Чоловік пані Валентини був латиським легіонером. За її словами, він захищав Латвію від сталінського терору. Однак за часів радянської влади цей факт біографії призвів його до заслання у Сибір. Досі пані Валентина не може позбутися страху перед карними радянськими структурами, тому просила не називати її прізвище, а також відмовилася говорити на диктофон.
Вона вважає, що латиські легіонери стали заручниками нацистської та радянської влад. Намір окремих ветеранів 16 березня, у день пам’яті латиського легіону, пройти вулицями Риги і покласти квіти до пам’ятника Свободи вона пояснює як бажання привернути увагу до трагічних моментів свого життя та вшанувати загиблих товаришів.
«Ми воювали не за Гітлера, а проти Сталіна», – кажуть колишні легіонери.
День латиського легіону – недержавне святоОдин із ветеранів-легіонерів Дата вшанування пам’яті латиських легіонерів вибрана 16 березня тому, що цього дня 1944 року відбулася перша битва обох дивізій латиського легіону з радянськими військами. У списку офіційних свят Латвії цей день не значиться.
Доктор історичних наук Латвії Ерік Єкабсонс в інтерв’ю Радіо Свобода розповів, що наприкінці Другової світової війни в Латвії були сформовані дві дивізії легіонерів – 19-та та 15-та. Вони формувалися за рахунок насильницького залучення колишніх громадян Латвії – і латишів, і представників інших національностей. Для того, щоб відкрито не порушувати конвенції, що їх Німеччина підписала стосовно мобілізації населення з окупованих країн, до назви цих дивізій було приєднано слово «добровільна» та букви SS. Загалом у латиському легіоні служили приблизно 140 тисяч осіб, із яких значна частина загинула на війні або померла на засланні після відновлення в Латвії радянської влади.
«У 1943 році німці за рахунок насильницької мобілізації сформували дві дивізії латиських легіонерів, які, незважаючи на заяви російських ЗМІ, не брали участь у каральних операціях проти мирного населення, – каже Ерік Єкабсонс. – Від березня 1943-го по 9 травня 1945 року їх використовували у воєнних операціях проти регулярних військ Радянської армії. Безумовно, це трагедія латиського народу, який потрапив у жорна конфлікту двох тоталітарних держав».
Протистояння 16 березня «на руку» радикаламНині ситуацію навколо 16 березня активно використовують російськомовні радикали лівого спрямування та латиські націоналісти для популяризації своїх ідей на тлі уваги до Латвії світових ЗМІ.
«За великим рахунком усе повторюється, як було в минулому та позаминулому роках, окрім однієї деталі – це рік виборів, – зауважує політолог Айґарс Фрейманіс. – Тому окремі сили, які ніби не залучені до самого процесу, коментують події, коментують позицію однієї та іншої сторони. Цим вони додають емоційної напруги цьому процесу».
Ризька дума, керуючись питаннями безпеки, цього року не дала дозволу на проведення 16 березня будь-яких заходів.
Однак Адміністративний районний суд Риги скасував рішення місцевої влади і сьогодні у столиці Латвії відбулися заходи зі вшанування пам’яті латиських легіонерів, проведені організацією «Даугавські соколи». Безпеку забезпечували значні сили поліції.
Проти маршу легіонерів протестували члени Латвійського антифашистського комітету. На підмогу їм приїхали представники естонського радикального руху «Ночной дозор» та екстремістської російської організації «Наші», які роблять спроби створити у Латвії філію своєї організації.