Сьогоднішнє покоління втратило той панічний страх, який десятиліттями насаджувався і панував серед минулих поколінь українців перед чекістським хижаком.
А до чекістів на частині українських теренів була царська охранка – теж не дуже приємний подарунок для простих людей. Словом, не зовсім райдужне минуле.
Але сталося неймовірне, оскільки ще зовсім недавно в це мало хто вірив. У нинішній Службі безпеки України люди не вбачають того монстра, яким був попередник СБУ.
Система КГБ чи не повністю втратила політичний та ідеологічний ґрунт в країні, і уже це саме по собі робить із України абсолютний виняток у порівнянні з іншими державами, котрі постали на руїнах СРСР.
Балтію не рахувати, оскільки її ніколи по суті так і не змогли перетворити на радянську. А в більшості інших республік після розпаду Радянського Союзу місцеве КГБ немов би отримало якесь друге дихання.
Яскравий приклад – усі п’ять країн Центральної Азії, в яких спецслужби мають нині навіть більше повноважень, ніж це було в СРСР.
Тоді все-таки партія тримала за собою останнє слово. Сьогодні ж компартія усюди зробила гаплик, і КГБ отримав вільну руку. І ця рука виявилася не менш кривавою.
Україна як острів визволення
Просто, нині нема потреби для масового кровопускання. Але і нема сумніву, якщо така потреба буде – спецслужби до цього готові.
Власне, вже зараз вони виконують своє соцзамовлення, створюючи щільну ізоляцію своїх країн від зовнішнього світу. Того світу, який через кілька днів відзначатиме 20-ліття повалення Берлінського муру. Не біда. Свої місцеві «берлінські мури» зводяться в Центральній Азії.
Найбільшого успіху досяг Туркменистан не без міністерства нацбезпеки, найбільш сумнозвісного з усіх туркменських міністерств.
Окрему роль в реставрації культури КГБ відіграє Росія. Її культивують найвищі кола керівництва, пов’язані зі спецслужбами майже на рівні генетики.
Ось із якої прірви вдалося вислизнути Україні. Чи зможе наступний президент відбитися від спокуси створити із СБУ на чекістський зразок черговий «загін мечоносців», який захищатиме владу від можливих конкурентів і опозиціонерів?
Буде він чи вона зберігати це тектонічне зрушення суспільної породи, салютуючи бодай раз на рік із усіх можливих українських гармат?
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
А до чекістів на частині українських теренів була царська охранка – теж не дуже приємний подарунок для простих людей. Словом, не зовсім райдужне минуле.
Але сталося неймовірне, оскільки ще зовсім недавно в це мало хто вірив. У нинішній Службі безпеки України люди не вбачають того монстра, яким був попередник СБУ.
Система КГБ чи не повністю втратила політичний та ідеологічний ґрунт в країні, і уже це саме по собі робить із України абсолютний виняток у порівнянні з іншими державами, котрі постали на руїнах СРСР.
Балтію не рахувати, оскільки її ніколи по суті так і не змогли перетворити на радянську. А в більшості інших республік після розпаду Радянського Союзу місцеве КГБ немов би отримало якесь друге дихання.
Яскравий приклад – усі п’ять країн Центральної Азії, в яких спецслужби мають нині навіть більше повноважень, ніж це було в СРСР.
Тоді все-таки партія тримала за собою останнє слово. Сьогодні ж компартія усюди зробила гаплик, і КГБ отримав вільну руку. І ця рука виявилася не менш кривавою.
Україна як острів визволення
Просто, нині нема потреби для масового кровопускання. Але і нема сумніву, якщо така потреба буде – спецслужби до цього готові.
Власне, вже зараз вони виконують своє соцзамовлення, створюючи щільну ізоляцію своїх країн від зовнішнього світу. Того світу, який через кілька днів відзначатиме 20-ліття повалення Берлінського муру. Не біда. Свої місцеві «берлінські мури» зводяться в Центральній Азії.
Найбільшого успіху досяг Туркменистан не без міністерства нацбезпеки, найбільш сумнозвісного з усіх туркменських міністерств.
Окрему роль в реставрації культури КГБ відіграє Росія. Її культивують найвищі кола керівництва, пов’язані зі спецслужбами майже на рівні генетики.
Ось із якої прірви вдалося вислизнути Україні. Чи зможе наступний президент відбитися від спокуси створити із СБУ на чекістський зразок черговий «загін мечоносців», який захищатиме владу від можливих конкурентів і опозиціонерів?
Буде він чи вона зберігати це тектонічне зрушення суспільної породи, салютуючи бодай раз на рік із усіх можливих українських гармат?
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
