Після президентських виборів 2010 року Україна отримала владну команду, членів якої об’єднують не лише бізнес-інтереси, але й безліч спільних психологічних рис, зазначає директор Міжнародного інституту соціоніки Олександр Букалов. Проте, за його словами, проблема в тому, що сьогодні влада та український народ належать до діаметрально протилежних психологічних типів.
«У більшості представників Партії регіонів та їхніх союзників домінує логічна функція, – каже він. – Такі люди чітко й категорично відстоюють свої інтереси, швидко домовляються між собою. Є мета – вона має бути досягнута, а відтак можна і знехтувати правилами, і вільніше інтерпретувати законодавство. Тоді як в українського народу, та й у нинішньої опозиції, домінує чуттєва, етична функція. Тому для народу дії влади часто виглядають грубими, незграбними. Але з точки зору самої владної команди її дії є зваженими, логічними, економічно обґрунтованими».
Такий дуалізм, за словами Олександра Бухалова, має призвести до тривалого непорозуміння між владою і частиною громадськості. Як наслідок, владна верхівка створюватиме нові адміністративні структури, щоб зрозумілими їй, логіковими методами, навести лад у державі.
«Весь наш політикум являє собою маніакально-депресивний психоз»
Зовсім інакше бачить нову владу політичний психолог Олег Покальчук. На його думку, до неї аж ніяк не можна застосовувати категорії здорової психіки.
«Я б використовував терміни не психології, а психопатології. Весь наш політикум являє собою маніакально-депресивний психоз, – говорить психолог. – Маніакальна складова – це опозиція, команда Януковича – радше депресивна. Але при цьому, нова команда робить саме те, що мала б робити. Її найбожевільніші вчинки цілком відповідають традиціям української влади».
А психолог Олексій Шнеєр зауважує, що реального психологічного портрету нової української влади народ не бачить, оскільки його цілком замінюють інформаційні технології. Тому уявлення українців нагадують погляди футбольних уболівальників, констатує Олексій Шнеєр.
«Політикою керують технології. Згадаймо, яка конкуренція все життя була між командами «Динамо Київ» та «ЦСКА». Зараз – «Динамо» конкурує з «Шахтарем». Українці в цьому протистоянні обирають не кращих, а своїх. Як би ті не грали – нас вчать бути зі своєю командою і в радощах, і в горі. Хоча за що вони змагаються – невідомо», – каже Олексій Шнеєр.
«Влада продовжує мислити на кланово-корпоративному рівні»
Найбільша психологічна проблема нової владної команди – це так званий комплекс корпоративності, коли керівники держави не можуть піднятися вище бізнесу, який привів їх до влади, відзначає політолог Віталій Бала.
«Влада не розуміє масштабів завдань, які постали перед нею, і продовжує мислити на кланово-корпоративному рівні, – зауважує політолог. – Це чудово демонструють останні рішення – зокрема, щодо відмови від співпраці зі США в галузі ядерної енергетики, та щодо подовження терміну перебування російського флоту у Криму. І важко розраховувати на те, що найближчим часом ця влада зможе піднятися від рівня власних інтересів до рівня державних».
Загалом експерти відзначають, що зміна психологічного портрету кожної нової влади в Україні нагадує коливання маятника, оскільки відображає коливання суспільних настроїв. Усі фахівці сходяться на тому, що ці коливання стануть менш болючими лише тоді, коли певної психологічної зрілості досягне сам український соціум.
«У більшості представників Партії регіонів та їхніх союзників домінує логічна функція, – каже він. – Такі люди чітко й категорично відстоюють свої інтереси, швидко домовляються між собою. Є мета – вона має бути досягнута, а відтак можна і знехтувати правилами, і вільніше інтерпретувати законодавство. Тоді як в українського народу, та й у нинішньої опозиції, домінує чуттєва, етична функція. Тому для народу дії влади часто виглядають грубими, незграбними. Але з точки зору самої владної команди її дії є зваженими, логічними, економічно обґрунтованими».
Такий дуалізм, за словами Олександра Бухалова, має призвести до тривалого непорозуміння між владою і частиною громадськості. Як наслідок, владна верхівка створюватиме нові адміністративні структури, щоб зрозумілими їй, логіковими методами, навести лад у державі.
«Весь наш політикум являє собою маніакально-депресивний психоз»
Зовсім інакше бачить нову владу політичний психолог Олег Покальчук. На його думку, до неї аж ніяк не можна застосовувати категорії здорової психіки.
«Я б використовував терміни не психології, а психопатології. Весь наш політикум являє собою маніакально-депресивний психоз, – говорить психолог. – Маніакальна складова – це опозиція, команда Януковича – радше депресивна. Але при цьому, нова команда робить саме те, що мала б робити. Її найбожевільніші вчинки цілком відповідають традиціям української влади».
А психолог Олексій Шнеєр зауважує, що реального психологічного портрету нової української влади народ не бачить, оскільки його цілком замінюють інформаційні технології. Тому уявлення українців нагадують погляди футбольних уболівальників, констатує Олексій Шнеєр.
«Політикою керують технології. Згадаймо, яка конкуренція все життя була між командами «Динамо Київ» та «ЦСКА». Зараз – «Динамо» конкурує з «Шахтарем». Українці в цьому протистоянні обирають не кращих, а своїх. Як би ті не грали – нас вчать бути зі своєю командою і в радощах, і в горі. Хоча за що вони змагаються – невідомо», – каже Олексій Шнеєр.
«Влада продовжує мислити на кланово-корпоративному рівні»
Найбільша психологічна проблема нової владної команди – це так званий комплекс корпоративності, коли керівники держави не можуть піднятися вище бізнесу, який привів їх до влади, відзначає політолог Віталій Бала.
«Влада не розуміє масштабів завдань, які постали перед нею, і продовжує мислити на кланово-корпоративному рівні, – зауважує політолог. – Це чудово демонструють останні рішення – зокрема, щодо відмови від співпраці зі США в галузі ядерної енергетики, та щодо подовження терміну перебування російського флоту у Криму. І важко розраховувати на те, що найближчим часом ця влада зможе піднятися від рівня власних інтересів до рівня державних».
Загалом експерти відзначають, що зміна психологічного портрету кожної нової влади в Україні нагадує коливання маятника, оскільки відображає коливання суспільних настроїв. Усі фахівці сходяться на тому, що ці коливання стануть менш болючими лише тоді, коли певної психологічної зрілості досягне сам український соціум.
