Частина перша
Частина друга
– Життя на планеті Земля, яка є дуже малою для цього людства, як виявилося, демонструє, що саме хліб, м'ясо, молоко, звичайні здорові продукти стануть основним пріоритетом і вже є таким пріоритетом.
Пане міністре, який головний підсумок для Вас перебування на цій посаді?
Зрозуміло, що в аграрного сектору є потужні можливості, але й зрозуміли ті недоліки, які є в нашому аграрному секторі. У нас повністю відсутня внутрішня логістика. У нас повністю не завершені ті програми, які ми розпочинали впродовж 20 років. На превеликий жаль, ми усвідомили і розуміємо, що впродовж 20 років у нас поголів’я молочного стада щороку зменшувалося.
І за цей рік прийняті стратегічні питання, що сьогодні необхідно завершити земельну реформу, що сьогодні необхідно завершити ті реформи, які розпочаті і, звичайно, в першу чергу забезпечити продовольчу безпеку нашої країни та виходити на зовнішні ринки.
– Коли ми з Вами десь рік тому чи, може, трошки більше зустрічалися, Ви дуже натхненно говорили про те, що маєте таку надію, що вдасться побудувати ферми у різних регіонах України, причому з орієнтацією на ту кількість населення, яка є: на сході більше, а на заході України чи у центрі, можливо, менше, і що це дасть можливість закласти основу для зростання нашого виробництва м’яса і молока.
Щось вдалося в цьому плані зробити?
– Так, на заході люди – господарі, готові і хочуть мати сімейні родинні ферми.
– То побудували? Вдалося?
– І на сьогодні Львівська область, Тернопільська область збільшення родинних, сімейних ферм йде стрімко, позитивно. Люди реєструють сімейні ферми. І це дає можливість нам розуміти, що молоко буде якісним, продуктивність корів буде вищою і, звичайно, зайнятість та збереження людей у сільській території обов’язково збережеться.
На сході теж будуються ферми. Звичайно, цей процес іде складніше, тому що вимагають більше грошових ресурсів. Але процес теж пішов уперед.
– Чого більше тут: держава допомагала цим людям чи ініціативи самих людей?
–
Від держави сьогодні сільгоспвиробники просять стабільних правил, які не будуть змінювати впродовж 5 років
А від держави сьогодні сільгоспвиробники просять стабільних правил, які не будуть змінюватись упродовж 5 років.
– Тобто, кредити пільгові вони не отримували?
– Що стосується сімейних ферм, ми у цьому році даємо кредити на те, щоб сім’я могла закупити нетелів по 7 гривень на кілограм, відшкодовуємо. Це перше. І даємо у лізинг з 3-річною виплатою, щоб закупити обладнання, тобто це доїльні апарати і, звичайно, охолоджувачі. Тому що наше завдання – не виробити більше молока, наше завдання – виробити якісне молоко, тому що ми плануємо виходити на зовнішні ринки з молочною продукцією.
– Внутрішній ринок теж надзвичайно у цьому зацікавлений. Про це говорять люди і у себе вдома, і на вулицях, і до нас звертаються з такими ж запитаннями.
Пане міністре, Ви щойно повернулися з Брюсселя, де мали зустріч з комісарами Єврокомісії, з комісарами з питань торгівлі і з питань сільського господарства. Є якийсь результат?
– Це чергова зустріч. Ви знаєте, що в нас з підготовки підписання протоколу по зоні вільної торгівлі вже відбулося 15 раундів перемов. Звичайно, за ці 15 раундів, а це практично 3 роки, певні поступки є одне назустріч одному.
Але ми повинні розуміти і відчувати, враховувати те, що якби не декларували, що дефіцит продуктів харчування у світі зростає щороку, але конкуренція жорстка. Чому? Тому що ми розуміємо сьогодні, що наша країна є привабливою як виробник сільського господарства, але наша країна є привабливою як 48 мільйонів споживачів. І тут іде боротьба. А для нас Європа приваблива тим, що це стабільний споживач, який платить достатньо високу ціну за сільськогосподарську продукцію.
– Пане міністре, йдуть перемови про зону вільної торгівлі. І ці перемови дуже складні. Ми неодноразово про це розповідали. Але що такого може запропонувати Україна ЄС, щоб ЄС у свою чергу пішов на поступки і відкрив ринки для якоїсь української продукції?
– Перше – ми повинні відмовитися від географічних назв, тобто не випускати коньяк, шампанське, ряд вин. Наприклад, від нас вимагають відмовитися випускати вино «Кагор». Зрозуміло, що, може, у побуті «Кагор» не споживається, але для православних це є атрибут. І як ми можемо в цьому сьогодні поступитися? Звичайно, від нас вимагали відмовитися і взяти під захист 3 тисячі географічних походжень. Ми залишили всього 7, на решту погодилися.
Але що ми пропонуємо? Звичайно, ми пропонуємо якісну сільськогосподарську продукцію. І ми пропонуємо обнулити, піти на рівних, ми обнулимо мита і експортні, і внутрішні. І так сам Європа. Звичайно, фіксуємо ті обсяги, квоти, які нам дали б можливість вивчити ринок європейський і Європі, звичайно, наш.
Я наведу приклад. У 2008 році Україна підписала угоду по СОТ. І, на превеликий жаль, з ЄС у нас торговельне сальдо стрімко пішло вниз, і воно сьогодні стало до нуля. Оце є проблема. І це жорстка боротьба за ринки реалізації продуктів харчування.
– Прем’єр-міністр Микола Азаров сказав: ось 20-го числа розпочинаємо весняно-польові роботи. Ми розуміємо, що весна може уряд не послухати. Але ж уряд, мабуть, порадився з синоптиками.
Але окрім жартів. Цей передаграрний рік якось так важко закінчувався, тобто ці проблеми і з гречкою, і з іншими продуктами. Як враховує Міністерство АПК чи вже врахувало, мабуть (я так сподіваюся), висновки щодо того, що відбулося, ці проблеми? Що ви тепер рекомендуєте сільгоспвиробникам, щоб на наступний рік у нас проблем з гречкою і з іншими традиційними продуктами споживання не було?
–
Сьогодні, Ви знаєте, що по аналітиці ФАО, Китай і Філіппіни на порозі голодних бунтів. І забезпечити країну продовольчою безпекою – це №1.
Чому дефіцит гречки відбувся? Або дефіцит цукру в минулий і позаминулі роки? Тому що держава не прогнозувала і не стимулювала виробництво тієї мінімальної кількості сільськогосподарської продукції, яка необхідна для продовольчої безпеки.
І сьогодні держава що розробила? Ми довели площі посіву тих культур, яких цінова позиція регулюється державою, до регіонів. І паралельно, використовуючи економічний важіль, сьогодні уряд виділив 5 мільярдів коштів для фінансування по форварду якраз тих культур, які є чутливими: є чутливими і щодо виробництва, і є чутливими щодо споживання.
Я переконаний, що в цьому році ми практично вже зарезервували і бачимо ті мінімальні обсяги, які нам необхідні на поточний продовольчий рік.
– Чи підуть сільгоспвиробники вам назустріч? Ми запрошували різних людей, які тут приходили, представляли різні структури, різні групи. Вони кажуть про те, що в принципі вони готові домовлятися, але вони проти того, щоб держава тиснула на них. Вони кажуть: якщо буде така угода (у держави є такі інтереси), ми мусимо забезпечити внутрішній ринок усім необхідним, але у відповідь на це можете мати ті і ті преференції.
– Держава якраз тут не тисне. Я хотів би звернути увагу, що ми в ринкових відносинах, і ми тут використовуємо економічний важіль.
Я сказав, що державне замовлення – це не тиск і не така адміністративна вказівка, що отут – стільки, а ми нічого не знаємо. А це державне замовлення, яке підкріплюється форвардною проплатою і підкріплюється видачою здешевлених добрив і здешевлених паливно-мастильних матеріалів. Я думаю, що це економічний важіль. Тому що гречка до сьогоднішнього року була збиткова. Як ми можемо тиснути, заставляти виробника сіяти збиткову продукцію? А державне замовлення ми відразу прогнозуємо, по якій ціні ми її заберемо. І сільгоспвиробник уже розуміє, що це вже продукція буде в нього не збиткова.
– Пане міністре, чи можемо ми зараз сказати у судії, що ця домовленість з аграрним сектором досягнута і на той рік враховані усі проблеми, які були зараз в нас?
–
Але мене інше турбує сьогодні. Я їжджу практично по всій країні. Мене, доїжджаючи до села, турбує те, що в магазині сільпо чи в магазині Укоопспілки в сільському магазині продається китайський часник. Оце мене турбує.
– Так і мене теж.
– А тому, що відсутня внутрішня логістика.
Я приведу Вам приклад. Південна Корея – одна з найбільш ринкових країн. Там цього не відбувається.
Ми, звичайно, як держава робимо кроки. Ми сьогодні наполягаємо, щоб Укоопспілка повернулася до своїх функцій і виконувала свої функції заготівельника. Сьогодні держава виділила кошти, і ми будуємо перших 5 експериментальних гуртових ринків, щоб відновити логістику.
– Біля цих ринків будуть сховища?
– Обов’язково! Овочесховища, збереження і м’яса, тобто повністю від квіток до насіння. Кожен, хто бажає торгувати, будуть мати місце, де зберігати це.
Але я ще раз повертаюся до Укоопспілки. В нас Укоопспілки в кожній області, в кожному регіоні по 30 базарів, ринків. Але хто там торгує? Ні одного сільгоспвиробника немає. Скажіть, як можна мати конкурентну дешеву продукцію в Києві, коли одне робоче місце на ринку для реалізатора коштує 300-400 гривень? По якій ціні це буде?
– Здається, що це якраз держава може вирішити. Ці питання до держави.
– Звичайно. Ми ці кроки зробимо.
– Ви кажете про часник. А про яблука? Бабусі кажуть: та я не можу дивитися, як вони гниють, землю вкривають просто. А насправді ми їмо у магазинах зовсім інші.
–
Чому я взяв самі такі чутливі моменти? Вони дають приклад нашої безгосподарської діяльності. Картоплі ми вирощуємо 18 мільйонів, а споживаємо для продуктів харчування 6. Де 12-ть дівається?! Неефективно: або згодовується худобі, або вона згниває. Може, це так цинічно, але це принцип наш, що відбувається. Не можна губити 70% врожаю картоплі і 30% використовувати. Про яку ефективність ми можемо говорити?
– Насправді це вказує, що ми втратили дуже багато традицій, а світ іде вперед.
Пане міністре, аграрний сектор готується до початку нового року. І пальне показало рекорд. Як держава допоможе сільгоспвиробникам справитися з тим, що в нас трапилося на ринку паливно-мастильних матеріалів?
–
Звичайно, питання складне. Воно в Кабміні вивчається, вивчається досвід інших країн: і США, і Європи, і Японії. Адже треба розуміти: або ми в ринкових відносинах, або аграрний сектор повинен мати певні субсидії. Але не шляхом здешевлення палива, тому що ми повинні розуміти тоді, за рахунок чого його здешевлювати? За рахунок бюджету? Тоді краще компенсувати на гектар виробленої сільськогосподарської продукції.
Але я думаю, що ті кроки, які ми намітили, і цей рік буде важкий, тому що в цьому році ми обговорюємо питання ринку землі. Я вважаю, що це питання сьогодні №1 як для аграрного сектору, як для українського селянина і як для економіки, як для зовнішнього ринку. І позиція влади на сьогодні – запровадити ринок землі при одній умові: щоб не обезземелити українського селянина, щоб не втратити українське село і щоб українська земля давала доходи чи це обробітку землі, чи у вигляді здачі в оренду. Але українська земля повинна давати доходи українському громадянину.
– Це означає, що під ці тези мають бути відповідні заходи розроблені.
–
Коротко скажу. Це славнозвісний закон про кадастр земельний, це закон про ринок землі, це про створення державного земельного фонду, це контроль за родючістю ґрунтів, це контроль за консолідацією сільськогосподарських земель, щоб не було рейдерства. Оці закони якраз дадуть відповідь.
Позиція наша така, що землю можуть купувати тільки громадяни України. Крапка. Або Державний земельний фонд. І це не наше ноу-хау, це європейський досвід. Це перше.
– А в оренду?
–
– Пане міністре, скажімо, з’являється такий орендар, і це може бути, я не знаю, арабський шейх або хто інший і каже: я можу заплатити за цей гектар землі стільки-то. А в цей час на цій землі вже десятки років працює фермер, який обробляв цю землю і вирощував, намагався вижити на цьому ринку і не покидав цю професію, бо це його доля. Що тут? Чи матимуть преференції українські виробники?
–
По-друге, ми вимагаємо, щоб сільгоспвиробник, який орендує землю, зобов’язаний 80% мати працюючих із цього населеного пункту. Мені закидають: у селі немає фахівців. Навчайте! Говорять: нема кого навчати. Заселяйте! Але українське село при запровадженні ринку землі повинне отримати новий поштовх для розвитку. Це перше питання.
Можливо, питання, я вважаю, що ми робимо і передбачаємо законодавством, щоб право оренди можна було закладати як іпотеку в банки, щоб не ризикував власник земельного паю, а ризикувати буде орендар. Якщо навіть орендар збанкрутує, то власник земельного паю залишається власником. І це проблема банку і проблема орендаря. А власник земельного паю залишає свою власність.
Я вважаю, що ці кроки дадуть якраз ефективно збільшити доходи нашого українського селянина, збільшити виробництво і залучити інвестиції.
– Як цього року вирішується питання з кредитами? Щось нове у цій болючій темі з’явилося?
–
Ми, звичайно, прагнемо, щоб відсотки були дешевшими для аграріїв, але є пропозиції, щоб створити Державний аграрний банк, який би по обліковій ставці НБУ міг кредитувати аграрія. І ми ці кроки робимо.
– Це питання десятки років «висить».
– Є такі пропозиції, щоб взагалі на всі наступні роки всю державну підтримку направляти на здешевлення кредитів або здешевлення будівництва тих чи інших об’єктів.
– Європейський фермер під які відсотки бере кредити?
– У 3-4 рази менший відсоток. Але є те, що є. І ми робимо ті кроки для того, щоб здешевити.
– Пане міністре, що виграла держава Україна від квотування експорту зернових?
– У першу чергу держава Україна подбала про продовольчу безпеку. Я готовий підтвердити, що уряд сьогодні зробив правильний крок, ввівши квотування. Чому? Тому що ми бачимо, наскільки сьогодні зріс дефіцит зернових у світі. І якби ми сьогодні мали вільний ринок, нам довелося б на сьогоднішній день, вже березень, квітень, травень, імпортувати зернові і для продовольчих потреб, і забезпечити для фуражних потреб. Це перше.
По-друге, звичайно, це не є ефективний захід, але я хотів би сказати, що його застосовують усі країни. Економічна і продовольча безпека – це питання великої відповідальності. І кожна країна: чи це розвинута країна, чи інша, вони застосовують ці методи. І в резолюції асамблеї ООН 1974 року виписано, що кожна країна не тільки має право, а й зобов’язана подбати про продовольчу безпеку.
І ми сьогодні розглядаємо, моє завдання, щоб зернотрейдери стали паралельно із сільгоспвиробником. Якщо вони не хочуть обробляти землю, хоча б фінансували по принципу форварда, по принципу фінансування майбутнього врожаю, так як це відбувається в Бразилії, щоб сільгоспвиробнику, фермеру на початку проведення осінньо-польових і весняно-польових робіт хоча б 50% профінансували майбутній врожай. Тоді ми зможемо збільшити врожаї вдвічі, так як це підтверджує наука.
– Які тут перспективи? Що зміниться у цьому питанні?
– Що зміниться? Сьогодні держава визнала, що аграрний сектор є пріоритетом. Звичайно, раз визнала, ми будемо робити усі кроки для того, щоб економічна вигода і доцільність виробництва сільськогосподарської продукції була привабливою. Це важливо.
Звичайно, користуючись нагодою, напередодні свята жіночого я хотів би усіх жінок привітати зі святом 8 Березня. Це ювілейне свято – 100 років. Я думаю, що та частина жінок, яка працює в аграрному секторі, дуже багато докладає праці для того, щоб ми з вами мали продовольчу безпеку.
