Прихильники Мазоха у день його народження збираються біля бронзової скульптури письменника, що вітає перехожих біля однойменної кав’ярні. Торік як приклад українського мазохізму темою флеш-мобу обрали президентські вибори. Цьогоріч увагу привернула інша подія – бійка у парламенті. А це український політичний мазохізм, каже керівник «Мазох-кафе» Тетяна Пилипів, бо торік люди зробили власний вибір і нині мають наслідки.
«Це мазохістичне приниження гідності людей, які спершу обрали, тепер спостерігають і отримали наслідки власного вибору. Бійки у парламенті, сутички – це привернуло нашу увагу, на цим дійством спостерігає уся країна», – каже Пилипів.
Мазох любив Галичину
Щороку день народження Леопольда фон Захер-Мазоха для львів’ян – нагода нагадати усім, що народився письменник саме у Львові, 27 січня 1836 року в родині поліцай-президента Королівства Галичини Леопольда Захера і Шарлотти, доньки тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха. Леопольд мешкав у Львові до 12 років, а потім сім’я виїхала у Прагу. У Празькому та Ґрацському університетах Мазох вивчав юриспруденцію, математику, історію. У 1858 році анонімно видав перший роман «Одна галицька історія. Рік 1846». Відтоді щороку виходила одна його книжка.
Літературознавці називають Захер-Мазоха виразником мазохізму. Правда, писав він про кохання, про жінку у житті чоловіка. А сам термін «мазохізм» запровадив у 1886 році віденський психіатр Краффт-Ебінґ. До слова, за архівними матеріалами, Мазох був незадоволений тим, що психіатр використав його ім’я для назви збочення. Саму проблему мазохізму уже у 1906 році дослідив Зіґмунд Фройд. А як розуміють це поняття сучасні львів’яни?
– Мазохізм – це коли ти отримуєш задоволення від фізичного та морального болю;
– Україна часто зазнавала різних нападів. Українці уже звикли, що їх мають ображати, принижувати, керувати ними. Це свого роду мазохізм.
Сьогодні в Україні мазохізм як ніколи показний, і українці тому приклад: вони спостерігають за політичною брехнею, економічними негараздами, нав’язуванням другої державної мови, переписуванням історії, низьким рівнем життям, за прірвою, що утворюється між Україною та Європою, розлученням родин через заробітчанство. А ще один різновид сучасного мазохізму – сесії парламенту, які час від час показують у «Мазох-кафе». Правда, без звуку, бо це, кажуть працівники кав’ярні, уже не мазохізм.
Цікаво, що думає собі бронзовий Мазох, спостерігаючи за українськими реаліями і як би описав оцю нинішню суєту письменник, якби був нашим сучасником?..
«Це мазохістичне приниження гідності людей, які спершу обрали, тепер спостерігають і отримали наслідки власного вибору. Бійки у парламенті, сутички – це привернуло нашу увагу, на цим дійством спостерігає уся країна», – каже Пилипів.
Мазох любив Галичину
Щороку день народження Леопольда фон Захер-Мазоха для львів’ян – нагода нагадати усім, що народився письменник саме у Львові, 27 січня 1836 року в родині поліцай-президента Королівства Галичини Леопольда Захера і Шарлотти, доньки тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха. Леопольд мешкав у Львові до 12 років, а потім сім’я виїхала у Прагу. У Празькому та Ґрацському університетах Мазох вивчав юриспруденцію, математику, історію. У 1858 році анонімно видав перший роман «Одна галицька історія. Рік 1846». Відтоді щороку виходила одна його книжка.
Літературознавці називають Захер-Мазоха виразником мазохізму. Правда, писав він про кохання, про жінку у житті чоловіка. А сам термін «мазохізм» запровадив у 1886 році віденський психіатр Краффт-Ебінґ. До слова, за архівними матеріалами, Мазох був незадоволений тим, що психіатр використав його ім’я для назви збочення. Саму проблему мазохізму уже у 1906 році дослідив Зіґмунд Фройд. А як розуміють це поняття сучасні львів’яни?
– Мазохізм – це коли ти отримуєш задоволення від фізичного та морального болю;
– Україна часто зазнавала різних нападів. Українці уже звикли, що їх мають ображати, принижувати, керувати ними. Це свого роду мазохізм.
Сьогодні в Україні мазохізм як ніколи показний, і українці тому приклад: вони спостерігають за політичною брехнею, економічними негараздами, нав’язуванням другої державної мови, переписуванням історії, низьким рівнем життям, за прірвою, що утворюється між Україною та Європою, розлученням родин через заробітчанство. А ще один різновид сучасного мазохізму – сесії парламенту, які час від час показують у «Мазох-кафе». Правда, без звуку, бо це, кажуть працівники кав’ярні, уже не мазохізм.
Цікаво, що думає собі бронзовий Мазох, спостерігаючи за українськими реаліями і як би описав оцю нинішню суєту письменник, якби був нашим сучасником?..
