На загал, в цьому немає чогось однозначно поганого чи доброго, все залежить від того, що саме позичають чи сприймають як взірець для себе. Запозичення позитивного, прогресивного досвіду є безумовно корисним явищем і основою світового розвитку. Гірше, коли йдеться про наслідування реакційності, відсталості, архаїчності тощо.
У цьому сенсі українському суспільству за нової влади вже доводиться стикатися з прагненням правлячої Партії регіонів сліпо наслідувати найреакційніші риси режиму так званої «керованої» демократії в сусідній Російській Федерації.
«Керована» демократія, як на хлопський розум, – це коли формально демократія є, а фактично її немає. Цікаво, що в абсолютній більшості справді демократичних країн світу поняття «демократія» вживається без додаткових визначень на кшталт «керована», «регульована», «контрольована» і таке інше. Між іншим, такі визначення якраз і засвідчують, що з демократією в даній країні щось негаразд.
Демократія – як гроші, або вони є, або їх немає. І якщо немає, то жодні лінгвістичні вправи справі не зарадять. Зрештою, диктатор Іспанії Франсіско Франко називав свій режим «регульованим демократизмом». На жаль, нинішні керівники України залюбки мавпують все те, що навіть у самих демократично налаштованих росіян у Російській Федерації викликає протест і відразу. Відомо, як нині в Росії жорстоко переслідуються опозиційні мітинги, демонстрації і пікети. Але ця брутальність російських міліціантів дуже подобається нинішнім українським начальникам, які, судячи зі всього, також хотіли б звести політичну активність громадян до мінімуму.
«Донецький» міністр внутрішніх справ України пан Могильов, який, ще керуючи управлінням МВС у Криму, уславився тим, що публічно заявив, що Сталін правильно депортував кримськотатарський народ, на своїй новій посаді запропонував усі опозиційні мітинги проводити за межами міста Києва. Напевно, в гаю? Не викликає сумнівів, що керівна тепер в Україні партія вважає російську політичну систему мало не ідеалом і прагне втілити її в життя в Україні. Принаймні, щось на кшталт путінської «вертикалі влади» вже є.
Що вони можуть запозичити?
Насамперед – абсолютну репресивність російських силових структур, що однозначно виведені з-під громадського контролю і постійно демонструють ворожість до суспільства і собачу відданість Кремлю.
Як сказав знаний російський опозиційний політик, екс-прем'єр РФ Михайло Касьянов, всі спецслужби в Росії захищають владу від народу, а мають захищати громадян. Партія регіонів може наслідувати систему, апробовану в Росії, коли права громадян обмежуються в інтересах полегшення діяльності міліції та інших силових структур. Зокрема, той таки Касьянов сказав, що росіяни, подорожуючи Росією, повинні постійно реєструватися в органах внутрішніх справ, якщо перебувають в іншому російському місті понад 10 діб. Звісно, російському МВС так легше контролювати всі пересування громадян. Але ніхто не враховує право тих громадян на вільне пересування територією власної країни та ті незручності, від яких вони потерпають.
Але найстрашніше – це постійний терор, який органи МВС Російської Федерації ведуть проти власного народу. Майже щодня службовці МВС убивають людей, п'яний офіцер міліції, що раптом починає стріляти в перехожих, став у Росії мало не звичним явищем.
Журналістка радіостанції «Ехо Москви» Юлія Латиніна розповіла в ефірі, як дві міліціантки з кінної міліції в одному з російських міст прикували 50-річного чоловіка, що зробив їм зауваження, наручниками до сідла і погнали коня по бруківці. Чоловік загинув. Убивці не відчули жодних докорів сумління, вірячи в свою безкарність. В іншому російському місті міліціанти заарештували гарну жінку, зґвалтували її і вбили, а потім повідомили її чоловікові, що його дружина повісилася в камері на мотузці від своєї куртки. Коли чоловік сказав, що його дружина не мала ані куртки, ні мотузки, міліціанти (на вибір!) запропонували йому ще кілька варіантів обставин самогубства жінки.
За вбивства людей російські міліціанти отримують здебільшого символічні покарання. А влада цілком спокійно ставиться до цього антигромадського терору. Коли відомий російський співак Юрій Шевчук на зустрічі з прем'єром Росії Путіним звинуватив у міліцейському терорі владу, Путін відповів, що влада не винна, це саме російське суспільство є таким недосконалим…
Перші результати акультурації в Україні?
На щастя, аналогічні історії в Україні поки що є окремими трагічними випадками, а не жахливою нормою, як у Росії. Однак вельми символічним стало те, що саме після приходу до влади Партії регіонів та її лідера, після призначення нового керівництва Міністерства внутрішніх справ у Києві, після того, як донецькі уродженці вмостилися в крісла начальників обласних, міських і районних управлінь і відділків МВС, у столиці в Шевченківському відділку МВС за дивних обставин загинув молодий хлопець, студент Ігор Індило. Його через якийсь дріб‘язковий конфлікт із міліціантом привезли до відділку, а вранці заявили батькам хлопця, щоб вони забрали труп свого сина… Пояснення інциденту було класичним: мовляв, хлопець сам упав, ударився головою і загинув. Це дуже нагадує самогубство (?) колишнього міністра МВС часів Кучми генерала Кравченка, який за офіційною версією два рази прострелив собі голову.
Звісно, ніхто з нового керівництва МВС не давав і не міг давати розпоряджень підлеглим тероризувати громадян і знущатися з них. Просто підлеглі одразу ж відчули нову «естетику» і «стилістику» правлячої партії, сказати б, «дух доби». Вони відчули те, що й Росію довело до її нинішнього стану і що може мати трагічні наслідки для України: безкарність і безвідповідальність влади, її неконтрольованість суспільством. Вони відчули, що тепер можна. Те, що сталося, жахливо. Але ситуація може бути набагато гіршою з об‘єктивних причин. Всі «керовані»демократії базуються на підтримці силових структур та на авторитарній пропаганді. Тому вони дуже швидко стають вельми залежними від своїх «охоронців».
Знаний політолог Вадим Карасьов, виступаючи в програмі «Шустер – LIVE», сказав, що соціальна база підтримки нинішнього режиму в Україні є дуже вузькою, а в перспективі такою базою може залишитися сама лише міліція. Якщо це справді так, то владі Партії регіонів (як і в Росії) доведеться заплющувати очі на всі вчинки міліції, щоб не втратити підтримку свого союзника. А це означає, що неминуче розширення повноважень поліцейських органів відбуватиметься за рахунок подальшого обмеження прав українських громадян.
Таким чином, як і в Росії, українцям доведеться боятися міліції не менше, а може, й більше, ніж кримінальних злочинців. І це розплата за втілення в життя непрокламованого гасла Партії регіонів (що, однак, ніяк не заважає його реалізовувати!) «Геть від Заходу!».
Що на практиці означає: «Геть від демократичних стандартів!».
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.