Київ – Під проектом «Декларації про гідність…» намагаються провести через парламент засади «русского мира» і закріпити цивілізаційну орієнтацію України на Росію. Таку думку висловив в інтерв’ю Радіо Свобода правознавець-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній суддя Гаазького трибуналу Володимир Василенко. Він стверджує, що намагання замінити універсальні права людини традиційними цінностями є політичною маніпуляцією з метою налаштувати Європу проти України.
– Ця Декларація не витримує критики з правової та політичної точки зору. По-перше, в Україні церква відділена від держави. Тому абсолютно неприйнятним є ухвалення Верховною Радою як законодавчим органом української держави Декларації, яка має стати актом застосування церковного документу, тим більше документу, розробленого неукраїнською, а російською православною церквою і відомого під назвою «Основи учения Русской Православной Церкви о достоинстве, свободе и правах человека».
По-друге, причину таких ганебних явищ, як корупція, расизм, ксенофобія, нетерпимість, соціальна ворожнеча, безкультур’я, знищення сім’ї та духовного світу людини Колесниченко вбачає у «механічному закріпленні прав людини як надцінностей без належного притаманного українській культурі етичного обґрунтування».
При цьому із зухвалим презирством «універсальні права людини» він оцінює як «так звані», водночас констатуючи, що вони закріплені в Конституції та низці законів України. Отже, напрошується висновок щодо необхідності коригування і Конституції, і законів України для запровадження якихось своїх «українських», відмінних від визнаних світом універсальних прав людини.
По-третє, неприродною й одіозною є сама ідея створення особливих «українських» прав людини, які ґрунтуються на віровченні російської православної церкви і змістовно відхиляються від європейських цінностей.
Такий підхід неминуче налаштує проти України всю Європу і суперечитиме українській культурній традиції, яка завжди формувалася в руслі розвитку європейських цінностей, незважаючи на спроби як царського, так і комуністичного режимів нищити європейську природу української ідентичності та протидіяти українському сепаратизму, в тому числі і за допомогою РПЦ.
Сьогодні проблема полягає не в якості визнаних Україною універсальних прав людини, а в небажанні нинішньої влади дотримуватися міжнародних стандартів захисту прав людини. Саме владна еліта України, демонструючи разючі зразки втрати духовних цінностей та моральних устоїв, інфікує українське суспільство, а не сучасна система універсальних прав людини, яка покликана захистити людську гідність та основоположні людські свободи. Тепер партія влади, замість боротьби з корупцією та іншими аморальними явищами, прагне знайти підґрунтя для виправдання політики наступу на права людини в Україні і обмеження громадянських свобод тих, хто намагається протестувати проти свавілля влади. Таку функцію має виконати «Декларація Колесніченка».
– Однак, якщо просто прочитати пункти Декларації, то вони на перший погляд пересічної людини не викликають заперечень. Наприклад, теза про те, що права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу. – У міжнародному праві відсутнє визначення поняття «цінності духовного світу» і не має положень, які заперечують духовні цінності або визнають, що права людини є вищими за цінності духовного світу. Духовні цінності є категорією ширшою за релігійні цінності і охоплюють сферу моралі, яка правом не регулюється. Тому релігійна доктрина і догми однієї конфесії не можуть бути критерієм оцінки якості визнаних всім світом і юридично підтверджених універсальних прав людини. В іншому разі, якщо Декларацію ухвалить Верховна Рада, то права окремої людини у законодавстві муситимуть підпорядковуватися отим «цінностям духовного світу». Це нонсенс.
Сподіваюсь, що у депутатів Верховної Ради вистачить здорового глузду не підтримати юридично неспроможну і політично провокаційну ініціативу, яка концептуально і буквально мавпує і переносить на український ґрунт документ керованої Кремлем церкви.
– І все ж, які можуть бути наслідки його ухвалення?– Якщо Верховна Рада ухвалить такий документ, то Україна відразу протиставить себе усьому цивілізованому світу і наразиться на колосальну критику з боку світового співтовариства. Стане очевидним, що теперішня українська влада, прикриваючись заявами про орієнтацію на Європу, насправді намагається розвернути Україну у протилежному напрямку. Першим кроком до зміни цивілізаційного курсу України стало практично безстрокове подовження терміну перебування російської військової бази у Криму та проголошення так званого позаблокового статусу України.
У гуманітарній сфері розпочалося тотальне згортання спрямованих на зміцнення української ідентичності процесів. Сьогодні в царині освіти вже змінили програми й підігнали їх під російські зразки. Реально здійснюється гасло «Геть болонський процес!», «Геть від Європи!».
Це шлях до самоізоляції, яка особливо небезпечна в умовах антиукраїнської гуманітарної політики, яку Росія проводить супроти України, і кінцева мета якої полягає у знищенні ідентичності української нації – системотворчого складника української незалежної державності.
– Але в документі немає слова «російський», натомість майже у кожному абзаці є слово «український».– Зроблено це свідомо для того, щоб спровокувати конфронтацію України з Європою. Адже якщо парламент ухвалить цю Декларацію, то вийде, що Україна не згодна з цінностями, які весь світ визнає, а натомість вигадала якісь свої «українські» цінності.
– А як Ви оцінюєте тезу про спосіб взаємодії держави і конфесій?– За Колесніченком, найчисленніша конфесія повинна мати максимальні преференції. Це, власне, є завуальована спроба обґрунтувати і нав’язати Україні концепцію «русского мира», яку проповідує російський патріарх Кирило і яка насправді є доктриною войовничого російського націоналізму.
– Пан Колесниченко стверджує, що проект пропонованої ним Декларації, навпаки, ґрунтується на традиційних українських цінностях. – Нинішня влада, діючи всупереч українським традиційним цінностям, які за змістом збігаються з європейськими, і руйнуючи їх, насправді намагаються імпортувати в Україну «модель Путіна». Ця Декларація покликана служити виправданням перенесення на український ґрунт чужої і неприйнятної для України концепції прав людини. Україна відрізняється від Росії не лише своїми геополітичними та економічними параметрами, а й ментальністю народу. «Путінізм» вже виявив свою неефективність у самій Росії, адже там назріває серйозна політико-соціальна криза. Про це відверто говорять як прибічники кремлівського режиму, так і опозиція, свідчать дослідження й висновки як російських, так і зарубіжних аналітичних центрів. Якщо українська влада хоче конфліктів, то просування документів подібних «Декларації Колесніченка», – правильний шлях.