В Угорщині вшановують пам’ять жертв комунізму
Угорщина – 25 лютого в Угорщині вшановують пам’ять жертв комунізму. Громадяни цієї країні постраждали від соціалістичних експериментів двічі – у 1919 році й у період 1947-1989 років. І хоча дехто з істориків називає проміжок часу від 1956-го до 1989 року «м’якою» диктатурою комуністичного лідера Яноша Кадара, не всі в Угорщині з таким терміном погоджуються.
День пам’яті жертв комунізму в Угорщині відзначають із 2000 року з ініціативи уряду консерваторів під керівництвом Віктора Орбана. Саме тоді в міністерстві освіти та культури міркували над тим, як можна систематизувати знання про ці два комуністичні періоди угорської історії, щоб вони стали не лише частиною розділу підручників історії, а й виховним процесом молоді.
Однією з учасниць таких нарад була історик Аґнеш Ґеребен, чия родина безпосередньо постраждала від комуністичних репресій.
«У нас була мета доносити до молоді та дорослих правду про так звану м’яку чи жорстку диктатуру комуністів, про те, яка для цього існувала передумова, як ці знання впливають на наше сьогоднішнє життя.Тоді відбулися три такі наради, однак, мушу визнати, що упродовж останніх 10 років маємо більш ніш скромні результати», – каже пані Аґнеш.
У 2000 році міністерством освіти керував Золтан Покорні, який згодом змінив Віктора Орбана на посаді голови урядової республіканської партії, що програла парламентські вибори 2002 року. Однак, суспільно-освітні ініціативи консерваторів не отримали належної підтримки серед членів нової урядової коаліції центристів та лібералів.
Минуле повертається, якщо про нього забувають
Аґнеш Ґеребен зазначає, що нині про злочини комунізму переважно розповідають угорцям історики, які є членами неурядових організацій.
Між тим, без цих знань нині, в умовах функціонування демократичних інституцій, для деяких людей чи громадських угруповань існує спокуса впасти у крайнощі правого чи лівого екстремізму, вважає пані Аґнеш, маючи на увазі зростання популярності ультраправих партій Угорщини, окремі члени яких навіть стали членами Європарламенту.
«Нині нема іншої ради, – продовжує Аґнеш Ґеребен, – як знову спробувати говорити про утиск свобод за комунізму, пояснювати молоді, яким був цей режим, як він впливав на життя пересічної людини, котра, скажімо, не могла отримати закордонного паспорту чи вступити до університету, бо не походила з робітників чи селян...».
В Угорщині найбільш повну картину про антинародні режими ХХ століття, що діяли в країні, можна отримати в столичному музеї тоталітаризму, де досліджують цей період історії на науковому рівні. Із 2003 року в цьому закладі відбулося кілька заходів, у тому числі наукових конференцій та тематичних мистецьких виставок, присвячених Голодомору в Україні.