У нещодавній промові в іранському місті Ісфахан Ахмадинеджад сказав: «Може виглядати так, що американські війська, котрі окупували Ірак, прийшли туди за нафтою. Насправді, вони знають, що в цьому регіоні щось має статися – тут діятиме рука господня, яка викорінить світову тиранію». «Також вони знають, – додав він, – що Іран прокладає шлях і служить цій меті».
Віра в Апокаліпсис і месіанство не є чимось новим в історії людства. І юдаїзм, і християнство мають свої месіанські традиції, згідно з якими цар ізраїльський, чи месія, буде провісником світового миру. Мусульмани-шиїти, на відміну від своїх одновірців сунітів, завжди вірили у повернення Махді. Але Ахмадинеджад та його найбільший прихильник, ультраконсервативний іранський клірик аятола Месбах Язді, член Асамблеї експертів Ірану, закликають не просто мирно сидіти і сподіватись на його прихід. Вони, на думку аналітика іранської служби Радіо Фарда Маджида Мохаммаді, представляють цілком нову систему в іранській політиці: «мілітаристський та месіанський іслам».
Ахмадинеджад та його однодумці і сподвижники вважають, що найкращою підготовкою до повернення імама Махді є консолідація абсолютистського режиму, брутальне придушення будь-якої реальної, чи потенційної опозиції, починаючи поміркованими чи реформаторськими силами, що підтримують режим, і закінчуючи націоналістично та демократично налаштованими особами й групами. Напередодні червневих президентських виборів аятола Месбах Язді заявив, що легітимність ісламському режиму дає не підтримка виборців, а «Божественна місія». Також, згідно з повідомленнями, він видав фатву, чи релігійний декрет, який дозволяв маніпуляцію з голосами виборців для того, щоб не допустити проникнення до ісламської системи «антиісламських» сил.
У відповідь на протести проти фальсифікації виборів, у котрих брали участь мільйони іранців, Ахмадинеджад, який пообіцяв, що його опоненти будуть «висіти зі стелі», лише посилив репресії й нагляд за політичними групами, засобами масової інформації, інтернетом.
Режим Ахмадинеджада взявся і за «зовнішні завдання»
Розібравшись із внутрішньою опозицією, як обіцяв колишній аятола Алі Мешкіні ще за першого президентського терміну Ахмадинеджада, режим взявся за «зовнішні завдання»: підтримку міжнародних терористичних груп та опір спробам міжнародного співтовариства приборкати ядерну програму Ірану. При цьому, чим більший є тиск на Іран, особливо після того, як до нього долучилися Росія та Китай, тим агресивнішим і провокаційнішим стає оточення Ахмадинеджада. Заради приходу імама вони готові ризикувати тим, що до них будуть застосовані заходи, які можуть загрожувати їхньому режиму більшими санкціями й можливими військовими діями.
У шиїтській течії приходу спасителя передує апокаліпсис. І агресивне та деструктивне месіанство Ахмадинеджада намагається його прискорити.
Та для іранців апокаліпсис настав, коли Ахмадинеджад вперше прийшов до влади чотири роки тому. Можливо, країні дійсно потрібен спаситель, але не небесний, а земний, чи може, не один, а кілька, які визволять іранський народ від тиранії та брязкання зброєю режиму Ахмадинеджада.
(Прага – Київ)
Аббас Джаваді є заступником директора з радіомовлення Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа в Празі.