Позивачі з України
Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі держави-члени Ради Європи, які ратифікували конвенцію про захист таких прав. Одна з цих держав – Україна. І майже кожна десята скарга до Страсбурга надходить саме від українських позивачів, розповідає адвокат Аркадій Бущенко. «Якщо людина вважає, що держава порушила одне з прав, які передбачені Європейською конвенцією з прав людини, то вона може звернутися до Європейського суду. Якщо заява буде відповідна, буде визнана прийнятною, суд буде розглядати цю справу і вирішувати, чи порушила Україна (або інша держава)одне з прав, передбачених конвенцією».
Киянка Тамара Рафальська - одна із понад восьми тисяч українців, що позиваються до Страсбурзького суду. Вона стверджує, що її сина, який нині перебуває у місці позбавлення волі, катували правоохоронці. Самі міліціонери це категорично спростовують, однак пані Рафальська наполягає на своєму і у відстоюванні прав дійшла до Страсбурга. «Його катували, і до цього часу ніхто не несе відповіді за це. Сину було зроблено 2 операції, всі докази були подані в суд, але міліціонери досі не покарані. У Європейському Суді ми зараз чекаємо черги, а в Україні ніхто ні за що не відповідає, така в нас судова система», – говорить жінка.
Позивачі з Європи
Скарги громадян країн-членів Євросоюзу до Європейського суду з прав людини також надходять нерідко. За останній рік виграли справи позивачі з Фінляндії, Італії, Польщі, Румунії та Великої Британії. Держави, що входять до складу ЄС і найчастіше фігурують у зведеннях Європейського суду з прав людини, – це Румунія, Польща, Греція, Словенія, Франція, Італія та Великобританія. За останнє десятиріччя понад 600 порушень прав людини, обумовлених Конвенцією та задоволених Судом, було зареєстровано щодо Польщі.
Як інформує брюссельський кореспондент Радіо Свобода Віталій Єреміца, громадяни країн-членів Євросоюзу скаржилися на затягування справ у національних судах, умови утримування у в'язницях, також справи стосувалися порушень, пов'язаних із майном чи нерухомістю.
Найбільша частина звернень громадян країн Європейської співдружності – це скарги другого або третього - найнижчого рівня важливості (за умовною юридичною шкалою). Минулими роками доволі частими були, скажімо, скарги на тортури у в'язницях Кіпру чи Бельгії. Інші позови, що нерідко надходили до Страсбурга, стосувалися примусового вивезення іммігрантів за межі країни. Тут, насамперед, йдеться про Італію та Великобританію.
Ефективність правосуддя в Україні
Однією ж із найпоширеніших скарг, з якою українці звертаються до Європейського суду з прав людини, стосується порушення права на справедливий судовий розгляд (це стаття 6 Європейської конвенції з прав людини), зазначає правозахисник Дмитро Гройсман. «Також це право на власність, невиплата заробітних плат, стаття 3 – «Жорстоке поводження», незаконне затримання або позбавлення волі (стаття 5). Я думаю, що кількість справ залишається приблизно однаковою, стабільною. Немає якогось статистичного збільшення потоку скарг. Не тому, що правосуддя працює дуже добре, а тому що рівень скарг з України залишається постійно високим».
Структура скарг є дуже тривожною для України, стверджує Дмитро Гройсман. «Оскільки найбільшу кількість рішень суд приймає на користь клієнтів (тобто скаржників), то виходить так, що в Україні ці люди не змогли знайти захисту, який мав би їм надаватися. У нас вже неможливо покращити систему правосуддя, її треба створювати з нуля. А створення системи ефективного правосуддя вирішить абсолютну більшість проблем, які спонукають звертатися до Європейського суду з прав людини».
Чим більше українці звертаються до Європейського суду з прав людини, тим більше це може допомогти у формуванні справедливої судової системи в Україні, впевнений голова підкомітету парламентського з питань правосуддя Вадим Колесниченко. «Окреме рішення щодо заяви окремої людини не вирішує питання підняття загального рівня правосуддя в Україні. Але, безумовно, звертатися треба. Чим більше люди будуть звертатися, тим більша увага європейської спільноти буде прикута до систематичних порушень прав людини в галузі судочинства».
Лише близько 4 відсотків скарг Європейський суд з прав людини бере до розгляду, зазначають правозахисники, Так стається, бо позивачі часто порушують вимоги подачі заяви – або поспішають і звертаються до Страсбурзького суду раніше, ніж вони вичерпають усі засоби судового захисту у себе в державі, або навпаки, запізнюються і позиваються до Європейського суду пізніше, ніж через 6 місяців після рішення вітчизняної Феміди.