинку. Особливо популярними були розповіді про дотримання в Галичині традиційних свят Різдва, Великодня. Бо направду була галицькою берегинею, розповідає журналіст Володимир Безгачнюк.
«Дарія Цвек давала такі поради як, скажімо, дитину до школи відправити, яку канапку їй приготувати. Вона, власне, слово бутерброд не вживала, а канапка. Давала житейські поради. Наприклад, чоловік з дружиною посварилися – хто має першим помиритися? Оскільки вона рецептолог, то порада одна: дати чоловікові щось добре з’їсти, і в хаті буде мир та спокій».
Де купити книгу про галицьку кухню?
Кажуть, у кожній галицькій родині є книги Дарії Цвек. От тільки ті, що куплені раніше. На розкладках книгарень поміж великих, яскравих, з багатою палітуркою рецептурних видань їх не знайти. Переконалися у магазинах «Букініст» та «Українське слово».
– Чи є у вас книги Дарії Цвек?
– Ні, давно нема.
– А є люди, що цікавляться, просять?
– Час від часу хтось питає.
– Питають, але давно їх немає. Ми мали «Святковий стіл» Дарії Цвек, то вже два роки як нема.
– А як думаєте, брали б?
– Певно, що так. Раз питають, то брали б.
Дарія Цвек померла на 95-му році життя. Дуже хотіла видати книгу «Енциклопедія галицької кухні». Не встигла.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
