Клаус і Юрій Кіладзе чекали на правосуддя понад 70 років. У вівторок, 2 лютого, Європейський суд з прав людини вирішив, що грузинська влада має заплатити братам по чотири тисячі євро кожному. Клаус Кіладзе сподівається, що інші його співвітчизники тепер зможуть також отримати відшкодування за страждання, яких зазнали у 1930-ті роки від сталінського режиму. «Прямих жертв, мабуть, серед нас уже немає. Це їхні діти живі, і вони можуть скористатися», – говорить 83-річний Кіладзе.
Його батька стратили в часи сталінського терору, а матір, як дружину «зрадника», на 8 років послали до ГУЛАГу. Їхню квартиру конфіскували з усім майном. Братів відправили до дитячого будинку в Росії. «Наша бабуся дуже старалас і через два роки звідти нас визволила», – згадує Кіладзе.
У 1998 році, через сім років після розвалу Радянського Союзу, родину Кіладзе визнали жертвами політичних репресій. У 2005 брати зажадали морального і фінансового відшкодування, посилаючись на грузинський закон про захист репресованих осіб.
Але грузинські суди їхні позови відхилили, обґрунтовуючи це тим, що Грузія ще не має законів, щоб обрахувати можливу суму компенсації. Кіладзе звернулися до Страсбурга.
Європейський суд не лише захистив братів, але й дав розпорядження грузинській владі заповнити юридичну прогалину.
Філіп Ліч – юрист у Європейському правозахисному центрі у Лондоні, який допомагав братам подавати позов. Він наголошує: «Що важливо, дуже важливо, це те, що суд постановив: грузинська влада тепер має виконувати закон, слід передбачити для цього відповідний бюджет».
Грузини не тільки жертви, але й співучасники злочину?
Грузія завжди виконувала рішення Страсбурзького суду, і цей вердикт не буде винятком, запевнює перший заступник міністра юстиції Грузії Тіна Бурджальяні. Але вона також висловлює жаль через те, що в позові немає згадки про роль Росії.
«Я не буду обговорювати те, чи Росія мала нести відповідальність. Позов подали проти Грузії, і суд не може розширювати коло відповідачів. Такої процедури немає. Мабуть, було б краще, якби юристи, які працювали з позивачами, подумали про це», – говорить грузинський урядовець.
Можна очікувати, що рішення Страсбурзького суду розсердить тих грузинів, які переконані, що їхня країна була окупована, і які вважають Росію спадкоємицею держави, що чинила масові розправи.
Водночас чимало грузинів вважають, що їхні співвітчизники поділяють відповідальність за злодіяння в ім’я комунізму. На це звертає увагу Тамар Хідашелі, яка очолює Асоціацію молодих юристів Грузії і яка допомагала братам Кіладзе подавати позов до Європейського суду з прав людини. За її словами, хоча Грузія входила до Радянського Союзу, політичні репресії чинили представники грузинських правлячих кіл. «Справді, накази часто приходили з Москви, але я не думаю, що це завжди було так», – зазначає Хідашелі.
За даними грузинської влади, право на компенсацію за злочини радянських часів у Грузії нині мають 16 тисяч осіб.