«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє» – ці слова латиною важко побачити знизу. Саме вони написані під двометровою скульптурою задумливого Ісуса на даху каплиці. Христос із сумом дивиться донизу, на щоденну людську суєту.
Скульптура зроблена з каменя з використанням металу, з якого виготовлений вінок. Львів’яни мають щастя підіймати свої очі на схилену кам’яну постать Христа, який ніби їх застерігає.
Іконографія скорботного Ісуса найчастіше зустрічається в народному мистецтві, у придорожніх каплицях. Чому саме таку скульптуру вирішив поставити на родинній каплиці заможний купець Боїм? Цього достеменно не відомо, як і не виявлено ніяких первинних витоків, невідоме ім’я автора цієї знаменитої скульптури.
Скульптурою Христа Боїм виражав свій протест
Президент Фонду збереження історико-архітектурної спадщини Львова Андрій Салюк упродовж десяти років досліджує каплицю Боїмів, а його громадська організація опікується унікальною пам’яткою архітектури. Він припускає, що ця скульптура зроблена Георгієм Боїмом для себе. Адже перш аніж стати католиком, він був протестантом. Оскільки всі елементи в каплиці мають глибинне значення, відтак не випадково з’явився і образ скорботного Ісуса, що не було характерним для католицизму того часу.
«Мені здається, що саме відомий художник Дюрер найбільш розвинув тему скорботного Христа. На його знакових роботах зображений саме такий Ісус. Він до цієї теми звертався навіть у саркастичному проекті на честь перемоги над селянами у селянській війні в 16-му столітті. Митець увінчав скульптуру скорботного селянина, який журиться над поразкою. Посадив селянина у таку позу, в якій попередньо Дюрер зображав Христа, і подає цей образ, порівнюючи селянина з тугою, яку мав Христос на горі Оливній», – розповідає Андрій Салюк.
За його словами, він не випадково це пригадав, оскільки, каже він, відомий німецький художник Альбрехт Дюрер прихильно ставився до реформації: «Георгій Боїм теж був протестантом, допоки не приїхав у Львів. Тут він прийняв католицизм. Про це мовиться в численних архівних матеріалах. Але чи навернувся він щиро і духовно, чи для того, щоб бути тут патрицієм, нормально існувати в католицькому світі?»
Як каже Андрій Салюк, він дійшов до висновку, що в цьому разі використано скульптуру Христа скорботного, іконографія якого йде саме від Дюрера, симпатика реформації. «Скорботний селянин визнав поразку. Боїм скорився з переходом на католицизм. Можливо, він сумує і переймається цією темою, а, можливо, у душі, глибоко в серці лишаються речі, які вилились у такій формі цього протесту. Тому що для католицизму таке зображення Христа стало традиційним значно пізніше», – каже Андрій Салюк.
Численні таємниці каплиці Боїмів
Дослідник припускає, що автором скульптури міг бути Андрій Бемер, німець за походженням, якого називають архітектором родинної усипальниці. Каплицю було побудовано на території тогочасного міського цвинтаря поблизу Латинської катедри.
Саме Андрій Бемер, імовірно, і переконав Георгія Боїма будувати каплицю не в стилі пізнього ренесансу, а в стилі маньєризму. Це є також загадкою пам’ятки архітектури, чому Боїм змінив свою думку.
Як залишається таємницею і те, чому в каплиці зображено сюжет старозавітного жертвоприношення ягняти, а Таємна вечеря в іконостасі представлена не в центрі каплиці, як і саме розп’яття Ісуса. Ймовірно, коли компонували композицію інтер’єру, в це вкладався глибокий зміст, але його ще мають розкрити теологи.
Каплиця була різнокольоровою, а не сірою
Андрій Салюк каже, що каплицю Боїмів покривали фарбою чотири рази, а в первісному вигляді вона була не темною і сірою, а різнокольоровою, і зовні, і всередині. Про це, за його словами, свідчить наявність поліхромії, тобто багатобарвного фарбування.
«Наші дослідження якраз доводять, що весь отой чорний фасад був розмальований. Усі скульптури на фасаді були розмальовані, як скульптури в інтер’єрі. Червоні плащі, намальоване обличчя, намальовані очі. Уявіть собі, як вона виглядала. Каплиця була кольоровою, і це до нашого сумного розуміння відправи за упокій», – каже дослідник.
Сучасні технічні можливості дозволяють так підсвітити будівлю, щоб уночі вона отримувала первісний кольоровий вигляд. Наразі це лише у мріях президента Фонду збереження історико-архітектурної спадщини Львова.
Походження Георгія Боїма – теж загадка
Усі елементи каплиці збереглись, зокрема, й усі первісні дерев’яні елементи інтер’єру. Це, зокрема, й дерев’яні поліхромні лави, які розписані рослинним орнаментом в угорському стилі. Виявляється, їх було більше, ніж залишилося.
Вхідні двері у каплицю замінили, за припущенням Андрія Салюка, найпізніше на початку XIX століття. Але ковані елементи – замок, ручка, оздоблення – оригінальні, перенесені з первісних дверей на нову дерев’яну основу.
Легендою виявилось те, що родина Боїмів могла підземним ходом проходити зі свого помешкання на Староєврейській вулиці до каплиці. Під землею неможливо було пройти, бо там були крипти з похованнями і відповідний запах.
Останні археологічні дослідження показали, що крипти під родинною усипальницею Боїмів були ще до її побудови, під іншою попередньою спорудою. Прохід під землею міг використовуватися для іншої каплиці, але не родиною Боїмів, зазначає Андрій Салюк.
До того ж достеменно не відомо, де саме мешкала родина. Одна з версій, що її будинок був на вулиці Шевській.
У каплиці Боїмів відправляли служби переважно за упокій. У криптах усипальниці спочивали три покоління Боїмів. Усього в усипальниці було поховано 14 членів родини Боїмів.
Австро-угорська влада на початку XIX століття перенесла всі поховання з центральної частини міста на нові львівські цвинтарі. Але де саме перепоховані Боїми, не відомо – на Личаківському чи на Стрийському.
Якщо на останньому, то цей цвинтар був зруйнований, і деякі скульптури перенесли на Личаків. Решту кам’яних надгробків просто подрібнили на щебінку і нею посипали доріжки в місті.
Немає однозначної відповіді дослідників і щодо походження відомого купця Георгія Боїма, який приїхав до Львова у XVI столітті з Угорщини.
Скульптура зроблена з каменя з використанням металу, з якого виготовлений вінок. Львів’яни мають щастя підіймати свої очі на схилену кам’яну постать Христа, який ніби їх застерігає.
Іконографія скорботного Ісуса найчастіше зустрічається в народному мистецтві, у придорожніх каплицях. Чому саме таку скульптуру вирішив поставити на родинній каплиці заможний купець Боїм? Цього достеменно не відомо, як і не виявлено ніяких первинних витоків, невідоме ім’я автора цієї знаменитої скульптури.
Скульптурою Христа Боїм виражав свій протест
Президент Фонду збереження історико-архітектурної спадщини Львова Андрій Салюк упродовж десяти років досліджує каплицю Боїмів, а його громадська організація опікується унікальною пам’яткою архітектури. Він припускає, що ця скульптура зроблена Георгієм Боїмом для себе. Адже перш аніж стати католиком, він був протестантом. Оскільки всі елементи в каплиці мають глибинне значення, відтак не випадково з’явився і образ скорботного Ісуса, що не було характерним для католицизму того часу.
«Мені здається, що саме відомий художник Дюрер найбільш розвинув тему скорботного Христа. На його знакових роботах зображений саме такий Ісус. Він до цієї теми звертався навіть у саркастичному проекті на честь перемоги над селянами у селянській війні в 16-му столітті. Митець увінчав скульптуру скорботного селянина, який журиться над поразкою. Посадив селянина у таку позу, в якій попередньо Дюрер зображав Христа, і подає цей образ, порівнюючи селянина з тугою, яку мав Христос на горі Оливній», – розповідає Андрій Салюк.
Як каже Андрій Салюк, він дійшов до висновку, що в цьому разі використано скульптуру Христа скорботного, іконографія якого йде саме від Дюрера, симпатика реформації. «Скорботний селянин визнав поразку. Боїм скорився з переходом на католицизм. Можливо, він сумує і переймається цією темою, а, можливо, у душі, глибоко в серці лишаються речі, які вилились у такій формі цього протесту. Тому що для католицизму таке зображення Христа стало традиційним значно пізніше», – каже Андрій Салюк.
Численні таємниці каплиці Боїмів
Дослідник припускає, що автором скульптури міг бути Андрій Бемер, німець за походженням, якого називають архітектором родинної усипальниці. Каплицю було побудовано на території тогочасного міського цвинтаря поблизу Латинської катедри.
Саме Андрій Бемер, імовірно, і переконав Георгія Боїма будувати каплицю не в стилі пізнього ренесансу, а в стилі маньєризму. Це є також загадкою пам’ятки архітектури, чому Боїм змінив свою думку.
Як залишається таємницею і те, чому в каплиці зображено сюжет старозавітного жертвоприношення ягняти, а Таємна вечеря в іконостасі представлена не в центрі каплиці, як і саме розп’яття Ісуса. Ймовірно, коли компонували композицію інтер’єру, в це вкладався глибокий зміст, але його ще мають розкрити теологи.
Каплиця була різнокольоровою, а не сірою
«Наші дослідження якраз доводять, що весь отой чорний фасад був розмальований. Усі скульптури на фасаді були розмальовані, як скульптури в інтер’єрі. Червоні плащі, намальоване обличчя, намальовані очі. Уявіть собі, як вона виглядала. Каплиця була кольоровою, і це до нашого сумного розуміння відправи за упокій», – каже дослідник.
Сучасні технічні можливості дозволяють так підсвітити будівлю, щоб уночі вона отримувала первісний кольоровий вигляд. Наразі це лише у мріях президента Фонду збереження історико-архітектурної спадщини Львова.
Походження Георгія Боїма – теж загадка
Усі елементи каплиці збереглись, зокрема, й усі первісні дерев’яні елементи інтер’єру. Це, зокрема, й дерев’яні поліхромні лави, які розписані рослинним орнаментом в угорському стилі. Виявляється, їх було більше, ніж залишилося.
Вхідні двері у каплицю замінили, за припущенням Андрія Салюка, найпізніше на початку XIX століття. Але ковані елементи – замок, ручка, оздоблення – оригінальні, перенесені з первісних дверей на нову дерев’яну основу.
Легендою виявилось те, що родина Боїмів могла підземним ходом проходити зі свого помешкання на Староєврейській вулиці до каплиці. Під землею неможливо було пройти, бо там були крипти з похованнями і відповідний запах.
Останні археологічні дослідження показали, що крипти під родинною усипальницею Боїмів були ще до її побудови, під іншою попередньою спорудою. Прохід під землею міг використовуватися для іншої каплиці, але не родиною Боїмів, зазначає Андрій Салюк.
До того ж достеменно не відомо, де саме мешкала родина. Одна з версій, що її будинок був на вулиці Шевській.
У каплиці Боїмів відправляли служби переважно за упокій. У криптах усипальниці спочивали три покоління Боїмів. Усього в усипальниці було поховано 14 членів родини Боїмів.
Австро-угорська влада на початку XIX століття перенесла всі поховання з центральної частини міста на нові львівські цвинтарі. Але де саме перепоховані Боїми, не відомо – на Личаківському чи на Стрийському.
Якщо на останньому, то цей цвинтар був зруйнований, і деякі скульптури перенесли на Личаків. Решту кам’яних надгробків просто подрібнили на щебінку і нею посипали доріжки в місті.
Немає однозначної відповіді дослідників і щодо походження відомого купця Георгія Боїма, який приїхав до Львова у XVI столітті з Угорщини.
