Музей хліба зберігає пам’ять про традиції хліборобства на території України зі стародавніх часів і до сучасності. За словами співробітників, збирають вони не лише оригінальні паляниці, але й відомості про традиції випікання, й навіть рецепти.
Хоч експозиція користується найбільшою популярністю в учнів та дошкільнят, у музеї запевняють: і дорослим тут є на що подивитися.
Заснували з повчальною метою
У день, коли жінка бралася випікати хліб, вся родина поводила себе тихо. Коли тісто замішували, думати про злі речі категорично заборонялося. Ставлячи хліб у піч, його обов’язково хрестили… Таких особливостей випікання хліба в українців чимало.
Про традиції і не тільки знають у Народному музеї хліба. Він розташувався у Національному учнівському еколого-натуралістичному центрі й нині налічує понад дві тисячі експонатів.
Ідея заснувати музей виникла ще у 80-х рр. минулого століття. «Тоді продукти першої необхідності, в тому числі й хліб, були досить дешевими. Відверто, їх не цінували належним чином, і треба було привернути увагу до цієї проблеми», – розповідає методист центру Людмила Цюнь.
Відтоді головними відвідувачами тут є учні й дошкільнята. За словами співробітники, від юних екскурсантів немає відбою. Проте відвідати музей закликають і дорослих: мовляв, навряд чи ще десь у Києві можна знайти таку численну колекцію паляниць.
Хліб – не лише їжа
Біля макету печі, оздобленої петриківським розписом, відвідувачам розповідають про звичаї у ставленні до пшениці й хліба. У музеї щоразу наголошують, що хліб був із українцем від дня його народження, коли батьки йшли з буханцем до майбутніх кумів, до дня смерті – бо в останню путь людину також проводжали з хлібом.
Свої особливості мав і процес випікання весільної паляниці. До жінки, яка займалася цією справою, висували низку вимог. «Вона мала бути щасливою у шлюбі, мати живих-здорових дітей, чоловіка. Вважалося, що така жінка передавала позитивну енергетику молодій родині», – додає Людмила Цюнь.
В експозиції також – куточок, присвячений Голодомору. Тут екскурсантам показують хлібці з голодних 30-х рр. – їх випікали з усього, що вдавалося дістати, як-то з борошна, макухи, висівок чи навіть звичайної трави.
На думку Людмили Цюнь, Музей хліба не лише інформує, але й повчає. «Всі і кожен мають розуміти, що хліб на столі – це не лише смачний окраєць. У ньому – значно більше, це й результат нелегкої праці хлібороба, пекаря, і цю працю треба шанувати», – каже методист центру Людмила Цюнь.
Про екскурсію відвідувачам радять домовлятися заздалегідь. Тоді, можливо, пощастить не лише почути більше цікавих історій, але й дізнатися кілька рецептів смачного хліба.