Першими на собі відчули крижаний подих нової Адміністрації Президента ЗМІ. Залишки поки що незалежної преси починають бити на сполох, відзначаючи посилення і цензури, і самоцензури. А в домінуючих мас-медіа, таких, як телебачення і радіо, питання вирішуються автоматично призначенням на керівні посади догідливо-слухняних, некомпетентних і нерідко відверто антиукраїнськи налаштованих осіб. Поява у Кабміні цілої низки одіозних постатей, від міністра освіти і науки до міністра внутрішніх справ, засвідчує, що разом з антидемократичністю нова влада має стратегічно антиукраїнський характер.
У пресі вже з’явилося декілька досить ґрунтовних досліджень майбутніх можливостей та хиб нової влади. При цьому і оптимісти, і песимісти схильні розглядати новий режим як досить стабільний і здатний протриматись найближче десятиліття.
Хоча, на мій погляд, це далеко не факт і не фатум. За сприятливих для українського суспільства обставин новий «льодовиковий період» демократії може протривати від кількох місяців до двох років, і не більше.
Найважливіше для українців – те, щоб так само активно, як нині міжнародна спільнота бореться з загрозою глобальних змін у кліматі, українська спільнота зменшувала «шкідливі викиди» в соціально-політичній сфері – особливо такі, як пасивність, песимізм та участь в антидемократичних процесах. Саме такий підхід надасть змогу зменшити до мінімуму період замороження демократії і допоможе винести з цього періоду позитивні уроки.
Нетривалий цикл
Імовірність того, що життєвий цикл нинішнього режиму може бути нетривалим, базується на низці об’єктивних факторів. Перший із економічного блоку факторів – це прорахунок в очікуванні на отримання дешевого газу від Росії та поступки з її боку для розширення ринку українських товарів. Росія, що нині переживає глибоку кризу з не найкращими стратегічними перспективами, розглядає Україну не як партнера, якому треба допомогти, а як дуже великий і стратегічно важливий для себе ринок збуту власних товарів, і особливо газу, бо ж у найближчі два роки ледь не весь європейський ринок газу Росією може бути з ряду причин утрачений.
Відтак, щодо поступок – продовження базування Чорноморського флоту, антиукраїнської і проросійської політики нового режиму в самій Україні – режим Януковича прорахувався. Це не буде фінансово-економічно компенсовано оточенню Президента. І влада вже отримала перші розчарування.
Другий фактор: економічна стратегія Президента базувалася на тому, що за рахунок так званої стабільності режиму МВФ надасть стабілізаційні кредити, навіть більші, аніж попередньому урядові, а приватні інвестори матимуть бажання фінансувати розвиток української економіки. Тут гра будувалася на тих же засадах «добрих» обіцянок, на яких обводили навколо пальця українські демократичні кола.
У цьому ж випадку різниця в класі гри, яка явно не на користь команди Януковича, призведе до зовсім іншого і неочікуваного для них результату. Позики МВФ, мінімальний розмір котрих для стабілізації економіки України протягом року озвучений прем’єром – 17 мільярдів доларів, Азарову з Януковичем узагалі не бачити. На порядок менше, від 1 до 2 мільярдів доларів, вони отримають лише в тому разі, коли в повній мірі здійснять проведення непопулярних реформ – підвищення цін на газ і комунальні послуги для населення та пенсійну реформу. Але в цьому разі і уряд, і Президент втратять підтримку навіть тієї групи населення, яка їх підтримувала до цього часу.
Стосовно ж приватних інвестицій, потреба в котрих озвучена Азаровим – 70 мільярдів доларів на рік, то навіть на порядок менші 5–7 мільярдів Україні не бачити, доки в Україні існує антидемократичний режим – із тієї простої причини, що реальні рейтинги країни, в котрій править саме такий Президент і такий уряд, набагато нижчі, аніж у будь-яких нових ринків. Тож фінансово-економічний блок програм уряду та Президента просто не може бути реалізованим.
Стосунки і стратегії
Другий блок стратегічних прорахунків нового режиму – це суспільно-політичні стосунки і стратегії. Перша з них – це стосунки з суспільством, особливо з тією частиною, яка тією чи іншою мірою розраховувала на програму Януковича. І якраз з цією частиною найбільші проблеми. Адже Янукович не зможе, з об’єктивних причин, уникнути непопулярних реформ. Протягом найближчих місяців він буде змушений провести ці реформи, щоб отримати, разом із кредитом МВФ, перепочинок на 2–3 місяці. В довготерміновій перспективі стосунки з суспільством стануть ще напруженішими з причини невиконання обіцянок економічного зростання.
Другий прорахунок у цій сфері – це політика взаємин із елітами України. Плануючи використовувати апробовану на донецьких теренах варіацію на тему «батога» і «пряника», коли спочатку видаються «пряники», а потім переважно «батіг», оточення Януковича дещо передчасно почало «загнуздувати» політичні еліти. Прикладом цього може бути рішення Конституційного Суду, котрий фактично позбавив недоторканності усіх, крім Президента.
Якщо не політичний розум, то інтуїція, яка в політиків добре розвинута, має їм підказати, що віднині за вирішення будь-яких питань у Верховній Раді депутати будуть отримувати не любі серцеві валізки з донецькими подарунками, а щось інше – від прокуратури, МВС чи СБУ.
Реакція суспільства
Відтак, коаліційна більшість і підтримка на місцях, навіть без виборів до місцевих рад, поставлені під сумнів. І пересічні громадяни, і еліта отримали і будуть отримувати надалі потужні сигнали про те, що від нового режиму нічого доброго очікувати не випадає. А щодо середніх верств, то і бізнес, і незалежна творча частина суспільства, котра в Україні вкрай мала, давно вже знають, що таке податкова поліція Азарова та всі інші репресивні інстанції.
Тому режим за кілька місяців може потрапити у повний вакуум. Після чого можливий єдиний тренд – спочатку відмова від крайньої патологічної форми українофобії, результатом чого може бути новий прем’єр з проукраїнською позицією, наприклад, той же Ющенко. Далі – проведення реформ. Наслідок – слабкий Президент, котрий ще нещодавно «надував щоки» і обіцяв стабільність і твердість, розчарує навіть залишки свого електорату.
І все одно дні такого режиму, навіть із проукраїнським прем’єром, будуть лічені – найбільше 1–2 роки. В найкращому ж для народу разі – лічені місяці.
І якраз цей найкращий варіант можуть допомогти зреалізувати творча інтелігенція, особливо журналісти, розгорнувши інформування суспільства замість узятих під контроль і цензурованих офіційних ЗМІ у нових, непідконтрольних, переважно інтернет-орієнтованих ЗМІ, інтернет-телебаченні, приклади якого успішно реалізовані в США і Європі.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.