Велике приміщення приміського складу цілковито заповнене маленькими домовинами, в яких складені людські кістки. Протягом чотирьох років судмедексперти разом зі студентами Львівського медуніверситету розбирали всі останки, складали їх за статями.
Викладач медуніверситету, патологоанатом Тарас Якубовський зазначив, що найважче було ідентифікувати останки дітей.
«Мене охоплював смуток, було морально важко працювати. Ідентифікація проводилась відповідно до віку, статі і зросту особи, а ще за етнічними ознаками, якщо такі були. Найскладніше було ідентифікувати дітей, за їхнім віком. Важко дуже морально, коли бачиш, що у дитячих черепах були кулі і забиті цвяхи. Це свідчить про надзвичайну жорстокість, насильницьку смерть», – каже фахівець.
Від побаченого стає моторошно, а ще більше вражає жорстокість, із якою мирних людей сталінський режим позбавив життя понад 60 років тому. 35 людських черепів були прострілені, у багатьох забиті цвяхи.
На місці масового поховання на станції Підзамче знайдені кістки немовлят і ненароджених діток ще в утробі матері.
Великий голод був штучно спланований удруге
У 1946 році у східних областях України у селян насильно вилучили зерно і продали його за заниженими цінами на Захід. Люди залишилися без їжі.
Згідно з архівними матеріалами, тодішній партійний секретар Микита Хрущов заявляв, що Україні достатньо 150 тисяч тон зерна для того, щоб подолати голод. Але такі слова не сподобались Москві, і Хрущова замінили Лазарем Кагановичем, який влаштував для українців другий голодомор.
За даними дослідників, у Західну Україну тоді втекли понад 300 тисяч людей. Вони ночами ходили від будинку до будинку по селах, просячи кусень хліба.
Чимало галичан потай виносили їм продукти, оскільки були попереджені, що за допомогу втікачам на них чекає в’язниця і заслання. Цих людей переховували і по підвалах і на піддашші, але усе це було ризиком і для втікачів, і для місцевого населення.
Працівники товариства «Меморіал» на місці поховання разом із людськими останками знайшли й речі – постоли, дитяче взуття, натільні хрестики, медальйони, ключі, радянські монети.
За словами керівника «Меморіалу» Євгена Гриніва, усі дані вказують на те, що останки належать людям, які не планували назавжди залишатись у Галичині.
А живі свідки тих жорстоких подій 60-річної давнини розповіли, що на станцію Підзамче у Львові щоранку комунальники возами звозили хворих утікачів зі Східної України та Бесарабії, які шукали у Львові порятунку від голоду. Мертвих і напівживих людей скидали у свіжовириті ями і потім іще дострілювали.
Адже у 1946 році КДБ інформувало Кагановича, що зі Східної України та Бесарабії їдуть «мішечники», які окупували вокзали, хворі на тиф та з вошами. Із Києва наказали відправити здорових у Харків, а хворих – «утилізувати на місці».
Майбутні судмедексперти вражені жорстокістю сталінського режимуДля студента Львівського медуніверситету Івана Фуртака, який працював на розкопках та ідентифікував людські останки, побачена жорстокість у ставленні до мирних людей була спершу шоком. Хлопцеві важко було не фізично, а психологічно працювати, усвідомлюючи, що вбиті 60 років тому діти досі могли жити.
«Більшість людей загинула від холоду, чимало були розстріляні, і це важко навіть усвідомити. Я знав про злочини сталінського режиму, а про голодомор у 1946 році і про жахливі речі, які діялись у Львові, ми дізнались від старших людей, які приходили на місце розкопок і розповідали. Це лише одна з могил, і нам казали, що є ще могили, і їх треба шукати і розкопувати», – каже він.
У Львові, за даними «Меморіалу», є ще три місця масових поховань жертв комуністичного режиму. Згідно з документами і свідченнями, там також лежать останки втікачів зі Східної України та Бесарабії.
Однак коли їх розкопають та ідентифікують, не міг сказати ані керівник «Меморіалу» Євген Гринів, ані мер Андрій Садовий. Можливо, не будуть так довго зволікати з їхнім перепохованням, як із останками, знайденими ще в 2005 році на станції Підзамче.
У день вшанування жертв голодоморів в Україні, 28 листопада, усі віднайдені та ідентифіковані людські останки перепоховають на Личаківському цвинтарі.
Можливо, ще десь ще живуть їхні рідні, і тепер вони зможуть запалати свічку за невинно вбитих земляків і родичів.
Четверта неділя листопада в Україні – День пам’яті жертв голодоморів.
(Львів – Прага – Київ)