Москва – Лідери двох найбільших партій Росії – «Єдиної Росії» і «Справедливої Росії» – і одночасно спікери двох палат Федеральних зборів Борис Гризлов і Сергій Миронов підписали угоду про співпрацю. У підписаній між партіями угоді сказано, що вони мають намір створювати коаліцію при вирішенні найважливіших для країни питань. Після підписання документа голова Держдуми Росії Борис Гризлов заявив, що «Єдина Росія», маючи більшість представників в Раді Федерації, «вважає за можливе підтримувати Миронова на посаді голови» палати.
Здавалося б, звичайна угода, однак те, що відбувалося перед її підписанням, ілюструє, що таке сучасна російська політична система. А перед цим Сергій Миронов несподівано був зарахований до опозиціонерів і головних ворогів влади – так, саме він, третя особа в державі! Сталося це після того, як в одній з телепрограм Миронов заявив, що не підтримує економічної політики уряду Володимира Путіна і йому не подобається ідеологія «Єдиної Росії».
При цьому варто ще раз нагадати, що сам Миронов – лідер іншої партії, «Справедливої Росії», яка є нібито опозиційною і начебто лівою. І якщо вже це опозиційна партія – так її лідер за визначенням повинен виступати з критикою влади.
Але в «Єдиній Росії» вирішили інакше. Вже наступного дня після виступу Миронова функціонери цієї партії стали говорити про зраду і дворушництво спікера верхньої палати, про те, що йому потрібно... подарувати ящик апельсинів, тому що він наближає «помаранчеву» революцію. І взагалі його треба відкликати з верхньої палати парламенту.
В останній заяві проявляється вся дивовижність російської політичної системи. Миронов делегований до Ради Федерації від законодавчих зборів Петербурга, в якому більшість становлять саме депутати від «Єдиної Росії». Чому вони його обрали? Напевно, їм так сказали. Голова Ради Федерації – теж особа, що не призначається, а обирається. Більшість у верхній палаті ... у «Єдиної Росії». Чому її члени обрали Миронова своїм спікером?
Ну, напевно, їх попросили в Кремлі. А раз попросили направити до Ради Федерації лідера опозиційної партії і обрати його головою – то не відкликати ж його через заяви критичного характеру? Тим більше, що й раніше Миронов намагався грати в опозиціонера – то висунув свою кандидатуру на президентських виборах 2004 року, щоб змагатися з самим Путіним, то говорив про «безликість» «Єдиної Росії».
Ситуація в Росії зараз інша, ніж за часів путінського президентства. І влада явно нервує – інакше не посилала б спецкомісію після 10-тисячного мітингу в Калінінграді. Кожний прояв соціального невдоволення здається ситим номенклатурникам початком справжніх масових соціальних протестів. І вони ревно стежать: хто перший побіжить з корабля? Чи не критикує Миронов по-справжньому або він має таке завдання? Проте угода про дружбу між партією Путіна і партією Миронова мала засвідчити: хвилюватися не варто. Миронов все робить правильно...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода