Фінський щоденник Savon Sanomat у світлі виборів Президента України пише, що Захід знехтував Україною: «З точки зору Західних демократій Україна втратила нагоду... Одна з найбільших країн Європи не спромоглася насолодитися плодами свободи, а замість цього опинилася у величезному боргу через хаотичний стан її економіки. Але й Західна Європа та решта західного світу не можуть почуватися невинними у втраті демократії. ЄС зміг прийняти центральноєвропейські країни колишнього Східного блоку у свої члени і взяти їх під своє крило, але знехтував Україною і цим порушив власні принципи...». «Для ЄС ісламська Туреччина виявилася як потенційний партнер важливішою, ніж Україна. Чому Захід залишив Україну напризволяще? Найкраще і найбільш правдоподібне пояснення полягає в тому, що матеріальні переваги перемогли над ідеалами», – підсумовує фінська газета.
Інтернет-версія польського видання Wprost коментує арешт СБУ п’ятьох осіб, звинувачених у тому, що вони намагалися одержати доступ в Одесі до секретної інформації на користь Росії. Видання підозрює, що за скандалом стоїть Президент України Віктор Ющенко. «Все було розіграно, як у фільмі про шпигунів. Офіцери ФСБ відправилися з Москви до Одеси. СБУ була сповнена рішучості не переривати цієї операції у критичний момент, а розкрити всю справу. Показати російських агентів, які хочуть викрасти українські таємниці, по телебаченню за кілька днів до другого туру виборів – це серйозна справа. Не секрет, що СБУ підпорядковується Ющенкові.., – зазначає Wprost. – Можливо, він хотів показати, що держава – в небезпеці, а тому у цьому становищі нема іншого вибору, як оголосити вибори недійсними?»
А брюссельський тижневик European Voice, що висвітлює проблеми Європейського Союзу, вмістив статтю у пам’ять про колишнього директора Української редакції Радіо Свобода Романа Купчинського, який відійшов у вічність. «У своїй свободі вони не мали батьківщини. У своїй батьківщині вони не мали свободи. Роман Купчинський – солдат як у однострої, так і без нього, який помер 19 січня у віці 65 років, був одним із найбільш дивовижних людей, які вели, здавалося, безнадійну, але врешті-решт тріумфальну боротьбу проти захоплення Радянським Союзом влади у східній половині Європи... Син українських емігрантів у Сполучених Штатах, він служив у американській армії у В’єтнамі, вів кампанії на підтримку політичних в’язнів та важку боротьбу в інформаційній війні проти радянського панування в Україні. Та на відміну від багатьох інших солдатів «холодної війни», він не оголосив перемогу і не пішов у відставку 1991 року. Він повернув зброю проти нового, більш підступного, ворога: проти зрощення між організованою злочинністю та колишніми радянськими спецслужбами, а зокрема проти вражаючої корупції у нафтогазовій промисловості. Багатьох людей називають «ходячою енциклопедією». Але Купчинський заслуговує на такий титул... Купчинський був емблемою покоління, що уникло тоталітаризму і знайшло нові домівки на Заході... Живучи на Заході, вони зрозуміли набагато краще, ніж більшість співвітчизників удома, як справді функціонує життя у багатому, вільному світі, на добре це чи на зле. Але вони також мали глибокі знання історії й традицій своєї країни – у деяких випадках кращі, ніж у людей, які жили під радянською владою...». «Він продовжував читати, писати і говорити, розпалений страхітливими дозами нікотину та алкоголю, до самої смерті. Що ж ми робитимемо без нього?», – запитує брюссельське видання.