Ознайомитись з історією Личаківського некрополю, іменами видатних львів’ян, уже можна без екскурсовода. Працівники музею створили документальний фільм «Стежками Личаківського некрополю» у кількох мовах. Фільм транслюється на моніторі електромобіля, яким їдеш і водночас оглядаєш цвинтар.
Хоча, як на мене, піша прогулянка набагато цікавіше і незалежно чи то у дощ ранньою весною, чи у зимовий день, чи у золоту осінь. У кожну пору цвинтар спонукає на глибокі думки.
Однак ані дня, ані тижня не вистачить, щоб обійти площу понад 40 гектарів і оглянути місця поховань, а х понад 10 тисяч. Це видатні люди різних національностей, віросповідань і фахів за життя. Іван Франко, Соломія Крушельницька, Степан Гжицький, Іван Труш, Маркіян Шашкевич, Євген Петрушевич, Олекса Новаківський, Володимир Івасюк та десятки і сотні інших відомих постатей, які жили і працювали у Львові .
Заможні городяни не шкодували грошей на створення скульптур на Личакові
Личаківський цвинтар, відкритий у 1786 році, є одним з небагатьох у Європі, який зберігся дотепер. Найкращий у Львові садівник Бауер, який до слова теж спочиває на Личакові, планував алеї.
Заможні городяни не шкодували грошей для створення надмогильних пам’ятників, каплиць і гробівців, запрошуючи скульпторів зі світовими іменами – Гартмана Вітвера, Антона Шімзера, Пауля Ойтельє, Сергія Литвиненка, Андрія Коверка та багатьох інших. Вони створили сакральні пам’ятки різних стилів, які домінували у європейському мистецтві у той чи інший період.
Тут є зразки еклектизму, сецесії, ренесансу, готики, бароко. Вітвер створив чотири скульптури на фонтанах на площі Ринок. А на Личаківському цвинтарі привертає увагу його монументальна робота на могилі Марії Анни Понінської. Скульптурами цього митця прикрашена найдавніша каплиця Дунін-Борковських. Вітвера називають засновником фігуративної різьби.
Донині збереглись на Личаківському цвинтарі і по Україні близько 20 скульптур видатного митця Антона Шімзер, який вирізнявся своїми багатофігурними композиціями. Лишень варто оцінити пам’ятник його авторства Тренклів, Браєрів, Вайглів. Шімзер часто творив на скульптурах вінки з маківок, як символ вічного сну і забуття.
Музей меморіальної пластикиЛьвівський скульптур Микола Посікіра автор десятків надмогильних пам’ятників на Личаківському цвинтарі. Скульптор каже, що Личаківський некрополь – це мистецький музей меморіальної пластики.
«На цвинтарі бачимо стару пластику дуже гарних майстрів навіть XVIII століття. Це сакральна пластика, меморіальна. Тільки на скульптурах вівера все можемо побачити і ще вражають ті визначні постаті, які там поховані, кожен викликає з них якісь емоції і заставляє задуматись, чи я щось добре роблю у цьому житті. Цвинтар – це відображення культури нації, як ми ставилось до некрополя, такими ми є. Личаків поєднує минуле, сьогодення і є місце для майбутнього», – зазначив Микола Посікіра.
Гортаючи сторінки цвинтарних книг, можна одразу побачити як змінювалась влада в Галичині. Спершу записи велись німецькою, потім польською, тоді російською, знову польською і врешті українською мовою. А перший напис українською мовою зроблений у 1862 році на місці поховання українського вченого Лева Сосновського.
Кожен надгробок на Личаківському цвинтарі варто уважно споглядати, щоб не лише оцінити майстерність, стиль, але й глибинний зміст. Надмогильні скульптури вражають львівського фотомитця Любомира Крису, одного з авторів путівника «Личаківський некрополь». Тут інформація і фотографії про 700 відомих людей, які спочивають на Личакові.
«Найцікавіше це пізнання, матеріал важкий і великий, обширний. Коли працювали над книгою, важко було все вкласти в голові, виокремити головне. Це є мистецтво, велике мистецтво на цвинтарі, яке ніхто не хоче бачити. Чомусь вважають, що цвинтар тільки поховати людину. Але це є місто, так місто мертвих, але з високого рівня мистецтвом, яке нам залишили у спадок. Кожен пам’ятник має цінність», – каже львівський фотомитець.
Дослідники шукають місце поховання козаків 9 років тому у музеї «Личаківський цвинтар» створили науковий відділ, який досліджує поховання. Були віднайдені десятки могил уже призабутих імен, серед яких Осипа Турянського, Василя Глуховецького. За словами директора музею-заповідника Ігоря Гавришкевича, донині є ще недосліджені сторінки в історії цвинтаря.
«Невідомо, скільки усього було на Личакові. Свого часу, коли будували на вулиці Князя Романа. Там виявили понад 100 останків козаків, які загинули в період облоги Львова військами Богдана Хмельницького. Їх ексгумували і поховали на цвинтарі, але де саме ми не знаємо, не можемо знайти. Ми будь які сліди намагаємось ретельно реєструвати і шукати. Потребують дослідження поховання першої Світової війни, зокрема Австрійської, Російської царської армії. Є старі карти, які ми маємо, по них намагаємось вивчати», – зазначив Ігор Гавришкевич.
Личаківський цвинтар називають високомистецьким музеєм некропольних скульптур у Європі. Цікаво, а що промовлятимуть сучасні цвинтарі майбутнім поколінням?