Британія воліє сама контролювати свої кордони, або чому Лондон не вступив до «шенґенської зони»
Лондон – Цього року минає вже чверть століття відтоді, як 5 країн старої Європи підписали у люксембурзькому містечку Шенґені угоду, покликану скасувати систематичний контроль на внутрішніх кордонах між ними. Минули роки, і нині членами «шенґенської зони» є 25 європейських країн. Велика Британія та її сусідка Ірландська Республіка стали єдиними країнами ЄС, які відмовилися впровадити більшість положень цієї угоди і, зокрема, скасувати паспортний контроль на своїх кордонах. Які ж причини рішення Лондона щодо неприєднання?
Пам’ятник Шенґенській угоді в Шенґені в Люксембургуx
Пам’ятник Шенґенській угоді в Шенґені в Люксембургу
Рішення Великої Британії не приєднуватися до більшості положень Шенґенської угоди, яка ліквідувала паспортний контроль на внутрішніх кордонах країн-учасниць, але водночас посилила його на зовнішніх кордонах, було викликане низкою причин. По-перше, більшість громадян країни досить скептичні щодо надмірної, як вони вважають, централізації у рамках ЄС, і для них віддати справу охорони кордону Британії у чужі руки виглядає неприйнятним, каже політичний оглядач Марк Ковелл.
«Річ у тім, що не можна вступати до «шенґенської зони», якщо не маєш абсолютної впевненості у безпеці зовнішніх кордонів ЄС, а до такої безпеки ще далеко. Адже нам довелося б довірити свою безпеку закордонним поліційним силам, чиї стандарти та ефективність ми не можемо контролювати. А в них справді можна сумніватися, беручи до уваги, що недавні нові члени «шенґенської зони» зі Східної Європи не мають таких самих навичок контролю на кордонах, як старі. Тож Британії нині краще робити цю роботу самій, на своїх власних кордонах», – вважає оглядач.
Водночас Британія бере участь у певних аспектах Шенґенської угоди, зокрема, це стосується правничої та поліційної співпраці.
Британські аргументи проти «Шенґену»
Шенґенська угода дозволяє європейським громадянам із країн-учасниць пересуватися через внутрішні кордони без паспортного контролю. Це сприяє, зокрема, торгівлі, бо, наприклад, вантажі не затримуються на кордонах, а ще відсутність кордонів зміцнює відчуття європейської спільності. Але Британія вважає, що відсутність кордонів полегшила б нелегальну міграцію до країни, контрабанду людей, на острів могли б легше потрапити злочинці і, зокрема, терористи.
Британський уряд вважає, що багато нелегальних мігрантів, які вже перебувають у Європі, прагнуть потрапити до Британії, навіть незважаючи на збереження нею паспортного контролю. Свідченням цього є численні спроби мігрантів подолати Ла-Манш із території Франції. Мігрантів приваблює відсутність у Британії обов’язкового документу, що засвідчує тотожність особи, а це полегшує нелегальне працевлаштування. Уряд зазначає, що «Шенґен» іще далі збільшив би приплив іммігрантів, які лягають величезним тягарем на соціальні служби країни.
Британська влада також не хоче відмовлятися від своєї системи дозволів на роботу для іноземців, чого вимагав би вступ до «шенґенської зони». Лунають також заяви, що вільне пересування іноземців через британські кордони ускладнило б боротьбу з інфекційними захворюваннями.