Інтелект на експорт. Чому українські науковці мають попит у світі, але мало затребувані на батьківщині?
12.10.2009
За останні півтора десятиліття за кордон виїхали 600 співробітників Національної академії наук України. Серед них – сто докторів наук і понад триста кандидатів наук. Про це повідомив часопис «Дзеркало тижня», провівши відповідне дослідження. А за даними Національного Фонду науки США, до цієї держави виїхали 50 тисяч українських учених. Хоча в останні роки витік інтелектуального потенціалу загальмувався, однак повністю він не припинився. Чому українські науковці мають попит у світі, але мало затребувані на батьківщині?
Студенти і викладачі закордоном Харків завжди вважався кузнею молодих наукових кадрів України. У цьому місті є чотири десятки вузів. Практично в кожному з них діють міжнародні програми обміну студентів. Що приваблює українську молодь під час навчання і роботи за кордоном, дізнавалася харківська кореспондентка Радіо «Свобода» Юлія Журавльова.
«Взяти участь в одному з подібних проектів не проти і Марина - студентка 5-го курсу Харківського Національного політехнічного Університету. Кілька її друзів вже мали можливість повчитися і попрацювати за кордоном, самій дівчині забракло знань іноземної мови, розповідає Марина. «В першу чергу це цікаво. На другому місці - це все-таки гроші. Я думаю саме через зарплату наша молодь і їде за кордон. Назавжди я б власне не залишилась, поїхала можливо б на кілька років», - розповідає дівчина.
Три роки пропрацював у Китаї викладач Національного університету імені Каразіна Сергій Попов. Він викладав китайським студентам російську мову. Причини, через які поїхав до Китаю, як і в багатьох інших: подивитися світ і підзаробити грошей. «В той час там платили десь 500 доларів на наші гроші. А у нас в цей час було рази в чотири менше. Я там був із 2003-го по 2006-ий навчальний рік. Зараз мабуть не більше, але життя в Китаї дешевше», розповідає Сергій Попов.
Якби Сергію Леонідовичу запропонувати поїхати за кордон сьогодні, він би також не відмовився. Але тепер їхав би не заради грошей. І поїхав би вже не до Китаю».
Киянин Євген п’ять років навчався у США, в Університеті штату Міссісіпі за фахом менеджера інформаційних систем. І сподівався за кордоном залишитися. Але зрештою вирішив повернутися в Україну. Бо вважає, що вчитися за рубежем варто, а роботу знайти йому все ж таки зручніше на Батьківщині. «Бізнесу навчать там набагато краще. Також зручно, що є предмети обов’язкові, а також треба набрати певну кількість академічних годин необов’язкових предметів. Повернутися сюди з тим дипломом - значить мати набагато більше перспектив. Мені це дуже допомогло. Закордоном важче знайти роботу, а ще важче знайти цікаву роботу».
Радіти чужим успіхамЕміграція інтелектуальної еліти - це проблема не останніх років чи десятиліть. Талановиті науковці й митці змушені бути їхати працювати за кордон і п’ятдесят і вісімдесят років тому. І проблема тут не лише у грошах, але й у відсутності середовища, де цей талант міг би розквітнути, вважає народний депутат, член комітету з питань науки та освіти Олесь Доній. «Одна із проблем української нації - це надмірна внутрішня агресивність, заздрісність і небажання радіти успіхам партнерів. Є дуже багато талановитих людей, але щоб проявитися не вистачає не те що попиту, не вистачає доброзичливого середовища».
900 гривень на місяцьПоки в Україні економіка не запрацює ефективно, доти культура, освіта і наука пастиме задніх, наголошує директор Інститут біохімії, академік Сергій Комісаренко. «У мене дуже цікавий є приклад, це Ірландія. Ірландія була повністю сільськогосподарською країною, але приєдналася до Євросоюзу, почала вкладати багато грошей в науку і освіту. І що ви думаєте: науковці, які працювали здебільшого в США, почали повертатися».
Відтік науковців за кордон не просто загальмувався, наголошує Заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха. Молоді фахівці все активніше повертаються додому. Щоправда, заслуга в цьому не лише самої України. «Йде процес повернення. Хоча б тому, що відбулася певна стабілізація в українській науці, до кризи вдалося суттєво збільшити рівень фінансування науки. Вдалося в окремих пріоритетних сферах покращити ситуацію з лабораторним обладнанням. Тож люди дістали змогу тут працювати активніше. Також на ситуацію вплинуло те, що науковий ринок на заході виявився перенасиченим».
Якщо брати за відлік відсоток від ВВП, в Україні витрачають на науку утричі менше грошей, ніж у Китаї, в чотири рази менше, ніж у Британії та у п’ять разів менше, ніж у Німеччині. Це констатують експерти. Поки зберігається така тенденція, повністю припинити відтік мізків за кордон просто неможливо, переконаний Максим Стріха. «Ці процеси припиняться тоді, коли рівень підтримки науки в Україні буде хоча б за порядками величин наближатися до того рівня який існує бодай у сусідніх країнах ЄС», - стверджує він.
Середня зарплата науковців в Україні нині становить у середньому 900 гривень на місяць. У державному бюджеті на фінансування науки та освіти передбачено менше 1 мільярда доларів на рік. В той час як у Росії на ці потреби виділяють 20 мільярдів доларів, у Польщі - 3 мільярди, а у США - 350 мільярдів доларів на рік.
| Чи маєте ви бажання поїхати навчатися чи працювати за кордон? |
| | Остап, філософ: Взагалі то хотів би повчитися. Жити назавжди - ні. Я зможу всюди вжитися. Тут можна заробляти і жити. |
| | Аліна, вчитель молодших класів: Хотілося б у Великобританію. Але не жити весь час, а поїхати на деякий час. Наприклад, на рік. |
| | Антон, піар-менеджер: Добре можна жити і в Україні. Я працюю в 22 роки, непогано заробляю. Тому виїжджати не хочу. |
| | Катерина, студентка: Поки в мене такого бажання немає. Поки я тут вчуся. |
| | Сергій, водій: Краще тут піднімати країну, ніж там працювати за копійки. |