– Як Ви оцінюєте політичне становище в Україні перед другим туром виборів?
– На жаль, Україна зараз стоїть перед вибором між «дуже поганим» і «дуже поганим». Це не означає, що це два однакові зла, але очевидно, що ні Віктор Янукович, ні Юлія Тимошенко, ставши Президентом України, не розв’яжуть головної проблеми – жорсткого протистояння двох частин суспільства. Одна – це та, яка спрямована в майбутнє, в цивілізацію, а друга тягне назад, до варварства. Це не проблема розподілу за національною ознакою, чи на схід і захід, це абсолютно різна система цінностей у двох величезних, майже рівних частин народу. Жоден із цих претендентів головного завдання – завдання консолідації суспільства – не виконає. І тому це вибір між «дуже поганим» і «дуже поганим».
– Чи є політичне майбутнє у Віктора Ющенка, на Вашу думку?
– Ющенко назавжди увійде в історію як великий реформатор України, ніяких сумнівів у цьому немає. Водночас він увійде в історію як людина, яка не змогла реалізувати велетенський потенціал довіри, він міг зробити набагато більше. Він ідеолог, а не політик, саме політична слабкість призвела до того, що ми сьогодні бачимо.
– Чи Ви підтримали когось із кандидатів?
– Намагався підтримувати Ющенка і робив усе, що в моїх силах, я маю на увазі морально тощо. Фінансово я в цій кампанії участі не брав, на відміну від 2004 року, коли підтримував демократичні інститути в Україні. А щодо моїх уподобань нині, в цьому виборі між «дуже поганим» і «дуже поганим», то, як я вже сказав, розмір зла різний, тому я безперечно хотів би, щоб виграла Тимошенко.
– У чому полягає нинішня російська політика щодо України? Чи є у Росії свої, скажімо так, агенти впливу?
– Російські інтереси величезні. Я взагалі вважаю, що немає важливішої зовнішньополітичної проблеми для Росії, ніж Україна. Майбутнє Росії вирішується в Україні, а це розуміють, і ті, хто хоче, щоб Росія стала цивілізованою країною, і ті, хто хоче, щоб вона залишилася в цьому варварстві, в якому вона перебуває. Просто цього разу все робиться грамотніше, я маю на увазі дії російських спецслужб, які просто заполонили Україну. Просто вони ведуть себе тихіше, не кричать, як минулого разу.
Путін не рве на собі сорочки, а просто тихо розвів, зокрема, Тимошенко, заспокоїв її. Ставку завжди робили на Януковича, бандитський режим у Росії, звісно, бачить свого в Януковичі. Просто тонше це робиться. Але це зовсім не означає, що сил докладають менше, ніж 2004 року. Я вважаю, що зусиль значно більше, і ресурс значно більший, просто все це тихо і непомітно, зокрема і для Заходу.
Захід укотре підтвердив свою повну імпотенцію, абсолютне нерозуміння важливості того, що відбувається. Я вважаю, що це в тисячу разів складніше, ніж те, що відбувається в Ірані, ніж те, що загалом відбувається на Близькому Сході, тому що тут вирішується не тільки майбутнє Росії, але тут взагалі вирішується майбутнє цінностей західної цивілізації.