Нинішнє слухання в Європейському суді з прав людини було першим, на якому представники сторін віч-на-віч виклали свої аргументи, і єдиним у справі компанії «ЮКОС». Тепер колегія з 9 суддів починає обговорювати ці аргументи, а на рішення очікують за кілька місяців.
Серед позивачів, які звернулися до суду в Страсбурзі ще 2004 року, і кілька американських директорів компанії. Вони скаржаться, що Росія порушила цілу низку їхніх прав, зокрема, право на справедливий розгляд справи і право на захист власності.
Позивачі заявляють про порушення під час розглядів їхніх податкових питань у відповідних російських органах, незаконність і обсяг приписаних їм податків і про примус продати головний виробничий підрозділ компанії, «Юганскнєфтєгаз».
Позивачі говорять про політику, Москва – про податкиПредставник акціонерів «ЮКОС»у Пірс Ґарднер заявив на суді, що дії російської влади щодо цієї компанії «були експропріацією за всіма ознаками, крім назви». За його словами, компанія у своїх податкових відносинах із російською владою діяла цілком відкрито і нічого не порушила, та раптом усе змінилося, і в справі з’явилися «політичні елементи». Метою російської влади було «знищити «ЮКОС», заявив він.
А на прес-конференції після засідання Ґарднер додав, що несправедливе ставлення до компанії було лише одним із моментів його виступу в суді: «Другий момент, на який ми звернули увагу, полягав у тому, щоб наголосити на швидкості і, якщо можна так сказати, люті, з якою чинилися дії російських органів».
Справи проти «ЮКОС»у в податкових органах, а потім у російських судах, які почалися 2002 року, врешті довели до замороження активів компанії, величезних штрафів, примусового продажу належних їй акцій інших компаній, оголошення її банкрутом у 2006 році й повної ліквідації й розпродажу її майна наступного року.
Натомість представник Москви Майкл Свейнстон заявив на слуханні, що Росія мала право відшкодувати несплачені податки, а численні російські суди встановили приховування «ЮКОС»ом прибутків і обман держави.
Він також стверджував, що Європейський суд із прав людини може розглядати скарги тільки фізичних осіб, а не компаній, тому позов треба взагалі відхилити.
Скептики кажуть, що акціонери компанії мають мало шансів повернути свої втрати, бо компанія вже давно не існує. Оптимісти бачать добру ознаку вже в тому, що суд минулого року взагалі визнав цю справу прийнятною до розгляду.
Колишній віце-президент ліквідованої компанії Олександр Темерко, який нині живе в Лондоні, каже: Європейський суд із прав людини має розглянути те, що «законодавство і тиск, які застосовували щодо компанії «ЮКОС», були політично мотивовані, тобто було порушено один із засадничих принципів судового розгляду».
Нинішня справа не допоможе ХодорковськомуМихайло Ходорковський в залі суду в ході сесії в московському суді, 4 березня 2010 року Головний же її власник, Михайло Ходорковський, колись найбагатша людина Росії, не став виїжджати за кордон і пішов на російський суд. Нині він відбуває 8-річне ув’язнення, звинувачений у шахрайстві й несплаті податків, і йому загрожує ще до 22 років у другій схожій справі в Росії, яку нині розглядають у суді в Москві.
Прихильники Ходорковського вважають його політв’язнем, який потерпів насправді не через податки, а через втручання в політику, небажане для тодішнього президента Росії Володимира Путіна.
Щоправда, юристи-правозахисники попереджають, що на його особисту долю ніяк юридично не вплине будь-яке рішення Страсбурзького суду в справі про компанію «ЮКОС».
Європейський суд із прав людини поширює свою юрисдикцію на 47 країн-членів Ради Європи й розглядає скарги на порушення Європейської конвенції прав людини. Усі ці країни, серед яких є й Росія, зобов’язані виконувати його вироки.