Давайте посміємося разом із Бандерою

Ту вулицю чи не ту – яка, здавалося б, різниця? Але ось вам кілька цікавих прикладів. Свого часу радянський уряд відправив у заслання знаменитого правозахисника і вченого академіка Андрія Сахарова. Тільки-но брежнєвці його запхали до міста Горького, а тут здрастуйте вам – у Вашингтоні площу його іменем назвали. Взагалі то ініціатива розкішна, але американцям забракло чи то мужності, чи то нахабства – вони таку назву дали площі, яка розташована навпроти радянського посольства, а не ту, на якій саме радянське посольство розташоване. Тим не менше, совки аж шкварчали від люті.

Ще краще відзначилися тернопільці. Перша демократично обрана Тернопільська міська Рада ухвалила перейменувати вулицю Леніна на вулицю Степана Бандери. Рішення цілком природне для міста, мешканців якого комуністи мордували тисячами. Але іронія полягала в тому, що саме на цій вулиці був розташований місцевий КДБ. Тоді СРСР доживав останні дні і Комітет державної безпеки ще не перетворився на СБУ. КДБ воював проти Бандери не на життя, а на смерть. Він же і організував вбивство провідника ОУН. А тут раптом ця організація отримала адресу, названу на честь вбитого нею діяча. Це ж порушення всіх принципів. Але ж кадебісти теж не ликом шиті, кмітливі хлопці – недарма їх по всяких секретних школах навчали. Вони поміркували трохи і змінили адресу. Ні, не переїхали, залишилися в цій же споруді. Просто центральний вхід перенесли на іншу стіну свого будинку, яка виходила відповідно на іншу вулицю.

Аналогічна історія сталася і в Одесі. На початку 1990-х років за часів першого мерства Едуарда Гурвіца одесити почали повертати вулицям старі назви. Вулиці Бабеля повернули найменування Єврейської. І саме на ній стоїть СБУ. Цей заклад формувався із працівників КДБ, а кадебістів колишніх, кажуть, не буває. Тому нову назву вони сприйняли близько до серця. Не тому, що антисеміти, а тому, що КДБ свого часу боровся, аби євреї не виїздили до Ізраїлю. Одеські бійці невидимого фронту, подібно до своїх тернопільських колег, перенесли вхід на вулицю Карла Маркса. А тут вона Єкатерининською стала – на честь цариці Катерини. Такий підхід ще нестерпніший для нащадків чекістів, які з царями і їхніми прислужниками люто боролися. Тож довелося вхід на провулок Грибоєдова переносити. Але одесити все ж таки підтвердили свою прихильність до гумору і прізвище російського письменника змінилося на ім’я соратника Бандери – головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Довелося одеським чекістам вибирати з двох лих менше. Вони повернулися на вулицю Єврейську. Ось така в них нещасна доля.

Не менш кумедна історія сталася і з Українською православною церквою Московського патріархату. На її сайті тепер можна прочитати адресу – вулиця Івана Мазепи, 25, себто колишня Січневого повстання. Оскільки ця церква колись піддала Мазепу анафемі, то для неї цей діяч ще гірший, ніж Бандера для КДБ.

І ось тепер повернімося до питання: яку ж вулицю в Києві краще назвати іменем Бандери? Просто треба поміркувати, кому покійний Бандера найбільше жити не дає. Чи не кремлівським начальникам, які, здається, навіть уві сні його сварять? Тут он і ще один нащадок чекістів Володимир Путін щось таке прорік розлючене з нагоди присвоєння Бандері звання Героя України. Отож, варто Повітрофлостький проспект перейменувати на Бандери. Уявляєте собі на бланку посольства Росії, яка стрімко встає з колін, адреса значиться проспект Бандери?

Боюся, що гумор у наших керівників у дещо іншому напрямку спрацює. Вони, скоріше, назвуть цей проспект іменем Путіна. Ото будемо сміятися, чи не так?

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.