НАТО і солдати у спідницях

НАТО сприймається як клуб старих чоловіків у мундирах. Але НАТО і жінки – поняття сумісні, стверджує Стефані Бабст. Вона – одна з двох жінок високопосадовців Північноатлантичного альянсу. Можна сказати, що жінки «прорвалися» у сферу, яка завжди вважалася чоловічою справою. Вони становлять значну частину персоналу цієї організації і в штаб-квартирі, і в представництвах у країнах-членах.

За останні роки кількість жінок, які подаються на роботу в НАТО, зросла майже втричі. Але поки що вони не завжди отримують бажані посади.

Стефані Бабст каже, в Альянсі працюють над тим, щоб підсилити жіночу складову і на рівні персоналу, і на рівні політики НАТО.

«У першу чергу наші стратегічні командувачі затвердили «код поведінки» військових, який захищає дітей та жінок. По-друге, віднедавна при плануванні будь-якої операції – в Косово, в Афганістані чи будь-де, ми беремо до уваги гендерну складову. По-третє, вона додалася і в наших підготовчих та освітніх курсах. І по-четверте, ми створили посаду радника з гендерних питань, наприклад, в Афганістані», – розповіла пані Бабст.

Треба більше жінок у армії

Відсоток військових у спідницях залежно від країни-члена НАТО становить від 3 відсотків до 18 відсотків. І цю цифру, вважає Стефані Бабст, можна збільшити. «Нам треба більше радників та експертів з гендерних питань, які б зважали на потреби жінок на місцях, – каже вона. – Пізніше їх можна було б долучити до контингентів. Окрім цього, важливо задіяти більше жінок безпосередньо у військових силах. Але це легше сказати, ніж зробити, тому що остаточне рішення приймається країною-членом».

НАТО не має повноважень вказувати французьким, німецьким чи данським військам, скільки жінок повинні служити в їхній армії, але у штаб-квартирі альянсу в Брюсселі вважають, що зважений гендерний баланс зміг би підвищити операційну ефективність натовських операцій.

Відкритої дискримінація щодо жінок в НАТО немає, зауважує Стефані Бабст, цьому запобігає політика різноманітності та суворі правила працевлаштування. Але вона визнає, що жінкам важко підніматися кар’єрними сходинками.

«Теоретично, – каже високопосадовець НАТО, – кожна посада в нашій організації відкрита для будь-кого, включаючи посаду генерального секретаря. Серед країн-членів є жінки-міністри оборони і закордонних справ, які стали б хорошими кандидатками. Але, зважаючи на 60-літню історію НАТО, тільки останнім часом ми почали приймати ідею, що жінка може очолити альянс».

Україна співпрацює з Північноатлантичним альянсом в різних аспектах, однак представники НАТО хотіли б розширити співробітництво і на гендерні питання.