Київський міжнародний інститут соціології у грудні провів опитування – 73% не вірять передвиборчим обіцянкам жодного кандидата; 86% вважають брехнею інформацію в деклараціях; 79,5% впевнені, що Україна розвивається «в неправильному напрямі». Соціологи прогнозують, що в електоральних настроях змін до дня виборів не буде – всі вже визначилися (опитування від 26 грудня фонду «Демократичні ініціативи»).
То «війна білбордів» та «війна рейтингів» закінчилася? Можна святкувати законні майже пів місяця вихідних перед виборами? Бо ж «війни програм» не було і не буде, а політологи й соціологи вже визначили, хто переможе у першому турі, а хто – в другому. Ось тільки довіра народу до рейтингів та прогнозів – така ж, як і до обіцянок кандидатів. Це засвідчує динаміка індексів довіри населення до всіх інститутів влади і політиків. Дані комплексного дослідження, оприлюднені TNS в Україні (представник компанії TNS – світового лідера в галузі маркетингових досліджень) наступні. – Протягом 2009 року індекс довіри населення до всіх інститутів влади (Президент України, Верховна Рада України, Уряд України, місцеві Ради, суд, прокуратура і т.д.) не був позитивним. Від’ємні індекси отримали політики – у тому числі кандидати на Президента. До індексу «- 2» (100% недовіри) не «дотягує» жоден із кандидатів, але ось красномовні цифри: Віктор Ющенко – -1,58 у лютому 2009, -1, 37 у грудні; Віктор Янукович -1,07 та -0,64 відповідно; Юлія Тимошенко -1,02 та -0,84; Володимир Литвин -0,91 – -1,04; Арсеній Яценюк -0,87 – -1,10… (Із усіма цифрами можна ознайомитися на «ForUm» за 17 грудня).
Показова одностайність електорату в такому вияві недовіри до всіх і вся означає багато що. Над цим мають замислитися і політики, і суспільство.
Спраглих змінити ситуацію стає більше
Вибори покликані демократичним шляхом змінити владу – ця теорія відома і кандидатам на посаду Президента, і виборцям. Майбутні вибори Президента в Україні можуть стати підтвердженням теорії практикою – 85,2% українців мають намір прийти на вибори (результати опитувань Центру соціальних технологій «Соціополіс»). Так виглядає електоральна ситуація в містах із населенням понад 100 000 осіб. Якщо відбудеться така «явка», це буде вперше в історії сучасної України. І означатиме, що спраглих змінити ситуацію достатньо. А тих, котрі вважають, що від них «нічого не залежить», так мало, що від них нічого й справді не залежатиме.
Із наближенням найголовнішого вибору стало так багато досліджень рейтингів кандидатів на Президента, що виборцеві складно в них орієнтуватися. Від політтехнологів у ЗМІ просочується інформація, що «чужі» рейтинги – замовлення, а «наші» – чесні. Виборець не знає, де з них чиї. Заради боротьби з фальсифікацією результатів соціологічних досліджень у грудні в Дніпропетровську створено Соціологічний консорціум «За чесні вибори». До нього увійшли Київський інститут проблем управління імені Горшеніна, Центр прикладних досліджень «Пента» й інші. Директор Інституту Горшеніна Кость Бондаренко вважає, що соцопитування істотно впливають на вибір, тому слід мінімізувати фальсифікацію досліджень. Є плани створення таких консорціумів в усіх великих містах.
Сумніви і питання
Розбіжності у визначенні провідними соціологічними службами рейтингів кандидатів на Президента мінімальні. Компанія «Researсh and Branding Group», Фонд «Громадська думка», Центр соціальних досліджень «Софія», Київський міжнародний інститут соціології та менш відомі соціологічні служби називають переможцями першого туру виборів Віктора Януковича і Юлію Тимошенко. Огляд досліджень розміщено на сайті OtherSide («Соціологи вирахували Президента»). «Українська правда» за 29 грудня оприлюднює соцопитування, проведені фондом «Демократичні ініціативи» та коментарі наукового керівника фонду Ірини Бекешкіної: «У першому турі абсолютно очевидно – у другий тур виходять Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, це без сумнівів і питань».
Сумніви й питання все ж залишаються – принаймні, для тих 29,4% респондентів опитувань, котрі ще не визначилися з вибором (дані центру «Соціополіс») і від яких, на думку експертів, будуть залежати висліди президентських перегонів. Є й інші питання: за кого проголосують у другому турі виборці «переможених» у першому? Дані про це істотно різняться. Чи можлива співпраця між переможцем і переможеним у другому турі опісля виборів? Хто стане «третім» у другому турі й отримає добрі перспективи на можливих дострокових парламентських виборах? Чи існують у тихих заводях політичних технологій сценарії зриву виборів? (скажімо, нова хвиля «свинячого грипу» зігне країну в таку дугу, що вибори відмінять, або станеться ще щось неймовірне…). А тимчасом рейтинги кандидатів на Президента з погляду систем інформаційного розвитку є рейтингами стадності. Показник стадності – стандарт, стереотип для всіх, вибір між поганим і ще гіршим, але як «усі». Сумнівність подібного вибору доводить лише історія. Як це було у довоєнній Німеччині, коли позірно одностайний вибір потім мало хто міг пояснити – поки не пояснила історія…
Український електорат небезпечно наблизився до вибору, запропонованого йому психотехнологіями виборів, сурогатною рекламою, акумуляцією обіцянь, психолінгвістичними трюками політтехнологів, – тобто, до ілюзії вибору замість свободи вибору.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.