Загалом криза влади різної інтенсивності у Бельгії триває вже третій рік. Відсутність консенсусу між фламандськими та валлонськими політиками призвела до відставки попереднього уряду.
Заможніша північ країни, де розмовляють нідерландською мовою (її бельгійську форму ще називають фламандською), хоче більшої автономії, а частина місцевих політиків взагалі виступає за повне відокремлення від французькомовного півдня. Від здійснення цих планів Бельгію все ще оберігає Брюссель, що розташований на території Фландрії, але більшість мешканців все ж розмовляє мовою Мольєра.
Тим часом щойно провалилися чергові переговори, а політики з Валлонії, для яких сепаратизм був своєрідним табу, вже також заявляють про розрив. «Треба психологічно готуватися до кінця Бельгії», – заявляє виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Лорет Онкелінкс.
Декілька місцевих університетів навіть підрахували, що економіка самостійної Валлонії, включно з Брюсселем, таки зможе зводити кінці з кінцями. Єдині загрози – це безробіття та чималий бюджетний дефіцит. Хоча все залежить від результатів можливих переговорів, зауважують фахівці.
«Перекриємо воду незалежним фламандцям» – жартують у Валлонії
На тлі сценарію можливого поділу Бельгії на дві частини серед франкомовного населення напівжартома погрожують, що перекриють Фландрії воду. Експерти, посміхаючись, твердять, що сенс у цьому є, бо водопостачання півночі здебільшого здійснюється з валлонських водоймищ.
А тим часом, коли політики не можуть домовитися щодо принципових фінансових та інституційних питань, Бельгія ще й очолює Європейський Союз. Хоча виглядає на те, що бельгійці працюють успішніше на цій ниві, ніж у «домашніх справах».
«До цього президентства Бельгія готувалася віддавна й дуже ретельно, – пояснює євродепутат від Бельгії Веронік де Кізер. – Нині цим керує колишній, а тепер тимчасовий уряд, який зосереджений тільки на європейських справах. З іншого боку, головування країни в ЄС після Лісабонської угоди – це тільки формальність. Наприклад, зовнішня політика тепер повністю в руках верховного представника ЄС із зовнішніх справ леді Аштон, а не так, як було, коли президент Саркозі втрутився до війни з Грузією. Тепер обов’язки головуючої країни розподілені по-іншому», – каже член Європарламенту від Бельгії.
Назріває або нова реформа, або дострокові вибори
Разом з тим в останньому інтерв’ю одного із західних телеканалів прем’єр-міністрові Івові Летерму закидають, що мовляв, фламандці поводяться з валлонцями, як Німеччина з «потопаючою» Грецією. Це порівняння має на увазі тривалу відмову німецьких лідерів від участі у порятунку греків від банкрутства.
У відповідь Ів Летерм визнає суттєву різницю в економіці та конкурентноздатності обох регіонів. Проте, каже він, сторонам, зокрема, Фландрії, треба надати більше повноважень, щоб, зокрема, знайти рішення для боротьби зі старінням населення, темпи якого значно у Фландрії переважають Валлонію. Тому, на думку Летерма, в країні назріває нова, вже шоста реформа, за всю її коротку історію.
Тим часом останній провал переговорів щодо можливої урядової коаліції за участі двох мовних спільнот все більше свідчить про можливість нових дострокових виборів. Хоча в ефективності нових лідерів населення королівства Бельгія також дуже сумнівається.