Київський апеляційний суд відмовив журналістові Нового каналу Сергію Кутракову у його прагненні відновити кримінальну справу за фактом перешкоджання членами міліцейського спец підрозділу «Беркут», які виштовхали журналіста з виставки «Волинська різанина» в Українському домі, де він працював з метою висвітлення конфлікту.
Новокаховський міський суд лише символічно оштрафував громадянина Геннадія Богуманова, який торік відлупцював фотокореспондента УНІАН Віталія Данильченка, коли той висвітлював конфлікт навколо коньячного заводу «Таврія». Богуманов муситиме сплатити потерпілому 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в сумі становить всього 850 гривень. Суд не визнав провину обвинуваченого за статтею перешкоджання професійній діяльності журналіста. Віталій Данильченко в результаті побиття отримав черепно-мозкову травму вже кілька разів лікувався в лікарні з діагнозом «наслідки черепно-мозкової травми». Він твердить, що у Новій Каховці до того було чотири рази побито журналістів і лише в його випадку порушили кримінальну справу.
Менти не свині
Таких історій безліч по всій Україні. Міліція або особисто лупцює журналістів, або спокійнісінько стежить за тим, як їх лупцюють працівники охоронних фірм, а таке невтручання з боку міліції є також порушенням закону. Прокуратури, в тому числі і Генеральна прокуратура вживають заходів, аби кривдники журналістів не були притягнуті до відповідальності. Досить згадати, що колишній депутат Олег Калашников не був притягнутий до відповідальності після його конфлікту з групою телеканалу СТБ. Так само не відповів народний депутат Олександр Ткаченко, який вирвав мікрофон у журналістки каналу СТБ Ольги Червакової і жбурнув його на підлогу. Це сталося після того, як журналістка поставила йому незручне запитання.
Київська незалежна медіа-профспілка й Інститут масової інформації двічі поспіль оголошували ворогом преси номер один Генерального прокурора Олександра Медведька. Але прокуратура та інші правоохоронні органи продовжують «відмазувати» від покарання порушників прав журналістів. Така тенденція спостерігалася і раніше, але за нинішньої влади вона розквітла буйним цвітом.
Близько трьох тижнів тому відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом Ірини Геращенко, на якому вона разів п’ять повторювала, що їхні депутатські звернення до прокуратури з приводу порушення прав журналістів не знаходять відгуку – прокуратура їх просто ігнорує.
Автор цих рядків також виступив на засіданні комісії і назвав свинями тих ментів, які лупцюють журналістів і тих прокурорів, які покривають ці злочини. Треба було бачити як обурилися представники Генеральної прокуратури і Міністерства внутрішніх справ, які були присутні на тому засіданні. Таке обурення щонайменше незрозуміле. Виходить, що міліціянти в цих випадках і прокуратура діють не як свині, а як лицарі світла і добра, що захищають справедливість. Все ж таки дивне уявлення про справедливість.
Отож, можна зробити висновок: правоохоронна система захищає можновладців і ментів від журналістів. Тим часом, журналісти не покладаються на політиків, а самі продовжують себе захищати. Вони формують громадську думку всередині країни, апелюють до міжнародної громадськості. Таким чином на владу здійснюється постійний тиск, який дає підстави для оптимізму – журналісти не дадуть так просто себе зламати. Хоча перемог у справах порушення прав журналістів ще дуже мало, але вони таки є. І є підстави сподіватися, що таких справ стане значно більше.
Але сумним підсумком останнього часу є вперше після випадку з Гонгадзе зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва. Його нібито шукають. Але поки що безрезультатно. Чи не стане він новим Гонгадзе?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Новокаховський міський суд лише символічно оштрафував громадянина Геннадія Богуманова, який торік відлупцював фотокореспондента УНІАН Віталія Данильченка, коли той висвітлював конфлікт навколо коньячного заводу «Таврія». Богуманов муситиме сплатити потерпілому 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в сумі становить всього 850 гривень. Суд не визнав провину обвинуваченого за статтею перешкоджання професійній діяльності журналіста. Віталій Данильченко в результаті побиття отримав черепно-мозкову травму вже кілька разів лікувався в лікарні з діагнозом «наслідки черепно-мозкової травми». Він твердить, що у Новій Каховці до того було чотири рази побито журналістів і лише в його випадку порушили кримінальну справу.
Менти не свині
Таких історій безліч по всій Україні. Міліція або особисто лупцює журналістів, або спокійнісінько стежить за тим, як їх лупцюють працівники охоронних фірм, а таке невтручання з боку міліції є також порушенням закону. Прокуратури, в тому числі і Генеральна прокуратура вживають заходів, аби кривдники журналістів не були притягнуті до відповідальності. Досить згадати, що колишній депутат Олег Калашников не був притягнутий до відповідальності після його конфлікту з групою телеканалу СТБ. Так само не відповів народний депутат Олександр Ткаченко, який вирвав мікрофон у журналістки каналу СТБ Ольги Червакової і жбурнув його на підлогу. Це сталося після того, як журналістка поставила йому незручне запитання.
Київська незалежна медіа-профспілка й Інститут масової інформації двічі поспіль оголошували ворогом преси номер один Генерального прокурора Олександра Медведька. Але прокуратура та інші правоохоронні органи продовжують «відмазувати» від покарання порушників прав журналістів. Така тенденція спостерігалася і раніше, але за нинішньої влади вона розквітла буйним цвітом.
Близько трьох тижнів тому відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом Ірини Геращенко, на якому вона разів п’ять повторювала, що їхні депутатські звернення до прокуратури з приводу порушення прав журналістів не знаходять відгуку – прокуратура їх просто ігнорує.
Автор цих рядків також виступив на засіданні комісії і назвав свинями тих ментів, які лупцюють журналістів і тих прокурорів, які покривають ці злочини. Треба було бачити як обурилися представники Генеральної прокуратури і Міністерства внутрішніх справ, які були присутні на тому засіданні. Таке обурення щонайменше незрозуміле. Виходить, що міліціянти в цих випадках і прокуратура діють не як свині, а як лицарі світла і добра, що захищають справедливість. Все ж таки дивне уявлення про справедливість.
Отож, можна зробити висновок: правоохоронна система захищає можновладців і ментів від журналістів. Тим часом, журналісти не покладаються на політиків, а самі продовжують себе захищати. Вони формують громадську думку всередині країни, апелюють до міжнародної громадськості. Таким чином на владу здійснюється постійний тиск, який дає підстави для оптимізму – журналісти не дадуть так просто себе зламати. Хоча перемог у справах порушення прав журналістів ще дуже мало, але вони таки є. І є підстави сподіватися, що таких справ стане значно більше.
Але сумним підсумком останнього часу є вперше після випадку з Гонгадзе зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва. Його нібито шукають. Але поки що безрезультатно. Чи не стане він новим Гонгадзе?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
