Київ – Москва: Янукович наступає на граблі Кучми

Паралелі очевидні. На той час в білокам’яній досягло апогею роздратування самостійницькою політикою Кравчука. Будь-який не узгоджений з Москвою крок сприймався як антиросійський. Це роздратування вилилося, зокрема, в ухвалення 9 липня 1993 року рішення російського парламенту про надання Севастополю статусу російського міста, у безпрецедентній за своєю нетактовністю фразі Президента Росії Бориса Єльцина під час прес-конференції 13 червня 1993 року, коли він пообіцяв перекрити Україні нафтовий краник, якщо вона буде надто неслухняною.

Звісно, сьогодні вплив російських ЗМІ на нас далеко не такий, як тоді. Але кремлівські діячі вже не тільки погрожують, але і перекривають газовий краник, намагаючись вину перекласти на Київ. Президент сусідньої держави публічно читав нотації нашому Президентові у своєму відкритому листі. Правда, кремлівське невдоволення Ющенком зіграло мінімальну роль у його поразці. Він програв насамперед через провал своїх обіцянок здійснити реформи. Тим не менше, прагнення Москви і зацікавленість її у втручанні в українські внутрішні справи залишається сьогодні чи не сильнішою, ніж тоді.

Москва з радістю сприйняла висловлені в перші дні перебування Кучми при владі ідеї щодо зовнішньої політики: «На сьогодні саме на цій території зосереджені життєво важливі національні інтереси України». «Ми повинні бути не просто присутніми у Співдружності незалежних держав, а навчитися активно впливати на політику всередині Співдружності, рішуче відстоюючи свої інтереси, не забуваючи, зрозуміло, і про наших партнерів». Президент Кучма згадував у своїй промові західні країни, відносини з якими повинні бути наповнені «новим реальним змістом», але стратегічним партнером України він називав Росію.

Янукович теж хоче сподобатися Кремлю

Віктор Янукович ще до свого оголошення Президентом України уже намагався сподобатися Кремлю. В інтерв’ю російському телебаченню він не виключав можливості перебування Чорноморського флоту Росії на території України і після закінчення відповідної угоди 2017 року. Це при тому, що Основний Закон України забороняє розташування на території держави іноземних військових баз. Він також запросив росіян до участі у співволодінні українською газотранспортною системою, хоча продаж її заборонений законом. Він заявив, що вступ до НАТО не стоїть на порядку денному для України – такого рішення Росія домагалася весь час перебування при владі Ющенка. Отож, виглядає, наче Київ і Москва починають дружити сім’ями. Але досвід Кучми викликає скепсис щодо цього.

Свого часу Кучма швидко розчарувався «дружбою» з боку Москви, яка бачила її аж ніяк не у вигляді рівноправного співробітництва. Кореспондент інформаційного агентства «Рейтер» Рон Попескі писав, що, під час зустрічі з керівництвом цього агентства 7 лютого 1995 року Президент України, описуючи ситуацію в СНД, сказав: «Нині ми граємо у футбол в одні ворота. Росія стоїть на одинадцятиметровій позначці і б'є усім голи». Він заявив також, що Росія намагається несправедливо використати решту колишніх радянських республік. Український президент так само висловлював невдоволення двосторонніми українсько-російськими взаємовідносинами.

Як повідомило агентство «Інтерфакс-Україна», 26 жовтня 1995 року Президент Кучма, перебуваючи у Бразилії, заявив, що «Росія у відносинах із іншими країнами Співдружності незалежних держав діє лише з огляду на власні інтереси». Одним із підсумків діяльності Леоніда Кучми – ухвалення рішення про рух до вступу у Північноатлантичний альянс.

Лишається сподіватися, що Янукович теж не дуже довго буде відверто прогинатися під інтереси Москви. Бо вимоги з боку Кремля будуть все нові і нові і закінчаться лише тоді, коли Київ знову стане провінцією Російської Федерації.

Юрій Луканов, автор книжки «Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми».

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.