Старий-новий театр імені Івана Франка

Рівно 90 років тому відбулася прем’єра вистави «Гріх» Володимира Винниченка. Тоді театр імені Франка очолював видатний український актор і режисер Гнат Юра.

І традиційний, і новаторський

Сьогодні в театрі готують кілька прем’єр, і одна з них – п’єса Семюеля Беккета «Останній запис Крепа», прем’єра якої відбудеться наприкінці тижня. У виставі зіграє відомий актор Лесь Сердюк.

Незважаючи на поважний вік, митець каже, що у театрі Франка він наймолодший, бо працює тут лише третій рік: «Звичайно, я ходив сюди (раніше) як глядач, – розповідає перед репетицією актор, – і до театру в мене було поблажливе ставлення. У державі заведено мати такий театр: класичний, з шароварами, з шапками та чобітьми. Але коли я сюди прийшов через 37 літ, я театр не впізнав, бо репертуар найрізноманітніший».

Також Лесь Сердюк вдячний театру за те, що він дає можливість грати Беккета й Гоголя, бо на телебаченні такі автори – рідкість.

Святкування триватимуть два місяці. У березні планують показати найкращі п’єси, а завершаться урочистості 27 березня в Міжнародний день театру.

З минулого – в майбутнє

Втім, франківці рахують не роки, а сезони. Так генеральний директор театру Михайло Захаревич працює вже 18 сезонів: «Ми граємо більше 300 вистав на рік, 300 000 глядачів, ми маємо гарне заповнення залу, в нас багато молоді».

Мрія Михайла Захаревича – це добудувати малу сцену театру Франка. Він сподівається закінчити її цього року і таким чином показувати дві вистави одночасно – творчий потенціал театру це дозволяє.Такі імена як Богдан Ступка, Наталя Сумська, Анатолій Хостикоєв, Олексій Богданович, Богдан Бенюк  дозволяють це планувати.

«Театр Франка, – говорить багаторічний «Швейк», актор Богдан Бенюк – це марка, це логотип і команда, де будь-хто хоче працювати. Ми зараз усі говоримо про 90-річчя, але всі підсвідомо думаємо про те, як би це нам зустріти 100-річний ювілей».